АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого : Винту Ю. М.
Суддів : Заводян К.І., Лисак І.Н.
При секретарі : Ковальчук Н.О.
За участю : відповідача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_4, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_3 звернувся в Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на наступне.
01 грудня 2012 року о 00:30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» д/н НОМЕР_6, який належить ОСОБА_1, рухався по вул. Головній, 212-Б в м.Чернівцях та не надавши перевагу в русі транспортним засобам, які рухалися по головній дорозі, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом марки «БМВ-318», д/н НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого йому були завдані матеріальні збитки на загальну суму 73 447 гривень 68 копійок.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 березня 2013 року винним у даному ДТП визнано ОСОБА_2
Страховою компанією позивачу було відшкодовано завдані збитки в розмірі ліміту відповідальності, а саме 50 000 гривень.
Оскільки жодної моральної або матеріальної компенсації відповідачем йому не було відшкодовано, просив стягнути 23 447 гривень 68 копійок матеріальної шкоди з ОСОБА_1 як власника джерела підвищеної небезпеки та 10000 гривень моральної шкоди за понесені ним страждання та переживання.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
________________________________________________________________________________
№22ц-1475/2013р. Головуючий в 1 інстанції : Цуркан В.В.
Категорія : 30/34 Доповідач: Винту Ю.М.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач є власником автомобіля, яким була завдана йому шкода, повне відшкодування нанесених йому збитків страхова компанія не компенсувала, до винуватця ДТП ОСОБА_2 не має претензій, оскільки він не є власником та не володів на відповідній правовій підставі джерелом підвищеної небезпеки на момент ДТП, а тому цю різницю необхідно стягнути саме з ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була нанесена шкода не з вини відповідача, оскільки на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 правомірно володів джерелом підвищеної небезпеки на підставі довіреності, а тому саме на нього покладався обов'язок відшкодовувати завдані збитки. З урахуванням того, що останній не відмовився від відшкодування, що підтверджується розпискою позивача про відсутність претензій морального чи матеріального характеру до ОСОБА_2, підстав для задоволення позову не було.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За загальним правилом, яке міститься в ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦКУ шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (надалі - ТЗ), механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦКУ особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Як вбачається із матеріалів справи, 01 грудня 2012 року о 00:30 год. громадянин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» д/н НОМЕР_6, рухався по вул. Головній, 212-Б в м.Чернівці та не надавши перевагу в русі транспортним засобам, які рухалися по головній дорозі, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом марки «БМВ-318», д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_3 та транспортним засобом «Деу Ланос» д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується копією постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 березня 2013 року. Також, вина ОСОБА_2 була підтверджена його поясненнями та матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Згідно звіту № 42-507 від 15.12.2012 року, вартість збитку завданого власнику автомобіля ВМВ 318, д/н НОМЕР_2, станом на 15.12.2012 року становила 73447,68 гривень.
Згідно копії довіреності від 16.07.2012 року, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_7 розпоряджатися, в тому числі, здати в оренду (позичку), зняти з обліку в органах ДА1 та продати за ціну і на умовах на їх розсуд, обміняти, заставляти, керувати належним йому на праві власності, автомобілем марки ВАЗ 2108, н/з НОМЕР_6.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке було оглянуто в судовому засіданні, серії НОМЕР_8 виданого Глибоцьким МРЕВ УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 22 травня 1998 року, власником автомобіля марки ВАЗ 2108, 1990 року випуску, номер шасі - НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_6, яким було скоєно ДТП, являється відповідач ОСОБА_1
Згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що під час ДТП ОСОБА_2 мав посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційний документ на переданий йому транспортний засіб ОСОБА_6, який в свою чергу на законній підставі використовував вищевказаний транспортний засіб згідно доручення від його власника ОСОБА_1, а тому нема підстав вважати, що він неправомірно володів транспортним засобом під час скоєння ДТП. Крім того, ОСОБА_2 не заперечував проти понесення ним витрат, пов'язаних з ДТП, яка відбулася з його вини, оскільки відшкодував в повному розмірі матеріальну та моральну шкоду, що було доведено в суді першої інстанції.
З судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, узагальненої Верховним судом України вбачається, що правильною є практика місцевих судів, коли різницю між сумою відшкодування, визначеною Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, суди постановляють стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягується до участі у розгляді справи як співвідповідач.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення різниці між фактичним розміром заподіяної позивачу матеріальної шкоди та частково компенсованою страховою компанією сумою збитків з власника автомобіля ОСОБА_1 є помилковими та спростовуються вищенаведеним, в зв'язку з чим підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди не має.
Згідно зі ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Всупереч вимогам ст.ст.60, 131 ЦПК України, ОСОБА_3 не надав суду першої інстанції докази на підтвердження своїх доводів те, що ОСОБА_1, як власник транспортного засобу, яким під час ДТП керував на законних підставах ОСОБА_2, заподіяв йому матеріальну і моральну шкоду та має перед ним зобов'язання її відшкодувати.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: