Єдиний унікальний номер 0544/12995/2012

Номер провадження 2-а/243/1/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 листопада 2013 року м. Слов’янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Якуша Н.В.

при секретарі судового засідання Дручиніної О.О.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

прокурора – Тимошенко М.О.

представника позивача – ОСОБА_2

представників відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4

третьої особи – ОСОБА_5

представника третьої особи – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7 міжрайонної прокуратури, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_9 підприємства “Бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_5, ОСОБА_10, про скасування рішень Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просив скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року № 753 про додатковий відвід земельної ділянки як незаконне, скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність як незаконне, зобов’язати Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ відновити в технічній документації домоволодіння №10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янськ відомості про розмір земельної ділянки з урахуванням скасованих рішень Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради; зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області скасувати запис у Державному реєстрі земель про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована за адресою: вулиця Сергіївська, 10 м. Слов’янськ Донецької області, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_9 підприємства “Бюро технічної інвентаризації», за

участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_5, ОСОБА_10 про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії було залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року ухвалу Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2012 року було скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Під час розгляду справи позивач надала уточнену позовну заяву, в якій просила суд скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року № 753 про додатковий відвід земельної ділянки як незаконне, скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність як незаконне; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДН №105841 зареєстрований 12.01.2005 року ОСОБА_7 міським відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025; зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025 від 12.01.2005 року; зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області скасувати запис у Державному реєстрі земель про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована за адресою: вулиця Сергіївська, 10 м. Слов’янськ Донецької області, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4; зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області забезпечити додатковий відвід земельної ділянки відповідно до пункту 1 рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 про додатковий відвід земельної ділянки; зобов’язати Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ внести поточні зміни в архівні матеріали домоволодінь №8, 10, 12 по вул. Сергіївській в м. Слов’янську Донецької області та стягнути з відповідачів судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні уточнених в ході розгляду справи позовних вимог, посилалася на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності від 02.06.2011 року, в судовому засіданні наполягав на задоволенні уточнених в ході розгляду справи позовних вимог, посилався на обставини, викладені в адміністративному позові та зазначав, що матеріалами справи та тахеометричною зйомкою було доведено накладення земельних ділянок один на одного, що в свою чергу свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на «захвачену» ОСОБА_5 земельну ділянку. Щодо висновку експертизи, яка була проведена за його клопотанням, то наполягав, що він є необґрунтованим, оскільки експерт не використовувала ту необхідну правову та документальну базу для надання висновку, яку мала б використати як експерт.

Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_3, діючу на підставі довіреностей від 19.04.2012 року №01.01-12/599 та від 04.10.2012 №01.01-12/1619 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_4, діюча на підставі довіреностей №1446 від 04.10.2012 року, №01-16/13 від 17.12.2012 року просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю, надавши письмовий відзив на уточнену позовну заяву (Т.1 а.с.186-187).

Представник відповідача ОСОБА_9 підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ, діючий на підставі довіреності від 07.11.2012 року №4129-10/0.81/01, від 18.02.2013 року №272-10/0.81/01 ОСОБА_11 в судове

засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги вважала необґрунтованими та просила у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6, діючий на підставі ордеру та договору вказував, що позовні вимоги не підлягають задоволенні, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях стосовно порушення земельних прав позивача ОСОБА_5, бо жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку розміром 440 кв.м. зі встановленими в натурі межами матеріали справи не містять.

Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Допитаний як спеціаліст - ОСОБА_12, який працює інженером геодезистом ТОВ «Земкадастр» суду показав, що він разом з бригадою провів тахеометричну зйомку земельних ділянок: №10 – у відповідності до державного акту, виданого на ім’я ОСОБА_5 та №12 – у відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку на ім’я ОСОБА_1 Була визначена площа в натурі, а саме: земельна ділянка №12, яка відповідно до вищевказаного договору має розмір 440 кв.м., на місцевості складає 399 кв.м., а земельна ділянка під номером 10 займає в натурі площу, яка співпадає з розміром, зазначеним в державному акті – 816 кв.м. Тобто, оскільки у земельній ділянці №12 вбачається недобір площі на 41 кв.м., то він зазначав, що це є підставою вважати, що існує накладення земельних ділянок. Крім того, зазначив, що бік накладення земельних ділянок, зазначений в зйомці, вибрано тому, що інші боки межують з дорогою та вже побудованими будівлями, тобто той бік був найбільш оптимальним для визначення накладення.

Допитана як експерт – ОСОБА_13, яка працює судовим експертом у Донецькому науково-дослідному інституті судових експертиз та була викликана в суд за клопотанням представника позивача для надання пояснень відносно висновку по експертизі №2397/24 від 05.09.2013 року, суду пояснила, що експертне дослідження, яке було призначене на підставі ухвали суду від 20.05.2013 року, проводилось нею на підставі та за допомогою нормативних актів, які зазначені у вступній частині висновку та з використанням матеріалів адміністративної справи, що були наданні у її розпорядження. За вихідні дані вона брала державний акт про право власності на земельну ділянку від 12.05.2005 року, інших правовстановлюючих документів на земельні ділянки №10, 12 по вул. Сергіївській у м. Слов’янськ матеріали справи не містили. Зазначала, що висновки експертизи дають можливість стверджувати, що будь яких самозахватів на накладення земельних ділянок один на одного не було. Макет земельної ділянки був зроблений за допомогою реального розміру земельної ділянки №10, які зображена в державному акті від 12.05.2005 року. Будь-які межі земельної ділянки №12 по вул. Сергіївській у м. Слов’янську не визначені ані фактично, ані в правовстановлюючих документах, бо останні взагалі відсутні, тобто відсутній державний акт на землю. Документи, які були підставою для видачі державного акту від 12.05.2005 року були дослідженні нею в межах матеріалів справи, сам же державний акт від 12.05.2005 року був визначений нею за відправну крапку.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, третьої особи, представника третьої особи, спеціаліста, експерта, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до викопіювання із плану будівельного кварталу від 10.10.1958 року загальна площа земельної ділянки №10 складала 808 кв.м.(Т.1 а.с.96).

Як вбачається з листа КП «Бюро технічної інвентаризації» №377-2/0.45/сл. від 02.02.2012 року житловий будинок, розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 10 до 26.08.1968 року мав номер 8, а до 1959 року – номер 6.

Житловий будинок, розташований за адресою: м.Слов’янськ, вул. Сергіївська, 12 до 26.08.1968 року мав номер 10, а до 1959 року номер 8.

Загальна перенумерація будинків в м. Слов’янську проводилась в 1968 році згідно рішення виконкому депутатів трудящих від 26.08.1968 року та в 1959 році (дані про рішення виконкому не збереглись) (Т.1 а.с.216).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.1988 року ОСОБА_14 продала ОСОБА_15 1/2 частку одноповерхового жилого будинку з часткою господарських та побутових будов і споруд під №12 по вул. Сергіївській у м. Слов’янську на земельній ділянці розміром 376 кв.м. (Т.1 а.с.135-136).

Як вбачається з договору від 13.09.1989 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_16 житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами у м. Слов’янськ по вул. Сергіївській, 10 на земельній ділянці розміром 557 кв.м. (Т.1 а.с.228).

Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 було прийнято рішення про вилучення у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 64 кв.м. по вул. Сергіївській, 10, залишивши їй у користуванні 567 кв.м. та відвести ОСОБА_15 додатково земельну ділянку площею 64 кв.м. за рахунок земельної ділянки по вул. Сергіївській, 10, що складе загальну площу 440 кв.м., затвердивши її як норму по вул. Сергіївській, 12 (Т.1 а.с.7).

Відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку від 27.06.2000 року ОСОБА_1 придбала 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових споруд, розташований за адресою м. Слов’янськ, вул. Сергіївська, 12 на земельній ділянці ОСОБА_7 міської ОСОБА_14 площею 440 кв.м (Т.1 а.с.5).

Відповідно до Рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року №753 було вирішено вилучити із землекористування ОСОБА_14 земельну ділянку площею 83 кв.м., залишивши їй у користуванні 372 кв.м. по вул. Сергіївській, 8, згідно поданої заяви та відвести додатково ОСОБА_5 земельну ділянку площею 83 кв.м за рахунок земельної ділянки по вул. Сергіївській, 8, що складе загальну площу 808 кв.м., передавши її у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по вул. Сергіївській, 10.

Крім того, з рішення вбачається, що міський відділ земельних ресурсів було зобов’язано відвести додатково земельну ділянку та видати державний акт на право приватної власності на землю (а.с.8).

Як вбачається з отриманого ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №105841 від 12.01.2005 року, остання є власником земельної ділянки площею 0,0472 га, яка була безоплатно передана ОСОБА_5 в приватну власність відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4, а на зворотній стороні державного акту зазначено земельна ділянка площею 0,0816 га (Т.1 а.с.9,166,167).

Таким чином, судом встановлено третя особа по справі – ОСОБА_5 є власником конкретно визначеної земельної ділянки, зі встановленими межами в натурі (на місцевості), що закріплено межовими знаками та підтверджується правовстановлюючими документами.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ст. 132 ЗК України, угоди про перехід права власності на земельну ділянку повинні містить зокрема предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення складу угідь, правового режиму тощо).

Згідно із приписами норм ЗУ «Про державний земельний кадастр», Постанови КМУ від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, Інструкції «Про встановлення відновлення меж земельних ділянок в натурі(на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», всі дії по вчиненню реєстрації земельної ділянки, встановлення (відновлення)меж земельної ділянки здійснюються зокрема на підставі заяви власника(користувача) земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки розміром 440 кв.м., яка розташована за адресою будинку №12 по вул. Сергіївській у м. Слов’янськ тільки на підставі договору купівлі продажу житлового будинку від 27.06.2000 року.

Дійсно, у відповідності до діючої на час укладання вищевказаної угоди, редакції Земельного кодексу вбачається, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність

або користування здійснюється в порядку відведення (ст. 30).

Проте, земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1 не має визначення на місцевості, не виділена їй в натурі.

В зв’язку з викладеним, на думку суду, відсутність конкретно визначених меж земельної ділянки є ознакою невизначеності її на місцевості, що з огляду на приписи ст. 79 ЗК України, виключає спірну землю із об’єктів земельних правовідносин, як таку що не має конкретно визначених меж. А тому, за встановлених у судовому засіданні обставин, слід прийти до висновку, що суду не надано доказів того, що оскарженими нею рішеннями виконавчої влади порушене її право, оскільки відсутність у земельної ділянки такої ознаки як установлені у законному порядку межі, свідчить про відсутність виділеної у встановленому законом порядку конкретної земельної ділянки та відсутність будь-якого права на конкретну земельну ділянку з конкретними межами у позивача. Однак, в зв’язку з тим, що позивачка має право власності на житловий будинок із господарськими спорудами № 12, розташований по вул. Сергіївській в м. Слов’янську, вона не позбавлена можливості отримати право на земельну ділянку на загальних підставах в порядку передбаченому ст. 118 ЗК України.

Для оформлення права на земельну ділянку необхідно провести роботи по визначенню або відновленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто кадастрові зйомки. Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та інше. Акт узгодження меж земельної ділянки повинен включати погодження всіх власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, визначено механізм встановлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В матеріалах справи міститься технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по вул. Сергіївській, 10 в м. Слов’янську, зроблена ПП «РУМБ» (а.с.221-235), що включає в себе проведення кадастрової зйомки та складання необхідних документів.

Даний вид робіт проектною організацією щодо земельної ділянки, якою користується позивач ОСОБА_1 виконано не було, акту узгодження меж земельної ділянки до суду надано не було.

Таким чином, доказів того, що позивач зверталась з вимогами про виділення їй в натурі земельної ділянки до відповідних органів матеріали справи не містять, а тому і посилання позивача на те, що рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність, прийняте відносно ОСОБА_5 та рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року № 753 про додатковий відвід земельної ділянки ОСОБА_5 її право, як користувача земельної ділянки №12 по вул. Сергіївській, проте невизначеної у відповідності до законодавства на місцевості, порушуються - є безпідставним та необґрунтованим.

Приписами ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач не довела суду, що її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин були порушені від дій або бездіяльності з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб та потребують правового захисту.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що засіб захисту порушеного права, обраного позивачем, не співпадає з предметом спору і є неналежним, оскільки дії виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради щодо прийняття оскаржуваних рішень стосується лише третьої особи – ОСОБА_5 і ніякою мірою безпосередньо не зачіпають права, свободи та інтереси позивача.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 16.12.2003 року № 753 про додатковий відвід земельної ділянки ОСОБА_5, рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4 про передачу земельних ділянок у приватну власність, прийняте відносно ОСОБА_5, як незаконні, задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено, що їх прийняття порушує права ОСОБА_1

Щодо висновків експертизи №2397/24 від 05.09.2013 року, так і зробленої для її проведення тахеометричної зйомки, то суд вважає їх «звуженими» за своїм змістом з огляду на відсутність у експерта та спеціаліста з об’єктивних причин можливості використати при дослідженні встановлену відповідно до чинного законодавства межову лінію земельної ділянки №12 по вул. Сергіївській у м. Слов’янськ, з огляду на її відсутність апріорі.

Проведена по справі судова земельно-технічна експертиза, відповідно до висновку №2397/24 якої вбачається, що фактичні межі земельної ділянки №10 по вул. Сергіївській в м. Слов’янськ Донецької області співпадають з межами, вказаними в плані меж

земельної ділянки (зворотна сторона державного акту), тобто в даному випадку технічна документація відповідає фактичним межам є лише за своєю суттю констатацією факту, виходячи з наявних в матеріалах справи правовстановлюючих документів на земельну ділянку №10 по вул. Сергіївській, яким можна вважати тільки діючий на теперішній час державний акт на землю від 12.01.2005 року, безпідставність видачі якого на сьогодні не встановлена.

Це ж саме стосується і проведеної тахеометричної зйомки земельних ділянок №10 та 12 м. Слов’янська, оскільки суд зазначає, що встановлене накладення земельних ділянок на місцевості не свідчить про неправомірність та незаконність рішень виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, які позивач просить скасувати або навпаки їх правильність. На підставі проведеної зйомки не можна робити висновок, що третя особа ОСОБА_5 зайняла частку земельної ділянки в розмірі 41 кв.м. у ОСОБА_1, бо будь-яких правовстановлюючих документів зі встановленими межами земельної ділянки, якою користується позивач суду та спеціалісту при проведенні зйомки надано не було, а навпаки в матеріалах справи міститься державний акт серії ДН №105841 від 12.01.2005 року, який і визначає межі та розміри земельної ділянки власника ОСОБА_5

Також, як вбачається з пояснень самого спеціаліста, який проводив тахеометричну зйомку земельної ділянки №10 та 12 м. Слов’янська, то він зазначав, що відобразив накладення земельних ділянок саме з боку навісу, встановленого ОСОБА_5П.(Т.2 а.с.19), бо зі всіх інших сторін вже розташовані будівлі, споруди та дорога. Тобто, суд приходить до висновку, що спеціалістом було зроблене лише припущення місцезнаходження накладання площин земельних ділянок, бо знов ж таки, у нього в розпорядженні не було конкретно визначених меж земельної ділянки №12 по вул. Сергіївській.

Що стосується вимог позивача відносно зобов’язання зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010516700025 від 12.01.2005 року; зобов’язати ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області скасувати запис у Державному реєстрі земель про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер 1414100000:01:002:0076, яка розташована за адресою: вулиця Сергіївська, 10 м. Слов’янськ Донецької області, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 22.12.2004 року №773/4 та зобов’язання ОСОБА_9 підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янськ внести поточні зміни в архівні матеріали домоволодінь №8, №10, №12 по вулиці Сергіївській в м. Слов’янськ Донецької області, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від попередніх, у задоволенні яких позивачу було відмовлено.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання відділу ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області забезпечити додатковий відвід земельної ділянки відповідно до пункту 1 рішення Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 про додатковий відвід землі, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору від 12 липня 1988 року вбачається, що ОСОБА_14 продала ОСОБА_17 1/2 частку одноповерхового жилого будинку з часткою господарських та побутових будов і споруд в м. Слов’янськ по вул. Сергіївській під №12 на земельній ділянці розміром 376,0 кв.м.

Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради від 19.02.1997 року №63/9 було прийнято рішення про вилучення у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 64 кв.м. по вул. Сергіївській, 10, залишивши їй у користуванні 567 кв.м. та відвести ОСОБА_15 додатково земельну ділянку площею 64 кв.м. за рахунок земельної ділянки по вул. Сергіївській, 10, що складе загальну площу 440 кв.м., затвердивши її як норму по вул. Сергіївській, 12 (Т.1 а.с.7).

Відповідно до договору від 27.06.2000 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_17 частку житлового будинку з відповідною часткою господарчо-побутових споруд, розташований у м. Слов’янськ по вул. Сергіївській під №12 на земельній ділянці землі ОСОБА_7 міської ради площею 440 кв.м.

Тобто, придбаючи 1/2 частину житлового будинку, який розташований на землях ОСОБА_7 міської ради площею 440 кв.м., ОСОБА_1 отримала право користування земельною ділянкою, площа якої збільшилась саме на 64 кв.м. – саме на площу, яка була зазначена в Рішенні виконавчого комітету Слов’янскої міської ради від 19.02.1997 року №63/9.

Відповідно до розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями державної та комунальної власності в межах населених пунктах здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Земельним кодексом України, а саме ст. 12 передбачено, що передача земельних ділянок громадян у власність здійснюється відповідно до цього Кодексу сільськими, селищними, міськими радами.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування згідно зі статтею 123 цього кодексу здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку землевпорядної документації до відповідної міської ради. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання надаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Також, як вбачається з Положення відділу ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 05 вересня 2012 року №418 у відділу відсутні повноваження стосовно забезпечення додаткового відведення земельних ділянок (Т.1 а.с.180-184).

Будь-яких доказів того, що позивачу або колишньому власнику будинку – ОСОБА_15, було відмовлену у встановленому законодавством порядку відвести у натурі виділену відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, земельну ділянку, матеріали справи не містять, а оскільки досудовий порядок позивачем використано не було, то суд не знаходить підстав для задоволення позову і в цій частині.

Виходячи з того, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, то підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідачів на її користь вартості понесених нею судових витрат під час слухання адміністративної справи у відповідності до ст. 92, 94 КАС України у суду не має.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.7- 12, 71, 72, 92, 94, 158 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 міжрайонної прокуратури, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, ОСОБА_8 у м. Слов’янську Донецької області, ОСОБА_9 підприємства “Бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог – ОСОБА_5, ОСОБА_10, про скасування рішень Виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити за відсутності підстав.

Постанова набуває законної чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі

застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2013 року.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_18