Справа № 2-535/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/5213/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.

з участю секретаря Рванцовій О.О.

з участю ОСОБА_2,ОСОБА_3,

ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 8 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 8 травня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що договір дарування будинкуАДРЕСА_1 укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під впливом обману, оскільки його матір ОСОБА_6 погано бачила, страждала на гіпертонію, часто втрачала відчуття реальності, а відтак, не могла розуміти значення та наслідків укладення договору дарування. Крім того, остання постійно наголошувала, що спірний будинок, після її смерті буде належати її дітям у рівних частках. Вважає, що матір була введена в оману ОСОБА_7 щодо природи правочину, а саме вважала, що укладає заповіт, а не договір дарування. Стверджує, що ОСОБА_7 свідомо намагався усунути його від спадкування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Встановлено, що 18 квітня 2005 року укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарувала належний їй спірний будинок ОСОБА_7 1 червня 2005 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на вказаний будинок. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померІНФОРМАЦІЯ_1 року та згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом власником будинку АДРЕСА_1 після його смерті є донька ОСОБА_4

Відповідно до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відтак, відповідно до ст. 230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін та інше. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони, введення в оману другої сторони щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення (природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним Це означає, що обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування.

Ознакою обману на відміну від помилки є умисел. Угода під впливом обману укладається внаслідок умисних недобросовісних дій іншої сторони, яка створює у потерпілої сторони обманну уяву про обставини, які мають суттєве значення для укладення угоди. Сторона, що діяла під впливом обману, повинна довести: факт обману, наявність умислу з боку відповідача, наявність суттєвих обставин, відносно яких ця сторона була введена в оману. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - через п'ять років після укладення оспорюваного договору дарування та реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_7 До суду із позовом про недійсність оспорюваного правочину вона не зверталась.

Стаття 214 ЦПК України вимагає від суду під час ухвалення рішення об'єктивно вирішити всі питання щодо обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та визначити якими доказами вони підтверджувалися.

Судом встановлено, що при посвідченні договору нотаріусом роз'яснено сторонам всі умови укладення договору (п.п.12,13).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд прийшов до вірного висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин того, що ОСОБА_6 уклала оспорюваний договір під впливом обману, що на час укладення цього вона неправильно сприймала предмет чи інші істотні умови правочину, які вплинули на її волевиявлення. Суд мотивовано не взяв до уваги висновок судової психолого - психіатричної посмертної експертизи №947, який побудований на припущеннях, та не має переваг перед іншими доказами.

Висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на підставі аналізу наявних у справі доказів.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення Сихівського районного суду м.Львова відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.І, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.І п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 8 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Т.І. Приколота