Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2013 р. Справа №805/12373/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосуд І.М.,
при секретарі Рижук В.І.,
за участю сторін:
представника позивача не з'явився,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування постанови від 15.03.2011 № 1123 про накладення стягнень, -
В С Т А Н О В И В:
30.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання дій по складанню постанови про накладення стягнень незаконними, скасування постанови від 15.03.2011 № 1123 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2 125,00 гривень (арк. справи 2 - 5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2013 було замінено неналежного відповідача - управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області на належного - Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (арк. справи 30).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.08.2013 звернувшись до Краматорської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» він дізнався, що відповідно до постанови державного виконавця від 23.07.2013 про арешт коштів на рахунках боржника на підставі постанови від 15.03.2011 № 1123 було накладено арешт на всі відкриті розрахункові рахунки у цьому банку. З постановою від 15.03.2011 № 1123 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 не згоден, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке.
Спірна постанова про накладення стягнень була прийнята у відсутності правопорушника. У справі відсутні дані про повідомлення позивача про час її розгляду. Неповнота розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності призвела до порушення прав особи, що притягалась до адміністративної відповідальності, що істотно вплинуло на зроблений висновок, законність і обґрунтованість винесеної постанови. Перевірка була здійснена без одержання повідомлення про її проведення, що в свою чергу позбавило позивача можливості бути присутнім при її проведенні та надавати пояснення, зауваження та заперечення, що додаються до акту перевірки. З вказаних підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 70). Через відділ діловодства та документообігу надавав заяви, в яких позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутності (арк. справи 28, 31, 35).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (арк. справи 66), 21.10.2013 через відділ діловодства та документообігу суду подав заперечення проти позовних вимог (арк. справи 22), в яких зазначив, що 15.03.2011 відповідачем прийнята постанова про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Постанова була прийнята на підставі Акта перевірки від 10.03.2011 № 003453, яким встановлені відповідні порушення позивачем норм чинного законодавства. 17.03.2011 постанова про накладення стягнень від 15.03.2011 № 1123 була направлена на адресу ОСОБА_1, про що свідчить копія списку рекомендованих листів через поштове відділення зв'язку міста Донецька. Таким чином, відповідач вважає, що позивач був ознайомлений зі змістом вищевказаної постанови про накладення стягнень. Крім того, наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. З вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області в якості фізичної особи-підприємця 19.10.1998, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (арк. справи 36) та спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», доступ до якого запроваджено на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2011 року № 2009/5 «Про організацію доступу до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Відповідач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області є юридичною особою публічного права, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ № 471011 (арк. справи 58), суб'єктом владних повноважень, який в межах даних правовідносин виконує обв'язки, покладені на нього Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідач здійснює свою діяльність на підставі положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, затвердженою головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів 29.11.2011 (арк. справи 45).
Постановою управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області від 15.03.2011 № 1123 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію було застосовано штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 2 125,00 гривень, зобов'язано у 15-денний термін з дня отримання постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету (арк. справи 59).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2013 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Згідно з пунктом 2 статті 4 даного Закону, державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.
Відповідно до статті 5 даного Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини 1 статті 5 Закону).
Згідно з статтею 23 даного Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:
- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 7 частини 1 статті 23 Закону).
Суд зазначає, що порядок накладення та стягнення штрафів визначено Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (надалі Положення), затвердженим Постановою КМ України від 17.08.2002 № 1177.
Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, на відповідача покладено обов'язок своєчасного повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи і така справа може бути розглянута лише у випадку, коли від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, у разі не своєчасного повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи, відповідач не вправі розглядати таку справу і приймати по справі відповідну постанову.
З письмових пояснень представника відповідача від 04.11.2013 № 05/17-2770 вбачається, що у зв'язку з державною реєстрацією припинення юридичної особи - управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області, яка безпосередньо приймала спірну постанову та державної реєстрації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області, жодні документи стосовно перевірки позивача, крім оскаржуваної постанови та реєстру рекомендованих листів, не збереглися (арк. справи 71 - 72).
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач не надав суду акт перевірки, на підставі якого приймалася спірна постанова та не надав об'єктивних доказів про своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що твердження позивача щодо неповідомлення його про місце і час розгляду справи і прийняття відповідачем оскаржуваної постанови у його відсутність та без належного повідомлення про розгляд справи, відповідачем не спростовані, а його письмові пояснення, що жодні документи стосовно перевірки позивача, крім оскаржуваної постанови та реєстру рекомендованих листів, не збереглися, не дають суду підстав вважати, що позивач своєчасно повідомлявся про місце і час розгляду справи.
Таким чином, відповідач не довів перед судом правомірність своїх дій щодо прийняття спірної постанови, не виконавши обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача, що постанова від 15.03.2011 № 1123 прийнята в порушення пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМ України від 17.08.2002 № 1177, чим грубо порушенні права позивача щодо прийняття участі в розгляді справи.
Письмові пояснення відповідача, що пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративно судочинства України, є підставою для відмови у задоволенні позову, суд не приймає до уваги, оскільки, як зазначалось раніше, ухвалою суду від 05.11.2013 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження факти порушень чинного законодавства з боку відповідача щодо прийняття постанови від 15.03.2011 № 1123 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2 125,00 гривень, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача незаконними та скасування спірної постанови.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 149, 11 гривень (арк. справи 17).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7 - 11, 17 - 20, 69 - 72, 86, 94, 122 - 154, 158 - 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування постанови від 15.03.2011 № 1123 про накладення стягнень - задовольнити повністю.
Визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області по складанню постанови від 15 березня 2011 року № 1123 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2 125,00 гривень незаконними.
Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 15 березня 2011 року № 1123 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 2 125,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) гривень 11 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Старосуд І.М.