Справа № 1/1312/382/12 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 11/783/930/13 Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Вовка А.С.,

суддів - Макойди З.М., Олексієнко М.Ю.

з участю прокурора - Добровольського П.О.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3, адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2012 року

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, проживаючий: АДРЕСА_1

визнаний винним і засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання за:

- ч. 1 ст. 185 КК України на 1 /один/ рік позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 115 КК України на 15 /п'ятнадцять/ років позбавлення волі;

- п.п.9,13 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання довічним позбавленням волі, остаточно обрано покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання - з 16.06.2012р. /Том 4, а.с. 4/.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ ГУМВСУ у Львівській області 3 331, 44 грн. за проведені дослідження.

Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 в її інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 /п'ятдесят тисяч / грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 в її інтересах та інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 120 000/сто двадцять тисяч/ грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 150000/сто п'ятдесят тисяч/ грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - взяття під варту.

Вирішено питання з речовими доказами.

Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_3 визнаний винний і засуджений за те, що 16 червня 2012 р. близько 03:00 год. знаходячись за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 під час спільного розпивання алкогольних напоїв із ОСОБА_10 та ОСОБА_9, маючи умисел на вчинення вбивства ОСОБА_9, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, за допомогою дерев'яного бруска прямокутно-конічної форми, завдав множинні удари в різні ділянки тіла ОСОБА_9, заподіявши йому тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. В подальшому ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9, взяв на кухні ніж, господарсько-побутового призначення, яким перерізав останньому шию в ділянці гортані. В результаті вказаних тілесних ушкоджень утворилась поєднана травма голови та шиї, що призвела до розвитку гострої кровотечі, малокрів'я внутрішніх органів та смерті останнього. Тобто вчинив умисне вбивство ОСОБА_9

Крім цього, ОСОБА_3, 16.06.2012 близько 03:00 години, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинивши умисне вбивство ОСОБА_9, боячись бути викритим у вчиненні злочину, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, керуючись раптово виниклим умислом на вчинення умисного вбивства ОСОБА_10, з метою приховання попередньо вчиненого злочину, умисно завдав серію ударів по тілу та голові ОСОБА_10, а потім використовуючи ніж, спричинив ОСОБА_10 множинні колоті та різані рани лівої бокової поверхні шиї. Вказані травми викликали пошкодженням м'яких тканин шиї, лівої загальної сонної артерії трахеї, що спричинило до гострої зовнішньої кровотечі, обезкровлення організму з розвитком геморагічного шоку та стали причиною смерті потерпілої.

Також ОСОБА_3, 16.06.2012 близько 03 години, знаходячись у приміщенні кухні за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після вчинення умисних вбивств ОСОБА_9 і ОСОБА_10, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, таємно викрав (витягнув) із задньої кишені штанів ОСОБА_9 належний останньому мобільний телефон марки «Nокіа» (невстановленої слідством моделі, ІМЕІ НОМЕР_1) вартістю 200 гривень, в якому містились дві сім-картки операторів мобільного зв'язку «Лайф» (абонентський номер НОМЕР_2) та «Київстар» (абонентський номер НОМЕР_3), вартістю 25 гривень, кожна без коштів на рахунку, всього викрав майна на загальну суму 250 гривень. Після цього ОСОБА_3 із викраденим майном залишив вказане приміщення, телефоном в подальшому розпорядився на власний розсуд.

На вирок суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить такий змінити, призначивши більш м'яке покарання. Вважає, що суд порушив вимоги матеріального та процесуального права, при призначенні покарання не надав оцінки даним, які характеризують його особу, а саме, те, що він раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаявся, проживає з матір'ю, яка потребує його догляду, а також стан його здоров'я після перенесеного інсульту. Визнаючи в апеляції свою вину лише частково, зазначає, що наміру вбивати ОСОБА_9 не мав, але в момент, коли останній намагався нанести йому удар дерев'яним брусом, відхилився, ОСОБА_9 влучив у ОСОБА_10, яка вдарилась головою до дверей і впала на підлогу без ознаків життя. Перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, спричиненого діями ОСОБА_9, почав наносити йому удари дерев'яним брусом, потім схопив ніж і вдарив ОСОБА_9 в шию. Як наносив удари ОСОБА_10 не пам'ятає, оскільки, як зазначає апелянт, перебував у шоковому стані.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, потерпілих, які вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін, а подану апеляцію без задоволення, думку захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, за описаних у вироку обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, порушення норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Позиція засудженого, який змінював показання, але при допитах вказував про відсутність якого-небудь тиску на нього, вину визнав частково, колегія суддів оцінює як спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності, оскільки винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України доведена зібраними та перевіреними у ході судового розгляду доказами, зокрема: показаннями потерпілих, свідків, протоколами відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, виїмки, висновками експертиз /судово-медичної, медико-криміналістичної, дактилоскопічної, імунологічної та цитологічної/, актом стаціонарної комплексної судово-психіатрично-наркологічної експертизи, допитами експертів, іншими, перевіреними судом першої інстанції доказами.

При розгляді справи суд першої інстанції ретельно перевірив показання засудженого ОСОБА_3, який вину визнав частково і в сукупності з іншими доказами у справі дав їм у вироці належну оцінку та правильно визнав такими, що не відповідають доказам у справі і є частково неправдивими.

Твердження ОСОБА_3 про недоведеність, на його думку, мотиву злочину, є необґрунтованими. І на досудовому слідстві, і судом першої інстанції встановлено мотиви вчинення ОСОБА_3 злочину та обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_9 множинні удари у різні ділянки тіла, в подальшому продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9, перерізав останньому шию в ділянці гортані та боячись бути викритим у вчиненні злочину, керуючись раптово виниклим умислом на вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 з метою приховання попередньо вчиненого злочину, умисно завдав серію ударів по тілу та голові ОСОБА_10, а потім використовуючи ніж спричинив їй множинні колоті та різані рани лівої бокової поверхні шиї.

Покликання ОСОБА_3 в апеляції на те, що наміру вбивати ОСОБА_9 не мав, але в момент коли останній намагався нанести йому удар дерев'яним брусом, відхилився, ОСОБА_9 влучив у ОСОБА_10, яка вдарилась головою до дверей і впала на підлогу без ознаків життя, і що даний факт знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з подальшими подіями, так як він перебував у стані сильного душевного хвилювання, спричиненого діями ОСОБА_9 не можуть бути підставою для зміни вироку суду першої інстанції. Згідно акту стаціонарної комплексної судово-психіатрично-наркологічної експертизи № 160 від 11.07.2012р., ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, перебував у стані простого алкогольного сп'яніння, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_11 ствердив, що ОСОБА_3 повністю усвідомлював свої дії при скоєнні злочину.

Доводи апеляції про те, що суд не врахував особу засудженого, зокрема, його стан здоров'я, те, що раніше він не судимий, у вчиненому щиро розкаявся, проживає з матір'ю, яка потребує його догляду, є безпідставними, й колегія суддів їх до уваги не бере.

Покарання засудженому призначене судом з дотриманням вимог ст. ст. 65, 66, 67, 70 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, обране з врахуванням усіх даних про особу засудженого, обставин, що впливають на покарання та правилам призначення покарання за сукупністю злочинів.

Щире каяття, на яке покликається засуджений, не може розцінюватися в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України як обставина, яка пом'якшує покарання, зважаючи на відсутність зі сторони засудженого критичної оцінки своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Інші обставини, на які вказує засуджений у поданій апеляції і на підставі яких просить пом'якшити покарання, як видно з матеріалів справи були відомі суду першої інстанції.

На підставі наведеного підстав для зміни вироку в процесі апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3, засудженого за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, п.п. 9,13 ч. 2 ст. 115 КК України - без змін.

Головуючий

Судді