248/4004/13-ц
2/248/1448/2013
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 листопада 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лутай А.М.
при секретарі - Сауніної С.О.
за участю адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення особи права проживати у житловому приміщенні, виселенні та зняття з реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на сумісне майно подружжя та його розподіл, третя особа: Житлово-побутовий кооператив «Заря», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач-відповідач ОСОБА_3 в травні 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача-позивача ОСОБА_4 про позбавлення її права проживати у житловому приміщенні, виселенні та зняття з реєстрації. Позов мотивує тим, що між ним та відповідачем-позивачем на протязі тривалого часу склалися неприязні відносини, були постійні сварки та закиди з боку відповідача-позивача, у зв’язку з чим рішенням Харцизького міського суду від 11.02.2013 року їх шлюб було розірвано. На теперішній час конфлікт між ними не вичерпано, причиною цього є не усвідомлення відповідача про припинення шлюбно-сімейних відносин. Постійними сварками відповідач створює триваючу напружену обстановку та нестерпну психологічну атмосферу. Відповідач мешкає у житловому будинку за адресою: м.Харцизьк, вул.Колхозна, 2-б, що належить йому на праві власності, безоплатно користується наданим житлом, однак робить неможливим його проживання поряд в одному приміщенні. Відповідач постійно погрожує вижити його з будинку. Постійні психологічні атаки не тільки порушують мирні правила співжиття, а негативно впливають на його здоров’я, оскільки ще у 1988 році виникло серйозне захворювання серцево-судинної системи. 03.11.1988 р. він переніс обширний інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка серця, у зв’язку з чим тривалий час лікувався, та за станом здоров’я мав 3 групу інвалідності. В теперішній час перебуває на обліку у терапевтичному відділенні. Постійний нестерпний психологічний тиск коштує йому не тільки здоров’я, а, можливо, і життя. Відповідач має власну однокімнатну квартиру в м.Харцизьк, що належить їй на праві власності та повністю придатна для проживання.
Просить позбавити відповідачку ОСОБА_4 права проживати у житловому приміщенні за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, виселити її із вказаного будинку, а також зняти її з реєстрації.
В червні 2013 року відповідач-позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на сумісне майно подружжя та розподіл майна подружжя, який мотивує тим, що вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.10.1987 року, від якого є одна повнолітня дитина – донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.2002 року ОСОБА_3 належить жилий будинок № 2-б по вул.Колгоспній в м.Харцизьку. До цього вони вже перебували у шлюбі, спочатку мешкали в квартирі, а потім перейшли мешкати в спірний будинок, так як вона доглядала його хвору матір. Коли його матір
померла, ОСОБА_3 оформив будинок на себе. Після цього вони стали робити в будинку переобладнання, ремонти та покращення. В будинку був водопровід, але усі труби вже згнили, тому вони купили нові пластикові труби, які в будинку проводив майстер, і якому вони платили гроші. Усього за це вони витратили 1000 грн. Крім того, за період з 2004 року по 2007 рік вони поставили в будинку 8 нових пластикових вікон, з них 3 великих, робили цю роботу сумісно з донькою і її чоловіком, вартість віком склала 8000грн. В будинку вони також пересунули одну стіну між ванною кімнатою та кухнею, заложили цеглою одне вікно, штукатурили, все це робили робочі, яким вона заплатила 8000грн. Це відбувалося у 2012 році. Також в будинку робили каналізацію, поставили нову раковину, унітаз, що також робили робочі, яким вони за роботу заплатили 2000грн. У ванній кімнаті вони усе виложили кахельною плиткою, яку купували. За плитку і за роботу заплатили 2100грн. Вони поставили в будинку нові вхідні двері металеві, вартість якої складає 1150грн., а також пластикову веранду, вартість якої складає 800грн. Крім того, будинок вже старий, він рушиться, вона постійно штукатурила стіни, клеїла шпалери, тобто підтримувала будинок в належному стані, в 2009 році вони поставили новий забір, вартість якого складає сумісно з роботою 5000 грн., у дворі в 2000 році положили асфальт, помагали їм це робити донька та її чоловік. Таким чином, з-за зроблених покращень вартість будинку збільшилася на 1/3 частку, тому вважає, що вона, як дружина, має право власності на частку будинку, а саме – на половину тієї частки, на яку збільшилася вартість будинку, тобто на 1/6 частку, тому вона має право мешкати в будинку. В період сумісного шлюбі з відповідачем – в серпні 1987 року – вони в Житлово-побутовому кооперативі «Заря» придбали квартиру №20 в будинку №40 на м-ні Металургів в м.Харцизьку. Гроші за квартиру ними виплачені повністю, тому вона вважає, що як дружина має право власності на ? частину цієї квартири. В дійсний час в квартирі зареєстровані і мешкають їх донька з онукою, тому вона там мешкати не може.
Просить визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку № 2-б по вул.Колгоспній в м.Харцизьку, розподілити майно подружжя, виділивши позивачу-відповідачу ОСОБА_3 в натурі вищевказаний житловий будинок, та визнавши за ним право власності на цей будинок, а їй виділити в натурі квартиру №20 в будинку №40 по м-ну Металургів в м.Харцизьку, визнавши за нею право власності на цю квартиру.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_3 свої позовні вимоги до ОСОБА_4 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_4 до нього визнав у повному обсязі і не заперечував проти його задоволення.
Представник позивача-відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, проти задоволення вимог ОСОБА_4 не заперечував.
Відповідач-позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні свої вимоги за зустрічним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_3 до неї не визнала просила відмовити у їх задоволенні через необґрунтованість та пояснила, що винуватцем всіх скандалів є позивач-відповідач ОСОБА_3, який зловживає спиртними напоями. Вона не хоче йти з будинку, оскільки вона багато сил та грошей вклала в ремонт цього будинку та, крім того, їй ніде більше жити.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_1, в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, проти задоволення вимог ОСОБА_3 заперечувала через їх необґрунтованість.
Представник третьої особи – Житлово-побутового кооперативу «Заря» - в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення особи права проживати у житловому приміщенні, виселенні та зняття з реєстрації – необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на сумісне майно подружжя та його розподіл - повністю обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст..212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.10.1986 року по 22.02.2013 року.(а.с.8).
Від шлюбу у сторін є дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34), яка 21.03.1987 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, після чого їм були присвоєні прізвища «Дементьєв» і «Дементьєва» (а.с.35). Від їх шлюбу 09 вересня 2009 року народилась дочка ОСОБА_7 (а.с.36).
Згідно ордеру № 830 11 серпня 1987 року ОСОБА_3 на сім’ю з трьох чоловік видана квартира №20 в будинку № 40 по м-ну Металургів в м.Харцизьку (а.с.37, 42), де в теперішній час зареєстровані ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38-40).
З довідки, виданої житлово-побутовим кооперативом «Заря», вбачається, що ОСОБА_3 є власником кооперативної квартири за адресою: м.Харцизьк, м-н Металургів, 40/20 (а.с.51), за яку повністю сплачена вартість в сумі 39365,00 грн. на 1987 рік (а.с.43).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 травня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-1258 державним нотаріусом Першої Харцизької державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 належить жилий будинок з надвірними будівлями №2-б по вул.Колхозної в м.Харцизьку (а.с.10). У вказаному будинку ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зареєстровані з 24.10.2008 року (вибули з адреси: м.Харцизьк, м-н Металургів, 40/20) (а.с.12-13).
Судом встановлено, і ці обставини не оспорюється сторонами в судовому засіданні, що відповідач-позивач ОСОБА_4 була зареєстрована в спірному будинку та вселилася в нього зі згоди позивача-відповідача ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу між сторонами в 2013 році відповідач-позивач ОСОБА_4 продовжує проживати в будинку, користується даним жилим приміщенням нарівні з ОСОБА_3, іншої угоди при вселенні про порядок користування цим приміщенням між ними не було.
Згідно довідки КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Харцизьк» від 14.05.2013р. позивач-відповідач ОСОБА_3 в 1987 році переніс гострий інфаркт міокарду, у звьязку з чим перебуває на диспансерному обліку у дільничного терапевта. (а.с.9).
Згідно повідомлення начальника Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області від 05.08.2013 року №18893 на запит адвоката ОСОБА_2 20.03.2013р. від ОСОБА_4 надійшло звернення у відношенні колишнього чоловіка ОСОБА_3 з приводу вчинення ним сварки; 12.06.2013р. від ОСОБА_4 повторно надійшло звернення відносно ОСОБА_3 з приводу скоєння крадіжки її майна; 07.07.2013р. від ОСОБА_3 надійшло звернення у відношенні ОСОБА_8, 1987р.н., з приводу спричиненні тілесних ушкоджень (а.с.73).
Постановою ст.прокурора прокуратури м.Харцизька кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за зверненням ОСОБА_3 закрито у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (а.с.74).
Свідок ОСОБА_9- сестра ОСОБА_3, в судовому засіданні показала, що стосунки у сторін погіршилися приблизно 5 років тому. Винуватцем скандалів, що відбувалися між сторонами майже завжди була ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_8 – дочка сторін, в судовому засіданні показала, що батьки жили в спірному будинку з 1999 року і доглядали бабусю. Батько зловживав спиртними напоями, через що у сторін відбувалися скандали. Вважає, що причиною звернення батька до суду є те, що він
хоче подарувати будинок своїй сестрі. В червні 2013 року у неї з батьком був конфлікт, коли вона намагалася поговорити з ним з приводу позову, який він подав до суду. Батько кинувся на неї , а чоловік та мати стали її захищати. Через це була викликана міліція. З того часу вона не спілкується з батьком.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частиною 1 статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з вимогами ст.157 ЖК України членів сім'ї (колишніх членів сім’ї) власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення..
Частиною 1 ст.116 ЖК України встановлено: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися вкрай негативні стосунки, постійно виникають сварки, що не заперечується і сторонами, однак позивачем-відповідачем ОСОБА_3 не надано суду належних і допустимих доказів того, що визначені у ст.116 ЖК України підстави для виселення ОСОБА_4 з житлового приміщення, мали місце, а тому у суда не має підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про позбавлення ОСОБА_4 права проживати у житловому приміщенні будинку №2-б по вул..Колгоспній в м.Харцизьк, виселення її з цього будинку.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про
виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть та інше.
Зняття з реєстраційного обліку покладено на Державну міграційну службу України.
Отже, питання щодо зняття з реєстраційного обліку не є компетенцією суду, а здійснюється Державною міграційною службою України на підставі судового рішення. На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зняття з реєстрації ОСОБА_4 за адресою: м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, слід також відмовити.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на сумісне майно подружжя та його розподіл суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст.61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч.1 ст.62 Сімейного Кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.71 Сімейного Кодексу України майно що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Як було встановлено вище, сторонами під час шлюбу було придбано квартиру №20 в будинку №40 на м-ні Металургів в м.Харцизьк, яка відповідно до норм діючого законодавства є спільною сумісною власністю сторін, незалежно від того, що ця квартира оформлена лише на ОСОБА_3
Також судом в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником будинку №2-б по вул..Колгоспна в м.Харцизьк, який він набув в порядку спадкування.
В зазначеному будинку сторонами під час шлюбу, за рахунок їх спільних трудових та грошових затрат, були зроблені поліпшення, внаслідок яких вартість будинку істотно збільшилася. Ці обставини в судовому засіданні були визнані сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.
На підставі викладеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та: 1) визнати об’єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, та квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.; 2) розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.; 3) виділити позивачу-відповідачу ОСОБА_3 в натурі житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, визнавши за ним право власності на цей будинок.; 4) виділити ОСОБА_4 в натурі квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на цю квартиру.
На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 230грн.
Керуючись ст.ст.9,116,156 Житлового Кодексу України, ст.ст.57,60,61,62,70,71 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позову до ОСОБА_4 про позбавлення особи права проживати у житловому приміщенні, виселенні та зняття з реєстрації.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на сумісне майно подружжя та його розподіл задовольнити у повному обсязі.
Визнати об’єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, та квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Виділити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м.Ахалкалакі, Грузія, в натурі житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Донецька область, м.Харцизьк, вул.Колгоспна, 2-б, визнавши за ним право власності на цей будинок.
Виділити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м.Койсуг м.Батайська, Ростовської області, в натурі квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на цю квартиру.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м.Ахалкалакі, Грузія, ІНН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м.Койсуг м.Батайська, Ростовської області, ІНН НОМЕР_2, понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 230грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 01.11.2013 року. Повний текст рішення складений 06.11.2013 року.
Суддя: