ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/28697/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Голяшкіна О.В.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, виконавчого комітету Донецької міської ради, Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною та забезпечення благоустроєним житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, виконавчого комітету Донецької міської ради, Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання неправомірною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення її благоустроєним житлом у термін, встановлений Законом України «Про статус суддів».

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що вона є суддею апеляційного суду Донецької області та відповідними рішеннями Ради суддів Донецької області, спільним рішенням президії апеляційного суду Донецької області та Ради суддів Донецької області її визнано такою, що потребує поліпшення житлових умов. Просила зобов'язати відповідачів надати їй благоустроєне житло у вигляду окремої трикімнатної квартири жилою площею не менш ніж 37,3 кв.м. у місті Донецьку та видати ордер на заселення житлової площі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21 травня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України №471-V від 14 грудня 2006 року позивачку обрано на посаду судді апеляційного суду Донецької області безстроково. Рішенням спільного засідання президії апеляційного суду Донецької області та Ради суддів Донецької області від 28 березня 2007 року ОСОБА_3 прийнято на квартирний облік з 28 березня 2007 року для позачергового забезпечення житлом складом сім'ї з двох осіб, у зв'язку з тим, що вона зареєстрована та проживає у гуртожитку у АДРЕСА_1 та користується пільгою відповідно до статті 44 Закону України № 2862-ХІІ «Про статус суддів».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі, до яких пред'явлено позовні вимоги, не наділенні повноваженнями щодо вирішення питання про забезпечення житлом суді, який потребує поліпшення житлових умов, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» (чинного на час виникнення спірних відносин) гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Частиною сьомою статті 44 Закону № 2862-ХІІ встановлено, що не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

У разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені строки суд за рахунок державного бюджету може придбати квартиру або будинок за ринковими цінами і передати їх у користування судді. Порядок фінансування судів для цієї мети, а також порядок розрахунків з державним бюджетом органу державної виконавчої влади, який своєчасно не надав судді житло, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня 2005 року № 707 затвердив Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів (був чинним на час виникнення спору; далі - Порядок), згідно з пунктами 2, 4 якого суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду. Взяття, перебування та зняття з обліку судді здійснюється виконавчими комітетами рад за місцем роботи відповідно до житлового законодавства.

У разі коли місцевий орган виконавчої влади у шестимісячний строк не забезпечив житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, суд на підставі його заяви за погодженням з ДСА або її територіальним управлінням (стосовно судді місцевого суду) може прийняти рішення про придбання житла за рахунок коштів державного бюджету та передачу його у користування судді (пункт 7 Порядку).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що для забезпечення суддів благоустроєним житлом ДСА та її територіальні управління (стосовно суддів місцевих судів) ведуть контрольні списки суддів, які потребують поліпшення житлових умов, та суддів, які забезпечені житлом, і вносять місцевим органам виконавчої влади пропозиції щодо забезпечення суддів житлом.

Отже, аналіз положень Закону № 2862-ХІІ та Порядку свідчить, що обов'язок забезпечити житлом суддю, який потребує поліпшення житлових умов, покладений на місцеві органи виконавчої влади за місцем роботи судді, а дії ДСА та її територіальних управлінь із забезпечення суддів житлом є додатковими у разі невирішення цього питання органом місцевої виконавчої влади.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 до Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, виконавчого комітету Донецької міської ради, Ворошиловської районної у місті Донецьку ради, треті особи: Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Донецької області, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України про визнання неправомірною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення її благоустроєним житлом у термін, встановлений Законом України «Про статус суддів» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення часткове позову.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року скасувати, прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Донецької міської ради, виконавчого комітету Ворошиловської районної у м. Донецьку ради щодо забезпечення ОСОБА_3 благоустроєним житлом як суддю апеляційного суду Донецької області протиправною.

Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію, виконавчий комітет Донецької міської ради, виконавчий комітет Ворошиловської районної у

м. Донецьку ради надати судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_3 окрему благоустроєну квартиру житловою площею 37 кв.м. у

м. Донецьку та видати ордер для заселення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: