Справа № 101/1878/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Прищепа А.В.,

при секретарі Захаровой Н.В.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 міської ради Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 міська рада, виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради уточнивши позовні вимоги (а.с.64) з посиланням на вимоги ст.. ст.. 13 Конституції України, ст.. 10 Закону України « Про місцеве самоврядування», ст..ст. 316, 321, 376 Цивільного кодексу України, ст..ст. 125, 126, 212 Земельного Кодексу України звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 20 м2 шляхом знесення самовільно збудованої двоповерхової споруди розміром 4,0х5,0х3,0 метри (перший поверх), орієнтовний розмір 4,0х5,0х3,0 метри (другий поверх), загальною орієнтовною площею 40 м2., розташованою за адресою м.Алушта вул..15 квітня біля будинку № 41 по місту мешкання ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки дотримання містобудівного законодавства України фахівцем відділу будівельних повноважень управління містобудівництва та архітектури ОСОБА_1 міської ради була здійснена перевірка за адресою: вул.. 15 квітня, б.41 м.Алушти по місту мешкання відповідача.

Перевіркою було встановлено, що відповідач без дозвільних документів, оформлених у встановленому порядку, біля б.41 по вул.. 15 Квітня м.Алушта здійснив роботи по будівництву двоповерхової споруди орієнтовним розміром 4,0х5,0х3,0 метри (перший поверх), орієнтовний розмір 4,0х5,0х3,0 метри (другий поверх), загальною орієнтовною площею 40 м2.

У зв’язку з чим, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності відповідно до ст.. 152 КУпАП ( протокол від 19.02.2013 №5 , постанова від 12.03.2013 №30).

Представник ОСОБА_1 міської ради підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, туалет-душ розміром 3,10х1,80м, сарай 4,30х1,80м та подвал розміром 8,00х4,40м належать до вищезазначеної квартири, яку відповідач придбал згідно договору купівлі-продажу від 17.12.12р.

Представник Республіканського комітету по земельним ресурсам у судове засідання не з явився з невідомих причин. Про день та час слухання справи був сповіщений належним чином.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 міської ради, представника відповідача, дослідив докази надані сторонами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванні обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звертаючись до суду з дійсним позовом посилається на порушення з боку відповідача дотримання містобудівельного законодавства, яке виразилося в самовільному будівництві споруди без дозвільних на то документів. Також підставою для звернення до суду послужив протокол по справі про адміністративне правопорушення та постанова про накладення стягнення на ОСОБА_2 (а.с.7,8).

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із шляхів захисту права юридичної особи на земельну ділянку є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майно. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила(здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила(здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила)здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила(здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення дійсного позову є наявність порушення прав ОСОБА_1 міської ради, як власника земельної ділянки щодо певної земельної ділянки, із певним містом розташування та установленими межами, а також використання усіх передбачених законодавством засобів стосовно усунення наявних порушень.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ОСОБА_2 не будував, а реконстрував належний йому сарай з прибудовою другого поверху, а тому вимоги позивача щодо знесення усього приміщення не засновані на законі.

Відповідно до витягу з державного реєстру прав власності встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.10-11)

Представник позивача в судовому засіданні зауважив, що позов складався тільки на підставі наданих фахівцем відділу будівельних повноважень управління містобудівництва та архітектури ОСОБА_1 міської ради протоколу та постанови. Ніяких документів, свідчень з приводу начебто самовільно зайнятої ділянки суду надано не було, також представник позивача не міг пояснити та надати належних доказів того, що земельна ділянка, яку використовує відповідачка дійсно належить до земель ОСОБА_1 міської ради.

Незважаючи на те, що представнику позивача неодноразово роз’яснювались права, передбачені процесуальним законодавством в частині обов’язку доказування обставин справи, останній в судовому засіданні взагалі не в змозі був пояснити в чому саме були порушені права ОСОБА_1 міської ради та будь-яких свідчень стосовно предмету позову не висловив. Замість надання належних доказів представник позивача зазначав лише про те, що позов складався тільки на підставі наданих інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою АР Крим протоколу та постанови.

Ніяких додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не додано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 386 ЦК України, статтями 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Республіканський комітет по земельним ресурсам АР Крим про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, через Алуштинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст.294,296 ЦПК України.

Суддя: