Справа № 361/9512/13-к
Провадження № 1-кп/361/494/13
06.11.2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
===============================================================================
06 листопада 2013 року м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого, судді - Рабець М.Д.
при секретарі - Коваль Н.М.
з участю прокурора - Таран Л.В.
потерпілої - ОСОБА_1
представника потерпілої, адвоката – ОСОБА_2
обвинуваченої - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бровари, отримані від заступника Броварського міжрайонного прокурора Київської області матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100130004167 від 10 вересня 2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, пенсіонерки, інваліда 1-ї групи, не заміжньої, проживаючої та зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3. АДРЕСА_1, раніше не судимої, міра запобіжного заходу не обиралась,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125ч.1 КК України,-
В С ТА Н О В И В:
Обвинувачена ОСОБА_3 спричинила умисне легке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_1 за таких обставин.
Судом визнано доведеним, що 02 вересня 2013 року близько 07 години, у ОСОБА_3, яка перебувала в одній із кімнат квартири №115, що по вул.Грушевського, буд.№17-Б в м.Бровари Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з дочкою ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння останній тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 діючи умисно та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків для потерпілої ОСОБА_1 у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, знаходячись в одній із кімнат квартири №115, що по вул.Грушевського, буд.№17-Б в м.Бровари Київської області, нанесла металевою милицею в область тулуба два удари потерпілій, яка лежала на ліжку. Після цього, ОСОБА_3 схватила рукою за волосся ОСОБА_1 та стягнула останню з ліжка, яка впала на підлогу та отримала тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово - медичної експертизи Броварського районного відділення СМЕ № 215/309 від 20.09.2013р., ОСОБА_1 отримала синці в проекції 10-11 грудних хребців та в області колінних суглобів, що по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_1, вчинила кримінальне правопорушення і такі її дії кваліфіковано за ст.125ч.1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину в пред’явленому обвинуваченні не визнала, дала покази, що з потерпілою дочкою ОСОБА_1 перебуває в неприязнених відносинах. В день конфлікту з потерпілою вона, перебуваючи в кімнаті квартири, взяла останню за волосся та потребувала повернути документи, які давала їй раніше для прописки в квартирі. Ударів милицями їй не наносила, хоча замахнулась, але потерпіла вирвала в неї милицю і викинула. Крім них в конфлікт ніхто інший не вмішувався і не приймав участі.
За себе повідомила що є інвалідом 1-ї групи, пересувається з допомогою милиць. Має восьмеро дітей. Проживає самостійно, але останнім часом в окремій кімнаті стала проживати потерпіла, яка свою кімнату закриває на замок. На даний час по квартплаті великий борг, також не сплачено послуги за використання газу, електроенергії. В минулому ніколи злочинів не вчиняла до відповідальності не притягалась.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 не заперечує факт конфлікту між нею та потерпілою і що підчас конфлікту ніхто інший до них не підходив і не вмішувався, тому суд приходить висновку що її вина в інкримінованому злочині крім її показів встановлена і доведена в процесі судового слідства слідуючими доказами:
-показами потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила суду, що під час конфлікту з обвинуваченою, вранці, приблизно о 6год.45 хв., 2 вересня 2013 року остання зайшовши в кімнату до неї почала вимагати просипатись, при цьому нанесла два удари милицею по тілу та схватила за волосся внаслідок чого вона впала з ліжка. В подальшому, захищаюсь від обвинуваченої вибігла до залу, де був ОСОБА_4, просила в нього захисту, а мама вцепившись в шию не відпускала. Вирвавшись оділась та викликала працівників міліції та бригаду швидкої допомоги.
За наслідками отриманих тілесних ушкоджень звернулась в міліцію та освідчувалась в судмедекспертизі.
– свідок сторони обвинувачення ОСОБА_5 показала суду, що обвинувачена це мати, а потерпіла – рідна сестра, від якої вона дізналась, що її мама побила милицею та проявила щодо неї агресію, стягнула за волосся з ліжка, погрожувала, кричала. За характером мама є схильною до сварок, на обліку психіатра чи нарколога не перебуває. Зловживає спиртними напоями.
Також обвинувачення ОСОБА_3 підтверджується наведеними і дослідженими в судовому засіданні стороною обвинувачення матеріалами, а саме:
- заявою потерпілої ОСОБА_1, в якій останнє вказує про отримання тілесних ушкоджень внаслідок конфлікту який стався з мамою ОСОБА_3 02 вересня 2013 року.(а.с.7);
- висновок судово-медичної експертизи №210/309 від 17.09.2013р. та висновок експерта №215/309 (додатковий) від 20.09.2013 року вказує, що потерпілій ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження.( а.с.24, 38);
- протокол слідчого експерименту від 12 вересня 2013 року з фото таблицями вказує на те, що потерпіла ОСОБА_1 дала покази і в присутності понятих показала яким чином отримала тілесні ушкодження, які завдала їй мама обвинувачена ОСОБА_3 (а.с.25-30).
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку приходить висновку, що такі докази об’єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не суперечать між собою і тому в суду не виникає ніяких сумнівів щодо їх достовірності для прийняття відповідного процесуального рішення – постановлення обвинувального вироку, який відповідно до вимог ст.370 КПК України повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аргументи обвинуваченої ОСОБА_3 проте, що вона не могла нанести ударів і спричинити тілесні ушкодження потерпілій її дочці ОСОБА_1 суд розцінює критично, оскільки вона в судовому засіданні не заперечувала, що хватала потерпілу за волосся і допускала, що могла вдарити в зв’язку з тим, щоб та повернула паспорт і пенсійне посвідчення.
Посилання представника потерпілої адвоката ОСОБА_2 на призначення обвинуваченій судово-психіатричної експертизи судом відхилено, оскільки в матеріалах кримінального провадження наданих прокурором є довідки, що ОСОБА_3 на обліку в лікарів психіатра та нарколога станом на 05 вересня 2013 року не перебувала.(а.с.55).
Суд не знаходить в аргументах обвинуваченої переконливих фактів про необ’єктивність судового провадження та про допущення таких порушень, які перешкоджають прийняття рішення по суті.
Оцінюючи в сукупності, докази встановлені під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить висновку, що повністю доведена винність обвинуваченої ОСОБА_3 в тому, що вона своїми умисними діями, що виразились в нанесені потерпілій ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.125ч.1 КК України і тому повинна нести відповідальність за вказаною статтею.
Обираючи покарання ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.125ч.1 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, особу винної, яка по місцю проживання до скоєного характеризувалася негативно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 1-ї групи.
Обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України та обставин, що обтяжують її покарання згідно ст.67 КК України судом не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує конкретні обставини справи, правову позицію прокурора, думку потерпілої, характер і ступінь небезпечності вчиненого нею злочину, дані про її особу, що вона є інвалідом 1-ї групи і як особа не є небезпечною для суспільства та з урахуванням всіх перерахованих обставин приходить висновку про можливість призначення їй покарання відповідно до санкції ч.1ст.125 КК України у виді штрафу, оскільки інші види покарань стосовно неї неможливо застосувати.
Процесуальних витрат по справі немає, речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися, в обрані вказаній особі до набрання вироком законної сили запобіжного заходу передбаченого ст.176 КПК України, суд на даний час підстав не вбачає
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред’явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.125ч.1 КК України та призначити їй за цією статтею покарання у виді штрафу у розмірі 30(тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510(п’ятсот десять) гривень.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися, в обрані вказаній особі до набрання вироком законної сили запобіжного заходу передбаченого ст.176 КПК України, суд підстав не вбачає.
Процесуальних витрат по справі немає, речові докази відсутні.
Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченій та прокурору.
Суддя /підпис/ ОСОБА_6