АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В.В.

секретар Андрушків С. П.

з участю позивачки ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2013 року,

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Зазначала, що з 7 липня 2009 року по 17 вересня 2012 року з відповідачем перебувала у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька ОСОБА_6.

Посилаючись на те, що відповідач з червня 2012 року коштів на утримання дитини не надає, просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 1/3 частини прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати, зобов'язати позивачку укласти із ним угоду про добровільну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_6.

________________________________________________________________________________

№ 22 ц - 1434 Головуючий у 1-й інстанції

категорія 46/48 Мілінчук С. В.

доповідач Яремко В.В.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки та присуджуючи з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. ст. 180, 182, 183 СК України відповідач зобов'язаний утримувати своїх дітей та сплачувати аліменти у частці від заробітку (доходу).

Такий висновок суду першої інстанції є правильними.

У справі встановлено, що відповідач має постійне місце праці та регулярно ( щомісячно ) отримує доходи, а тому з урахуванням вимог ст. 183 СК України він спроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права є безпідставними.

Апелянт посилається на те, що позивачка діє всупереч інтересам доньки, задовольняючи власні амбіції спрямовані на його покарання, однак, такі твердження не ґрунтуються на наявних у справі доказах і є оціночними судженнями відповідача.

Предметом спору у справі є стягнення аліментів на утримання дитини.

Встановлено, що з часу працевлаштування відповідача, тобто, з квітня 2013 року і до пред'явлення ОСОБА_1 позову відповідач не перераховував коштів позивачці на утримання доньки, що визнали в судовому засіданні представники відповідача.

Тому звернення позивачки з позовом до суду не може розглядатися як вчинення дій всупереч інтересам доньки та задоволення її власних амбіцій.

Апелянт посилається на те, що за його заявою від 8 серпня 2013 року за місцем роботи з його заробітку відраховуються кошти на утримання дитини, що стверджується відповідними довідками і що на думку апелянта свідчить про безпідставність позову.

Проте у справі встановлено, що спір між сторонами виник до написання відповідачем згаданої ним заяви, перерахунок коштів на утримання дитини мав місце після пред'явлення ОСОБА_1 позову.

Апелянт просить зобов'язати позивачку укласти угоду з приводу сплати ним аліментів.

Однак укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини є правом, а не обов'язком батьків (ч. 1 ст. 189 СК України).

Апеляційна скарга не містить доводів неправильності визначення розміру стягнення аліментів.

Водночас при викладенні мотивувальної частини рішення суд першої інстанції зазначив про ухилення відповідача від утримання доньки.

Такий висновок не ґрунтується на встановлених обставинах та наявних у справі доказах.

Так, позивачка в суді апеляційної інстанції пояснила, що з червня 2012 року відповідач не надсилав грошових коштів на утримання доньки з мотивів відсутності роботи. При цьому вона не наполягала на сплаті аліментів.

Представники відповідача пояснили, що відповідач не мав змоги надсилати кошти через відсутність постійної роботи, а після працевлашування позивачка не наполягала на перерахуванні ним коштів на утримання дитини.

Наведене свідчить, що у справі не встановлено факту саме ухилення відповідача від сплати коштів на утримання дитини.

Встановлено, що між сторонами виник спір з приводу способу та порядку виконання відповідачем обов'язку утримання дитини, який вирішено судом.

Тому, на часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку про те, що відповідач ухилявся від утримання доньки.

У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, пп. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2013 року змінити.

Виключити з його мотивувальної частини висновок суду про те, що відповідач ухилявся від утримання доньки.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Яремко В.В.

Судді: Перепелюк І.Б.

Чупікова В.В.