ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.06 | Справа №АС 9/301-06. |
За позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми.
До відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Червоний Яр”, Конотопський район.
Про стягнення: 3036 грн. 84 коп.
Суддя М.С. Лущик
Секретар судового засідання Н.М.Котенко
Представники:
Від позивача: Груздо Т.С.
Від відповідача : Шевченко О.І.
Представники сторін заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 3036 грн. 84 коп. відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач відзив на позов не подав, але надав докази, що на підприємстві відповідача у 2005 році працював один інвалід, а тому вимоги позивача безпідставні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 2002 року № 875-ХП (далі Закон) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Статтею 19 даного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця.
Підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від Форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч. І ст.20 Закону).
Згідно ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року за № 314.
При цьому відповідно до п. п. 11,12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обв’язки: виявляти інвалідів, які бажають працювати; щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати; подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; вести інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Згідно вищезазначеного Положення державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Проте вказані вище органи не виконали своїх передбачених діючим законодавством обов’язків по працевлаштуванню інвалідів. Слід зазначити, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємство покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
Так, згідно, звіту про зайнятість інвалідів за 2005 рік, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів (у відповідності з вимогами чинного законодавства) для відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Червоний Яр” становив 1 робоче місце.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично в 2005 році відповідачем було створено 1 робоче місце, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою відповідача, про те, що Третьяков В.В., який є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується посвідченням № 125828, є засновником товариства та працює з трактористом з дня створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Червоний Яр”, тобто з 19.03.1998 року по теперішній час, тобто норматив по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році відповідач виконав повністю.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 17, ст. 104 -106 Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Роз’яснити сторонам, що Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ М.С.ЛУЩИК