АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1618/3885/2012
Номер провадження 22-ц/786/3891/2013
Головуючий у 1-й інстанції Матвієнко В.М.
Доповідач Дорош А. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.
при секретарі: Зеленській О.І.
з участю
позивачат ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2013 року
за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та не ведення спільного господарства,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 4279 грн. 37 коп. за надану правову допомогу адвокатом ОСОБА_4 у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та не ведення спільного господарства - відмовлено.
Ухвалу оскаржив ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в розмірі 4279 грн. 37 коп. за надання правової допомоги. Свої доводи аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Згідно п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2013 р.Лубенським міськрайонним судом Полтавської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання подружжя та не ведення спільного господарства, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с.116-117).
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06.03.2013 р. вказане рішення місцевого суду залишено без змін (а.с.142-144).
16.08.2013 р. відповідач ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 на його користь грошових коштів у розмірі 4 279,37 грн., як судові витрати, пов»язані з наданням йому правової допомоги (а.с. 157-159).
Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий суд виходив з того, що при ухваленні рішення ОСОБА_2. не надав суду квитанції про оплату за наданням правової допомоги адвокатом ОСОБА_4, клопотання про приєднання до справи цих квитанцій не заявляв, рішення було ухвалено на підставі добутих доказів та матеріалів справи. Крім цього, квитанції про оплату правової допомоги датовані 18.02.2013 р. та 19.02.2013 р., тобто оплата проведена після ухвалення рішення 14.01.2013 р. (а.с.155,156).
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідноп.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Згідно п.6 ч. 1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається із матеріалів справи, під час судового розгляду справи відповідач не надав місцевому суду квитанції про здійснення оплати за надання правової допомоги, клопотання про стягнення судових витрат не заявляв, судове рішення у справі ухвалене 14.01.2013 р., під час його ухвалення дійсно не вирішувалося питання про розподіл між сторонами судових витрат, квитанції, надані відповідачем про оплату правової допомоги, датовані 18 та 19 лютого 2013 р., тобто після його ухвалення.
Доводи відповідача про те, що судова практика свідчить, що суди усіх рівнів ухвалюють рішення про стягнення судових витрат, сплачених сторонами після ухвалення рішення, не грунтуються на законі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанціїї, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн. за подання та розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С У Д Д І :