Справа № 105/2295/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Холкіної Г.І.
при секретарі – Каріта О.С.
за участю адвоката – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Джанкої цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі долі житлового будинку, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до відповідач ОСОБА_3 про виділ 78/200 житлового будинку №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК, мотивуючи свої вимоги, тим що, сторони є співвласниками вказаного домоволодіння, де 78/200 долі належить позивачу. Таким чином, ОСОБА_2 просить виділити в натурі 78/200 долі домоволодіння №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК.
У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1 позовні вимоги збільшили та просили виділити в натурі долю 52/100 житлового будинку №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК, що відповідає висновкам судової будівельно-технічної експертизи. Витрати на судовий збір просять не стягувати з відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав заяву, де визнає вимоги позивача та просить розглядати справу за його відсутністю.
У відповідності зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10, 60 ЦПК України, визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 78/200 домоволодіння №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №20761775 від 30.10.2008 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2000 року, виданого Джанкойською районною державною нотаріальною конторою (а.с.5, 39). У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22201060 від 18.03.2009 року ОСОБА_2 належить на праві власності 52/400 частка домоволодіння №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК (а.с.41).
Зміст права власності, яка полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст.317 Цивільного кодексу України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно та у порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності – це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в прав власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Між іншим, що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст.ст.364, 367 ЦК України як засоби реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч.4 ст.358 ЦК України умова є не обов’язковою.
Так, відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.
На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу у відповідності до ст.367 ЦК України, спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
У відповідності до ч.2 ст.364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, що відповідає ст.183 ч.2 ЦК України.
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною, згідно ст.183 ч.1 ЦК України.
У відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи №51 від 31.07.2013 року, реальний виділ ідеальної 52/100 частки домоволодіння №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК не можливий у зв’язку з вимогами санітарних, пожежних, технічних норм. Так, співвласникові ОСОБА_2 на 52/100 частки спірного домоволодіння пропонується виділити будов на 68 тис. 132 грн., що менше ніж належить на 1 тис. 386 грн., і відповідає 51/100 частки спірного домоволодіння. У разі виконання зазначеного виділу в натурі 51/100 частки житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель немає необхідності виконувати будь-яке переобладнання та не має жодних порушень СНіП, ДБН, пожежних і санітарних норм (а.с.52-68).
Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України суд дійшов висновку, що виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартирі, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудження грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану житлового будинку, перетворення в результаті переобладнання житлових приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина житлового будинку. Яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Також, запропонований експертом варіант виділу в натурі приміщень житлового будинку і допоміжних споруд сторін влаштовує, а тому суд визнає його таким, що не суперечить діючому законодавству та єдино вірним.
Згідно ст.88 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, ст.10, 11, 60 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ в натурі долі житлового будинку, - задовольнити.
Виділити ОСОБА_2 в натурі частини житлового будинку №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК, а саме: літера «А»: житлову кімнату №2-3 площею 28,7 кв.м; житлову кімнату №2-4 площею 8,3 кв.м; житлову кімнату №2-5 площею 9,7 кв.м; частини прибудови літера «а»: коридору №2-1 площею 8,0 кв.м; ванни №2-2 площею 5,2 кв.м; літера «а2» - тамбуру №11 площею 4,5 кв.м; літера «Б» - літньої кухні, літера «Б2» - погребу, літера «В» - навісу, літера «З» - гаражу, літера «И» - сараю, літера «К» - вбиральню, літера «Л» - навісу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за перевищення його частки у розмірі 1 тис. 386 грн. та судові витрати у розмірі 114,70 грн., а усього 1500, 70 грн.
Визнати право власності за ОСОБА_2 на 51/100 частки домоволодіння №15/1 по вул./ОСОБА_4 у п.Азовське Джанкойського району АРК.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення віддруковане суддею одноособово у нарадчій кімнаті.
Суддя Г. І. Холкіна