ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 р. Справа №801/8363/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Національного центу управління та випробувань космічних засобів

про визнання протиправним рішення та спонукання до виконання певних дій,

за участю сторін:

позивач - не з'явився;

представник відповідача - не з`явився.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання неправомірним рішення відповідача про відмову мені у виплаті одноразової грошової винагороди та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за 25 років безперервної служби в Збройних Силах у розмірі 4656грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має стаж безперервної військової служби у Збройних Силах України 25 років та набув право на отримання додаткового виду грошового забезпечення винагороди за 25 років безперервної військової служби. Відповідно до довідки - розрахунку відповідача розмір винагороди за безперервну військову службу за 25 років складає 4656,00 грн., проте фактично винагорода позивачу виплачена не була.

Позивачу судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44), надав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.47).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу за контрактом у Центрі контролю космічного простору Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, що підтверджується витягом із особової справи про проходження військової служби та довідкою (а.с.7-9,11).

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (далі - НЦУВКЗ) є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників НЦУВКЗ відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.

Позивач є військовослужбовцем відрядженим до НЦУВКЗ, що підтверджується витягом із послужного списку (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до керівництва Центру контролю комічного простору з рапортом про виплату грошової винагороди за тривалість безперервної військової служби. Проте, відповідно до довідки-відповіді позивачу було відмовлено у виплаті зазначеної винагороди з причин відсутності законодавчих підстав для її виплати (а.с.6).

Оцінюючи обґрунтованість дій відповідача суд керується критеріями, закріпленими ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 5 ст.17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших формуваннях, а також членах їх сімей.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно - правових актів.

Стаття 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що ніхто не в праві обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктами 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством Оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.

Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 25 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 2 посадових оклади та 2 оклади за військовим званням.

Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 р. №260, зареєстрованому в Міністерстві Юстиції України 14.07.2008 р. за №638/15329 та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01.01.2008 р.

Згідно з п.32.1. вказаної Інструкції (розділ ХХХІІ "Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода за строк безперервної календарної військової служби належить виплачувати 2 посадових оклади та 2 оклади за військовим званням.

Згідно з додатком № 25 до Постанови Кабінету Міністрів від 07.11.2007 року № 1294 розмір одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби за 25 років складає 2 посадових оклади та 2 оклади за військовим званням. Посадовий оклад позивача на день настання права на зазначену винагороду складав 2198,00 грн. Оклад за військовим званням ОСОБА_1 на момент настання права на вищезазначену нагороду складав 130,00 грн. Винагорода за тривалість безперервної військової служби за 25 років складає 2 х 2198,00 + 2 х 130,00 = 4656,00 грн. (а.с.10).

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) за наказами вищих командирів (начальників).

З наведених обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання відповідної винагороди за безперервний стаж служби та сума винагороди визначена вірно.

Крім того, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ і організацій" зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ і організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.

При цьому, грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Частиною 7 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001р. №1053, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 114,70грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Національного центру управління та випробувань космічних засобів виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу - грошову винагороду за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України у розмірі 4656,00грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень).

3. Зобов'язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України у розмірі 4656,00 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість гривень).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Національного центру управління та випробувань космічних засобів.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко