Справа №639/7009/13-к
Провадження №1-кп/639/298/2013
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року м.Харків
Жовтневий районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді – Курила В.О.,
при секретарі судового засідання – Машурі Г.І.,
з участю: прокурорів – Ачкасової С.І., Ніхаєнка С.А.,
потерпілого – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
обвинуваченого – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220500001520 від 01 червня 2013 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого фізичною-особою підприємцем, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м.Харків, Салтівське шосе, 256, кв.504,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
27.05.2013 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем ГАЗ-3302, д.р.н. АХ 6386 СО, рухався по вул.Жовтневої Революції м. Харкова зі сторони вул. Академіка Богомольця в напрямку вул. Кривомазова. Під час руху по вказаній вулиці в районі будинку №108 водій ОСОБА_3, рухаючись зі швидкістю близько 40 км./год., при появі небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_1, якого він об'єктивно бачив стоячим на тротуарі та повернутим спиною до його автомобілю, при цьому не прийняв своєчасних мір до зменшення швидкості або безперешкодного його об'їзду, чим порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України). В результаті вказаних дій обвинувачений ОСОБА_3 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який намагався перейти проїжджу частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля. Судом встановлено, що дії потерпілого ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.4.7; п. "а" п.4.14 ПДР України, оскільки він переходив проїжджу частину поза межами регульованого пішохідного переходу та згідно встановлених судом обставин вказані дії також знаходились в причинному зв’язку із наслідками ДТП.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №844-А/13 від 22.07.2013 року, спричинені тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя, у вигляді відкритого перелому великогомілкової кістки в середній третині лівої гомілки (к/п, т.1, а.с.70-71).
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що 21.05.2013 року приблизно в 10 год. 30 хв. він керував автомобілем марки ГАЗ-3302, д.р.н. АХ 6386 СО, рухався по вул. Жовтневої Революції в м.Харкові приблизно зі швидкістю не більше 40 км/год. та під час руху бачив, що з правої сторони поза межами проїжджої частини стояв пішохід (як далі встановлено потерпілий ОСОБА_4О.), в 1 метрі від краю дороги. Під час руху він відволікся на вантажний транспортний засіб марки КАМАЗ, який рухався у зустрічному напрямку та маневрував, після чого почув удар об автомобіль та в дзеркало заднього виду побачив чоловіка, який лежав на дорозі. Після цього обвинувачений автомобіль зупинив та разом з пасажиром пішли надавати допомогу потерпілому. До вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, яким він керував не гальмував, з його пояснень технічної можливості запобігти наїзду на пішохода він не мав. Обвинувачений зазначив, що в діях потерпілого також мали місце порушення ПДР України.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим вини його винність підтверджується зібраними належними та допустимими доказами в їх сукупності, які не суперечать один одному.
Допитаний у судовому засідання потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 27.05.2013 року він переходив дорогу поза межами пішохідного переходу (приблизно в 150-200 метрів від перехрестя, де знаходився пішохідний перехід), вийшов на проїжджу частину приблизно на 40-50 см. від краю, автомобіль марки ГАЗ боковим правим дзеркалом спричинив йому удар в ліве плече, від якого він впав та від удару об дорогу отримав травму у вигляді відкритого перелому лівої ноги.
У судовому засіданні потерпілий просив суд обвинуваченого суворо не карати та призначити покарання не пов’язане з ізоляцією від суспільства, без позбавлення права керування транспортним засобом.
21 жовтня 2013 року на адресу суду надійшла нотаріально посвідчена копія заяви потерпілого ОСОБА_1, в якій він відмовляється від пред’явленого цивільного позову, просить суд обвинуваченого сурово не карати та справу слухати за його відсутності (справа №639/7009/13-к, а.с.74).
Допитаний свідок ОСОБА_5 надав суду пояснення, що 27.05.2013 року близько 10 год. 30 хв. він керував автомобілем та рухався по вул.Жовтневої Революції в м.Харкові зі сторону центру. Спереду близько в 100 метрах він побачив потерпілого, який рухався в сторону дороги, після цього автомобіль Газель, який їхав у зустрічному напрямку зі швидкістю близько 30-40 км/год. та не гальмуючи, боковим правим дзеркалом допустив зіткнення з пішоходом, від якого останній впав біля дороги, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. Зі слів свідка зіткнення автомобіля з потерпілим відбулось приблизно в 1 метрі від краю дороги.
Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 27.05.2013 року зранку він разом з потерпілим ОСОБА_1 знаходились в районі вул.Жовтневої революції в м.Харкові. На деякий час потерпілий відлучився та у зв’язку з тим, що потерпілого довгий час не було, свідок пішов йому назустріч, після чого побачив потерпілого, який сидів на бордюрі на краю проїжджої частини та в якого було видно пошкодження лівої ноги. Очевидцем подій ДТП свідок не був та пояснити обставини скоєння наїзду на потерпілого він не зміг.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав пояснення, що 27.05.2013 року близько 10 год. 30 хв. він знаходився в якості пасажира в автомобілі Газель, яким керував ОСОБА_3, та вони їхали по вул.Жовтневої Революції в сторону району Новожанова. Під час руху він побачив з правої сторони на узбіччі чоловіка, який стояв на тротуарі по ходу руху автомобіля приблизно в 1 метрі від краю дороги. Автомобіль рухався на відстані 1,5 м. від правового краю проїжджої частини зі швидкістю 40 км/год, до наїзду на пішохода автомобіль не маневрував. В зустрічному напрямку рухався вантажний автомобіль марки КАМАЗ, після роз’їзду з яким через декілька секунд боковим правим дзеркалом автомобіль зачепив потерпілого, від якого останній впав на дорогу. Після цього він та обвинувачений викликали швидку медичну допомогу для потерпілого.
Факт дорожньо-транспортної пригоди зафіксований у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього від 27.05.2013 року, в якому зафіксовано напрямок руху транспортного засобу та напрям руху пішохода, місце наїзду автомобіля ГАЗ-3302, д.р.н. АХ 6386 СО, під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_1, відсутність слідів гальмування автомобіля (к/п, а.с.15-17).
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 27.06.2013 року за участю водія ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, останні в процесі проведення даної слідчої дії на місці ДТП вказали та розповіли про механізм дорожньо-транспортної пригоди, відобразили напрям руху автомобіля та пішохода, місце наїзду автомобіля на пішохода, підтвердивши раніше дані ними пояснення про обставини ДТП (к/п, а.с.56-64).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 03.07.2013 року за участю потерпілого ОСОБА_4, останній під час проведення слідчої дії на місці ДТП розповів про механізм пригоди, вказавши на місце де він стояв, напрям його руху та місце наїзду на нього транспортного засобу, підтвердивши раніше дані ним пояснення про обставини ДТП (к/п, а.с.56-64).
Згідно висновку автотехнічної експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №416/13 від 25.07.2013р., за показаннями водія ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 в даній дорожній ситуації водій автомобіля "ГАЗ-3302" ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України та мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. В даній
дорожній ситуації в діях водія автомобіля "ГАЗ-3302" ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної події.
Відповідно до вказаного висновку експертизи, за показаннями потерпілого ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації водій автомобіля "ГАЗ-3302" ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України та мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "ГАЗ-3302" ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної події (к/п, а.с.90-94).
Згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №844-А/13 від 22.07.2013р., у зв'язку з подіями 27.05.2013 року у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: садна передньої черевної стінки, які відносяться до легкого тілесного ушкодження; відкритий перелом великогомілкової кістки в середній третині лівої гомілки, який є тяжким тілесним ушкодженням по критерію небезпеки для життя. Наявні ушкодження утворились в результаті дії тупих твердих предметів, можливо, при умовах дорожньо-транспортної пригоди, на які вказано в постанові слідчого. В момент первинного контакту з транспортним засобом гр.ОСОБА_1 був обернутий лівою бічною поверхнею тіла до автомобіля. Під час вступу до стаціонару в крові гр. ОСОБА_1 було виявлено алкоголь в кількості 2,280 ‰, що відповідає алкогольному сп’янінню середнього ступеню (к/п, т.1 а.с.70-71).
Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про доведеність провини обвинуваченого ОСОБА_3 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_9 (2000 р.н.) та ОСОБА_10 (2013 р.н.), за місцем проживання характеризується позитивно, в силу ст.89 КК України раніше не судимий (к/п, а.с.48-55, 86-87, судова справа, а.с.65-66).
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст.66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому злочині, добровільне відшкодування спричиненої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, зазначених в ст.67 КК України, в ході розгляду справи судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, його відношення до скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання в межах санкції за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи сукупність обставин справи, тяжкість злочину та його наслідки, наявність вищезазначених пом'якшуючих обставин, дані про особу ОСОБА_3, який в момент скоєння злочину не перебував у стані алкогольного сп'яніння та той факт, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, поведінку потерпілого під час дорожньо-транспортної пригоди, яким було порушено вимоги п.4.7; п."А" п.4.14 ПДР України, а також ті обставини, що автомобіль для обвинуваченого є джерелом отримання прибутку, що відповідно впливає на матеріальний стан його родини, суд вважає можливим не застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 12000 грн. необхідно закрити, оскільки потерпілим надано до суду заяву про відмову від цивільного позову.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов’язання необхідно залишити без змін.
На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.
Речових доказів по кримінальному провадженню не має.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбалення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі та встановити йому іспитовий строк на 2 (два) роки, поклавши на нього зобов’язання передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід для ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили у вигляді особистого зобов’язання залишити без змін.
Провадження за цивільним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 12000 грн. закрити, у зв'язку з відмовою цивільного позивача від позову.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведену автотехнічну експертизу в сумі 586,80 грн. (п’ятсот вісімдесят шість гривень 80 копійок), перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова), з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (к/п, а.с.85).
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення прокурору та обвинуваченому, учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду – копію направити не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя В.О. Курило