Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 жовтня 2013 року місто Севастополь 12 год. 54 хв. Справа №827/1836/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 10 грудня 1999 року, довіреність від 20 серпня 2013 року б/н;
представника відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі - Посметного Віктора Олександровича, посвідчення серії УСВ № 000001 від 25 червня 2013 року, довіреність від 19 лютого 2013 року № 1/264,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання протиправним та недійсним рішення про звільнення з органів внутрішніх справ, оформлене наказом УМВС України в м. Севастополі від 20 червня 2013 року № 571; зобов'язання відповідача внести до особової справи позивача відмітку про недійсність накладеного стягнення.
03 вересня 2013 року представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить: визнати протиправним рішення про звільнення з органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_1, оформлене наказом УМВС України в м. Севастополі від 20 червня 2013 року № 571; скасувати наказ УМВС України в м. Севастополі від 15 липня 2013 року № 98 о/с у частині звільнення позивача у запас збройних сил України за статтею 64 пункту «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України; зобов'язати відповідача внести у трудову книжку позивача запис про недійсність запису про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ; зобов'язати відповідача внести до особової справи позивача відмітку про недійсність накладеного стягнення та про скасування наказу про звільнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази відповідача є протиправними, оскільки видані на підставі висновку службового розслідування, що було проведено з порушенням встановленого порядку, ОСОБА_1 не допускала порушень службової дисципліни, а тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення є необґрунтованим.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 на час звільнення була та на даний час є вагітною, а тому її звільнення суперечить вимогам статті 184 Кодексу законів про працю України.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що накази про звільнення позивача з посади та з органів внутрішніх справи прийняти відповідачем у спосіб, межах повноважень та у порядку, встановленому законодавством. Крім того, пояснив, що ОСОБА_1 на час звільнення не повідомляла відповідача про те, що вона вагітна. Повідомлення про цій факт надійшло до Управління МВС України у м. Севастополі після її звільнення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, допитавши свідка, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Міністерстві внутрішніх справ м. Севастополі з 09 лютого 2010 року на посаді слідчого Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі.
Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі від 20 червня 2013 року № 571 «Про неналежне виконання своїх службових обов'язків працівниками Нахімовського РВ та заходах реагування» слідчого Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення службової дисципліни).
Підставами для звільнення з'явився факт скоєння позивачем вчинку несумісного з подальшим перебуванням в органах внутрішніх справ України, що виразилося у порушенні службової дисципліни та потягло за собою порушення вимог статей 1, 2, 10 Закону України «Про міліцію», статей 2, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та наказу МВС України від 22 лютого 2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України».
Наказом начальника Управління МВС України у м. Севастополі від 15 липня 2013 року № 98 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Порядок проходження служби осіб рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114.
Відповідно до пунктів 1, 20 статті 10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань, зокрема, зобов'язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; вживати заходів щодо організації конвоювання, а також у випадках, передбачених законодавством, забезпечувати утримання затриманих, узятих під варту осіб під час досудового слідства, обвинувачених, засуджених на вимогу судових органів.
Статтею 16 зазначеного Закону встановлено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
На службу до міліції, відповідно до статті 17 Закону України «Про міліцію», приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. Кодекс професійної етики та поведінки працівників міліції затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Статтею 20 цього Закону визначено, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.
Статтею 25 Закону України «Про міліцію» передбачено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень.
Так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться за порушення дисципліни.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що працівники органів внутрішніх справ носять особливий статус та на них покладені обов'язки, дотримання яких є обов'язковим. При цьому, за змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. Таким чином, працівники органів внутрішніх справ повинні дотримуватися дисципліни як і під час проходження служби, так і позаслужбовий час.
У разі невиконання (неналежного виконання) працівником міліції своїх службових обов'язків, наказів осіб начальницького складу, порушення громадського порядку або скоєння проступку, який порочить його як працівника міліції, він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у тому числі, у вигляді звільнення.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що 03 червня 2013 року до чергової частини Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі надійшло повідомлення з першої міської лікарні м. Севастополя про надходження слідчого Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі ОСОБА_1 з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма живота, забій передньої черевної стінки, забій шийного відділу хребта, садна правого стегна, алкогольне сп'яніння.
За зазначеним фактом на підставі наказу начальника Управління МВС України у м. Севастополі від 04 червня 2013 року № 496 «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування, у ході якого встановлено, зокрема, що 02 червня 2013 року о 21 год. 30 хв. до чергової частини Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_5 про те, що невстановлена особа у дворі буднику № 94 по вул. Горпищенко у м. Севастополі пошкодила автомобіль «Рено-Логан», яким він керував. Громадянин ОСОБА_5 зателефонував власнику автомобіля «Рено-Логан» громадянину ОСОБА_6 та повідомив йому про конфлікт та пошкодження автомобіля. Через деякий час ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5 та попросив зустріти його родичів, які працюють у правоохоронних органах, та розповісти їм усе, що трапилося. Приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 зустрів чотирьох осіб: ОСОБА_1, її громадського чоловіка - ОСОБА_7, його племінницю - ОСОБА_8 та ще одного хлопця, дані якого не встановлені. Усі разом вони піднялися на п'ятий поверх у квартиру АДРЕСА_1, де у комунальній квартирі проживає громадянка ОСОБА_9, але останньої у кімнаті не було. На сходах зазначені особи зустріли громадянку ОСОБА_10, яку ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 стали виштовхувати з під'їзду на вулицю, викрикуючи нецензурні образи на її адресу. На вулиці ОСОБА_1 стала наносити ОСОБА_10 удари кулаками по голові. Від нанесених ударів ОСОБА_10 упала на асфальт, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 продовжували наносити їй удари ногами по тілу та голові. Коли ОСОБА_10 підбігала до під'їзду на вулицю стали виходити сусіди: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Після цього на місце подій прибула ОСОБА_9 Між останньою та громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відбувся конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 та ОСОБА_1 завдали ОСОБА_9 ударів та остання була вимушена врятовуватися втечею. Після прибуття на місце події слідчо-оперативної групи Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі ОСОБА_1 зі слідчим Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі Проценко Т.О. розмовляти відмовилась та пішла з місця події разом зі своєю компанією.
У ОСОБА_1 було відібрано пояснення щодо цього вчинку, відповідно до яких вона підтвердила факт того, що 02 червня 2013 року о 22 год. 30 хв. їй зателефонував на мобільний телефон її родич ОСОБА_6 та попросив надати допомогу водієві його автомобіля, у якого виник конфлікт з деякими особами. Вона погодилась допомогти та прибула до будинку АДРЕСА_1. Зазначила, що вона ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_10 удари не наносила, а, навпаки, ОСОБА_9 ударила її рукою у голову та нанесла удар ногою в живіт від чого ОСОБА_1 впала на асфальт.
У ході проведення службового розслідування були допитані також ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та прапорщик міліції ОСОБА_18
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 18 червня 2013 року, затверджений начальником Управління МВС України в м. Севастополі, у якому зазначено, що за скоєння вчинку несумісного з подальшим перебуванням в органах внутрішніх справ України, що виразилося у порушенні службової дисципліни та потягло за собою порушення вимог статей 1, 2, 10 Закону України «Про міліцію», статей 2, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та наказу МВС України від 22 лютого 2012 року № 155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України» слідчого Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнити за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за порушення службової дисципліни.
20 червня 2013 року на підставі зазначеного висновку начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі було видано наказ № 571 «Про неналежне виконання своїх службових обов'язків працівниками Нахімовського РВ та заходах реагування», пунктом 1 якого за скоєння вчинку несумісного з подальшим перебування в органах внутрішніх справ України лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого Слідчого відділення Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
У свою чергу на підставі цього наказу начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі було винесено наказ від 15 липня 2013 року № 98 о/с про звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Зі зазначеного вбачається, що при винесенні Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, відповідачем було дотримано порядок накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з цим, відповідно до пункту 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114, вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
При цьому суд зазначає, що за загальним правилом під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже вагітні жінки з числа осіб рядового і начальницького складу не можуть бути звільнені з ініціативи керівника або уповноваженого органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на час звільнення - 20 червня 2013 року, була вагітна, що підтверджується довідкою Жіночої консультації № 1 Комунального закладу «Міська лікарня № 5 - Центр охорони здоров'я матері і дитини» від 16 вересня 2013 року, карткою вагітної ОСОБА_1, індивідуальною карткою вагітної і породіллі № 132 та медичною карткою стаціонарного хворого № 695.
Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо не повідомлення позивачем відповідача про знаходження її під час звільнення у стані вагітності, оскільки для застосування частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи та застосування даної норми не ставиться в залежність від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.
За таких обставин, наявність вагітності ОСОБА_1 на час звільнення є підставою для поновлення її на роботі, а несвоєчасне повідомлення службовою особою керівника про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в місті Севастополі від 20 червня 2013 року № 571 «Про неналежне виконання своїх службових обов'язків працівниками Нахімовського РВ та заходах реагування» у частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України та поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі з 21 червня 2013 року.
Щодо позовних вимог позивача про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі від 15 липня 2013 року № 98 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, зобов'язання відповідача внести у трудову книжку позивача запис про недійсність запису про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та до особової справи позивача відмітку про недійсність накладеного стягнення та скасування наказу про звільнення, суд зазначає, що скасування наказу від 20 червня 2013 року № 571 у частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України та поновлення її на посаді слідчого Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі вже є покладенням обов'язку на відповідача скасувати наказ від 15 липня 2013 року № 98 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України, як такий, що прийнятий на підставі визнаного протиправним та скасованого наказу від 20 червня 2013 року № 571, та внести відповідні записи до трудової книжки та особової справи позивача.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач не надав суду доказів того, що приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Слідчого відділу Нахімовського РВ УМВС України у м. Севастополі він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.
Доводи представника відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в місті Севастополі від 20 червня 2013 року № 571 «Про неналежне виконання своїх службових обов'язків працівниками Нахімовського РВ та заходах реагування» у частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі з 21 червня 2013 року.
У решті позову відмовити.
Постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року.
Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя (підпис) С.А. Водяхін С.А. Водяхін