КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3937/11 Головуючий у 1-й інстанції: ТОлкачова Л.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо невірного нарахування позивачу доплати до пенсії неправомірними; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% за період з 01 листопада 2006 року.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% за період з 28 квітня 2011 року по 23 липня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3) ч. 1 ст. 197 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та зареєстрований і постійно проживає в смт. Димер, Вишгородського району Київської області , яке віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Частини 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії працюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищується у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.

Таким чином, посилання відповідача на постанови КМ України № 530 від 28.05.2008, № 654 від 16.07.2008 та № 836 віл 26.07.1996, на підставі яких проводилося нарахування спірних виплат позивачу раніше, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відповідним посвідченням з відміткою «дитини війни».

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. З ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однак, всупереч положенням Конституції України, вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визначено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.

Таким чином, особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням мінімального розміру пенсії для осіб, які втратили працездатність, передбаченої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що у даному випадку, має місце порушення прав позивача щодо невиплати відповідачем пенсії у підвищеному розмірі, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також порушення прав позивача щодо не нарахування та виплати йому доплати до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, у відповідності до вимог ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання неправомірною відмову перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без задоволення, а Постанову Вишгородського районного суду Київської області - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя А.Б. Парінов

.Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.