ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.12.06 р. Справа № 32/334пд
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Авдєєва Г.В. – довіреність від 12.12.05р.
від відповідача: Шабельник О.В. – довіреність від 01.06.06р.
Горлов С.І. – довіреність від 23.10.06р.
за позовом: Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” м. Донецьк
про розірвання договору оренди земельної ділянки
Позивач, Виконавчий комітет Донецької міської ради м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” м. Донецьк про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, площею 0,5500га у мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.05.05р. № 260/1 „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Герц” земельної ділянки в оренду для будівництва житлового будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі”, договір оренди земельної ділянки від 06.06.05р., протест прокурора м. Донецька від 31.05.06р. № 36прот. на рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.05.05р. № 260/1, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 21.06.06р. № 306 „Про розгляд протесту прокурора м. Донецька на рішення Донецької міської ради від 18.05.05р. № 260/1”, листи від 03.07.06р., 01.08.06р.
06.12.06р. позивачем була надана заява про зміну предмету позову, в якій він просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. та зобов’язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, площею 0,5500га у мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі.
Вказана заява не приймається судом до розгляду, оскільки відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, в цій же заяві змінено одночасно і предмет і підстави позовних вимог – тобто взагалі заявлені нові позовні вимоги.
А саме, в первісних позовних вимогах позивач наполягає на розірванні договору з посиланням на приписи ст. 651 ЦК України, ст. 31 Закону України „Про оренду землі”, ст. 188 ГК України, п. 34 договору оренди земельної ділянки, виходячи з тієї обставини, що рішення виконавчого комітету про виділення земельної ділянки відповідачу – скасоване.
При цьому, підставою скасування рішення вважає той факт, що на момент його прийняття було відсутнє містобудівне обґрунтування, а також на земельній ділянці розташоване майно (спортивний майданчик) загальноосвітньої школи № 9.
В змінених позовних вимогах позивач, з посиланням на тіж самі норми законодавства про розірвання договору, а також на ст. 134 Земельного кодексу України, просить визнати спірний договір недійсним. При чому, в передостанньому абзаці мотивувальної частини позовної заяви позивач вказує, що саме тому що укладання спірного договору відбулось на підставі рішення (яке в теперішній час скасоване) – договір має бути визнано недійсним.
Тобто, якщо в первісних позовних вимогах скасоване рішення визначалась як обставина, що тягне за собою підстави для розірвання договору, то в змінених позовних вимогах саме позивач підставою визнання договору недійсним вважає відсутність правових підстав для його укладання, внаслідок скасування рішення.
Таким чином, скасоване рішення є лише обставиною, за якою визначаються різні підстави та відповідно різні предмети позовів.
Отже, позивач при зміні позовних вимог допустився помилки, щодо врахування однієї та той самої обставини – скасування рішення, вважаючи його однаковою підставою при різних предметах позову.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) у позивача відсутні підстави дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 32 Закону України „Про оренду землі”; 2) при прийнятті рішення № 306 від 21.06.06р. „Про розгляд протесту прокурора м. Донецька на рішення Донецької міської ради від 18.05.05р. № 260/1” (далі – рішення № 306 від 21.06.06р.), яким було скасовано рішення про надання відповідачу земельної ділянки, позивач вийшов за межи повноважень, наданих йому законодавством України; 3) відповідність законодавству скасованого позивачем рішенням № 260/1 від 18.05.05р. належно встановлена постановою господарського суду Донецької області від 05.05.06р. у справі № 3/56а, постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04.08.06р., та не підлягає повторному доказуванню в суді.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.
Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.05.05р. № 260/1 „Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Герц” земельної ділянки в оренду для будівництва житлового будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі” було вирішено надати відповідачу земельну ділянку (кадастровий номер 1410136300:00:011:0090) площею 0,5500га в оренду строком на 5 років, з земель житлової та суспільної забудови міської ради для будівництва будівлі житлового будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі.
На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 06.06.2005р., за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1410136300:00:011:0090) для будівництва будівлі жилого будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом), яка знаходиться на території Ворошиловському районі в мікрорайоні 18.
Термін дії договору оренди земельної ділянки від 06.06.2005р. встановлений до 18.05.2010р.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі: 1) невиконання сторонами обов’язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;
дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати; 2) невиконання другою стороною умов договору; 3) випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.
Відповідно до п. 34 договору оренди дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Проте, наявність жодної з перелічених підстав, встановлених законом та договором, для розірвання договору – позивачем не доведено.
Суд також зауважує на тому, що позивач так і не довів суду тих обставин, з наявністю яких він погодився з протестом прокурора та скасував рішення про виділення земельної ділянки відповідачу.
Так, позивач стверджував про те, що земельна ділянка, яка була надана в користування відповідачу виділена за рахунок земельної ділянки, на якій розташоване майно загальноосвітньої школи № 9 м. Донецька.
Проте, по-перше, як вбачається з довідки № ю-20178/2003 від 18.08.03р. (надана позивачем на вимогу суду), документи, які є підставою для зайняття загальноосвітньою школою № 9 земельної ділянки площею 24877кв.м – відсутні.
Більш того, межі цієї земельної ділянки – не визначені.
Тобто, взагалі не доведено тотожність земельної ділянки, яку займає відповідач за спірним договором, з земельною ділянкою, на якій нібито розташоване майно загальноосвітньої школи № 9.
По-друге, жодного доказу, який би підтверджував самий факт знаходження майна загальноосвітньої школи № 9 на земельній ділянці, переданою за договором оренди – позивачем не надано до суду.
Крім того, при прийнятті рішення № 306 від 21.06.06р., яким було скасоване рішення про надання відповідачу земельної ділянки, позивач вийшов за межи повноважень, наданих йому законодавством України, чим порушив ст. 19, ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах повноважень є виключна компетенція сільських, селищних, міських рад. Відповідно до цієї ж норми Закону питання про скасування рішення виконавчого комітету від 18.05.05р. № 260/1 „про надання ТОВ „Герц” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі житлового будинку (з об’єктами суспільного призначення на першому поверсі та підземним паркінгом) в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі” повинно було розглядатися та прийматися виключно на пленарному засіданні Донецької міської ради.
Позивач не довів наявність у нього законних підстав для прийняття рішення № 306 від 21.06.06р.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про незаконність прийнятого рішення № 306 від 21.06.06р., та відповідно до приписів ст. 4 ГПК України не застосовує це рішення при розгляді справи, оскільки, таке рішення не відповідає законодавству України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, не самий факт прийняття рішення № 306 від 21.06.06р., ні доводи, за якими воно було прийнято, не є підставами, з якими законодавець пов’язує розірвання договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування”, Закону України „Про оренду землі”, Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 22, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” м. Донецьк про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов’язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, площею 0,5500га у мікрорайоні 18 у Ворошиловському районі.
Повний текст рішення підписаний 18.12.06р.
Рішення набирає законної сили 29.12.2006р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.