ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2008 року      справа № 2-1591/08        м.Володимир-Волинський

     Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

       головуючого: судді Лященка О.В.

       при секретарі: Шафатинській О.В.

       з участю позивача: ОСОБА_1.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

встановив:

   ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання права власності.

   В позовній заяві посилається на ту обставину, що   житловий будинок та господарська споруда - вбиральня Б, що в м.Володимир-Волинський по АДРЕСА_1, належать їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 21 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом А.І.Велимчаницею за р/н 517, за яким ОСОБА_2 подарувала їй, а вона в свою чергу прийняла у дар, даний об»єкт нерухомого майна.

   На момент укладення між ними договору дарування, даний будинок  знаходився за адресою Володимир-Волинський район, АДРЕСА_2. Договір дарування було зареєстровано комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 квітня 2006 року за р/н 13870738.

   Згідно з рішенням  виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 15.05.1997 року № 137 будинковолодінню, що АДРЕСА_2, Володимир-Волинського району, на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР від 25.08.1988 року №7779/11 і № 7962/11, земельна ділянка, на якій розташовано даний житловий будинок,  з земель колгоспу ім.Ватутіна, була передана м.Володимир-Волинський та їй було присвоєно вуличний номер АДРЕСА_1.

  Таким чином, вона не може повною мірою реалізувати свого права власності, оскільки в правовстановлюючих документах зазначена не та адреса, за якою фактично знаходиться її будинковолодіння, а тому змушена звернутись до суду.

    Просить визнати за нею право власності на житловий будинок А-1, прибудову а, вбиральню Б, що в м.Володимир-Волинський по АДРЕСА_1.

    В судовому засіданні під час попереднього розгляду справи позивач ОСОБА_1. позов підтримала, в своїх поясненнях послалась на обставини, викладені в позовній заяві, просить його задовільнити.

   Відповідач ОСОБА_2. позов визнала, не заперечує проти його задоволення та розгляду справи у її відсутності, про що подала суду належним чином засвідчену заяву.

    Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовільнити з наступних підстав.

       Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо  інше  прямо  не  випливає   із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

     Копією договору дарування від 21 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом А.І.Велимчаницею за р/н 517, стверджується, що  ОСОБА_2. подарувала позивачу по справі ОСОБА_1, а вона в свою чергу прийняла у дар, житловий будинок за адресою Володимир-Волинський район, АДРЕСА_2. Договір дарування було зареєстровано комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 квітня 2006 року за р/н 13870738.

     Згідно ст.334 ЦК України, право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено  договором  або законом.

Право  власності  на  майно  за  договором,  який підлягає нотаріальному посвідченню,  виникає у набувача  з  моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

     Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності. Судом встановлено, що згідно з рішенням  виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 15.05.1997 року № 137 будинковолодінню, що АДРЕСА_2, Володимир-Волинського району, на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР від 25.08.1988 року №7779/11 і № 7962/11, земельна ділянка, на якій розташовано даний житловий будинок,  з земель колгоспу ім.Ватутіна, була передана м.Володимир-Волинський та їй було присвоєно вуличний номер АДРЕСА_1. Дана обставина стверджується копією  довідки начальника управління містобудування та архітектури виконкому Володимир-Волинської міської ради.

    Копіями технічного паспорта на будинок, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно стверджується, що будинок в м.Володимир-Волинський по АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності позивачу по справі, фактично числиться за старою адресою   Володимир-Волинський район, АДРЕСА_2.

   За таких обставин  справи суд приходить до висновку, що різні адреси реєстрації житлового будинку позивача порушують її право власності на нього, а тому позов задовільняє повністю.

     На підставі ст.ст.328, 334, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,  60,  130, 174, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

   Позов задовільнити.

   Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок А-1, прибудову а, вбиральню Б, що по АДРЕСА_1 в м.Володимир-Волинський, Волинської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: