Справа № 404/3924/13-ц

Номер провадження 2/404/1818/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

          в складі :           головуючого судді - Бершадської О.В.

           при секретарі – Вітохіній Н.А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, ОСОБА_3”, ОСОБА_4 про вселення, зобов”язання передати квартиру, не чинити перешкоди у її користуванні, виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Кіровоградська міська рада про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2013 року представник позивача ОСОБА_1, згідно довіреності, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, яким просить вселити, ОСОБА_1 в квартиру №165 будинку №7, корпус 1 по вул. К.Попова м. Кіровограда ; зобов”язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 квартиру №165 будинку №7, корпус 1 по вул. К.Попова м. Кіровограда і не чинити перешкод в її користуванні; виселити ОСОБА_2 із квартири №165 будинку №7, корпус 1 по вул. К.Попова в м. Кіровограда ( т.1 а.с. 3-6).

Вимоги мотивує тим, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.13 року визнано недійсним та скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 21.08.2006 року № 41505 про передачу квартири у спільну часткову власність та свідоцтво про право власності, видане Кіровоградською міською радою 21.08.2006 року. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив , що на підставі ордера № 1058 від 25.01.1983 року ОСОБА_5 та членам її сім’ї :синам ОСОБА_1, ОСОБА_4 було надано в користування квартиру АДРЕСА_1, якій за рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 21.01.1985 р. № 58 присвоєно нову адресу м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова буд. 7, к, 1, кв. 165. В цій квартирі вони були зареєстровані. В червні 2006 року позивач тимчасово виїхав в м. Київ. За рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда рід 26.06.2006 року у справі №2-3267/2006 , ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою, та було позбавлено права користування житловим приміщенням, знято з реєстрації за вищевказаною адресою. Надалі, на підставі розпорядження виконкому Кіровоградської міської ради від 21.08.2006 року № 41505 зазначена квартира безоплатно передана у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на їх ім'я Кіровоградською міською радою 21.08.2006 року за № 41505 було видано свідоцтво про право власності на житло. В подальшому, за договором купівлі-продажу, укладеним 12 вересня 2006 року між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_6, і ОСОБА_7, квартира була продана ОСОБА_7 З»ясовано, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, на підставі якого позивача ОСОБА_1 було позбавлено права користування спірною квартирою, не ухвалювалось, що підтверджується листом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 жовтня 2006 року, за змістом якого у провтиру № 165, в будинку № 63, по вул. Пацаєва в м. Кіровограді, якій за рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 21.01.1985 р. № 58 присвоєно нову адресу м. Кіровоград, вул. Космонавта Попова буд. 7, к, 1, кв. 165. В цій квартирі вони були зареєстровані. В червні 2006 року позивач тимчасово виїхав в м. Київ. За рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда рід 26.06.2006 року у справі №2-3267/2006 , ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування спірною квартирою, та було позбавлено права користування житловим приміщенням, знято з реєстрації за вищевказаною адресою. Надалі, на підставі розпорядження виконкому Кіровоградської міської ради від 21.08.2006 року № 41505 зазначена квартира безоплатно передана у спільну

Належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 про те, що ця квартира на момент приватизації була місцем постійного його проживання, і він не втратив права користування нею при тимчасовій відсутності, а, відтак , і права на приватизацію разом з іншими членами сім’ї, не надано.

Вважає, що позивач з врахуванням викладеного, має право на проживання у спірній квартирі, правочин є нікчемним. Відповідач безпідставно утримує житло, проживає у квартирі №165 будинку №7 корпус1 по вул. Космонавта Попова в м. Кіровограді та перешкоджає йому користуватись своїм правом користування квартирою. Вважає, що він має право на користування квартирою та відповідно до закону має право на витребування квартири з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в її користуванні та виселення особи, яка без відповідної правової підстави проживає у спірній квартирі.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали, просили задовольнити повністю.

          Відповідач позов не визнала, подала 21.05.2013 року зустрічний позов до ОСОБА_1, який був об»єднаний з первісним ( т.1 а.с. 85-86), та згідно вимог якого просить усунути перешкоди в користуванні квартирою №165, що знаходиться в будинку№7 корпус 1 по вул..К.Попова в м.Кіровограді , яка належить їй, ОСОБА_2, визнавши ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірної квартирою; також просила визнати незаконною реєстрацію ОСОБА_1 від 13.05.98 року у квартирі ( т.1 а.с.71-73).

          В судовому засіданні 17.10.2013 року представник відповідача клопотала усно щодо залишення позову ОСОБА_2 в частині її вимог до ОСОБА_1 про визнання незаконною (протиправною) реєстрації ОСОБА_1 від 13.05.98 року за адресою АДРЕСА_2 , без розгляду .

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.10.2013 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Кіровоградська міська рада про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в частині вимоги щодо визнання незаконною (протиправною) реєстрації ОСОБА_1 від 13.05.98 року за адресою АДРЕСА_2 – залишено без розгляду ( т.2 а.с. 44).          

          На заперечення вимог первісного позову та обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не набув статусу власника спірного майна, квартири №165, що знаходиться в будинку№7 корпус 1 по вул..К.Попова в м. Кіровограді у передбаченому законом порядку , тому не має права на витребування цього майна, а його твердження про те, що в нього є право на користування квартирою ґрунтуються тільки на припущеннях. Факт підробки чи фальсифікації судового рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда не встановлений, вирок відсутній. Вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири . Договір , на підставі якого вона стала власником квартири відповідає вимогам чинного законодавства , та судовим рішенням апеляційного суду від 22.03.13 року , у визнанні його недійсним відмовлено. Вказує на те, що вимоги ОСОБА_1 до неї є безпідставними , необґрунтованими.

При цьому, посилається на те, що позивач втратив право користування житловим приміщенням до набуття нею права власності на нього, та своїми діями позбавляє її можливості користуватись та розпоряджатись своїм майном, чим порушує її законні права , які підлягають захисту на підставі ст. 107 ЖК України, ст. 391 ЦК України, шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням ( т.1 а.с.71-73, 94-100 , т.2 а.с.30-35). Крім того, згідно поданої 16.10.2013 року заяви, просить застосувати строк позовної давності при вирішенні позову ОСОБА_1С.( т.2 а.с. 11-14).

          Сторона позивача вимоги по зустрічному позову не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.

          Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, її представник подав заяву про проведення засідання у їх відсутності ( т.1 а.с. 92).

Третя особа , яка залучена до участі за ухвалою суду від 13.09.2013 року ( т.1 а.с. 241) ПАТ «Альфа Банк», представник в судове засідання не з»явився подав заперечення, згідно яких вказав про безпідставність заявлених позивачем ОСОБА_1С позовних вимог ( т.2 а.с. т. 8-9). Третя особа , яка залучена до участі за ухвалою суду від 13.09.2013 року ( т.1 а.с. 241) , ОСОБА_4 повідомлявся належно, в суд не з»явився.

Заслухавши пояснення сторони позивача, відповідача , зокрема їх представників, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог первісного та зустрічного позову , виходячи з наступного.          

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З»ясовано, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року , рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2012 року скасовано частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_4, ОСОБА_2, Кіровоградської міської ради, за участю третіх осіб -комунального підприємства "Правник", ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсними розпорядження Кіровоградської міської ради, свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу, задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 21 серпня 2006 року №41505 про передачу квартири у спільну часткову власність та свідоцтво про право власності, видане Кіровоградською міською радою 21 серпня 2006 року.

У визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4, який діє від свого імені та від імені ОСОБА_5, ОСОБА_2 Антонідою Андріївною 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 12 вересня 2006 року за р.№2276, відмовлено. Рішення в частині скасування заходів забезпечення позову залишено без змін .

          Вказаним рішенням від 22.03.13 року було встановлено, що на підставі ордера №1058 від 25.01.1983 року ОСОБА_5 та членам її сім'ї- синам ОСОБА_1, ОСОБА_4 було надано в користування квартиру №165, в будинку№63, по вул.Пацаєва в м. Кіровограді , якій за рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 21.01.1985 р. №58 присвоєно нову адресу-м. Кіровоград, В цій квартирі вони були зареєстровані.В червні 2006 року позивач тимчасово виїхав в м. Київ.

За рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.06.2006 р. у справі №2-3267/2006 ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування вказаною квартирою, його було позбавлено права користування житловим приміщенням та знято з реєстрації за вищевказаною адресою.

          На підставі розпорядження виконкому Кіровоградської міської ради від 21.08.2006 р. №41505 зазначена квартира безоплатно передана у спільну часткову власність ОСОБА_5, ОСОБА_4, на їх ім'я Кіровоградською міською радою 21.08.2006 р. за р.№41505 було видано свідоцтво про право власності на житло.

          За договором купівлі-продажу, укладеним 12 вересня 2006 року між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_5, і ОСОБА_2, квартира була продана ОСОБА_2

Встановлено, що рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, на підставі якого позивача ОСОБА_1 було позбавлено права користування спірною квартирою, не ухвалювалось, що підтверджується листом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 жовтня 2006 року, за змістом якого у провадженні суду справи №2-3267/2006 немає, питання про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання та позбавлення його права користування житлом судом не вирішувалось, рішення з цього питання не виносилось та виконанню не підлягає.

Відповідач ОСОБА_4 визнавав, що мати не пред'являла до суду позов про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, зазначену копію рішення, засвідчену печаткою суду, отримали від адвоката за винагороду, і на підставі цього рішення матері була надана довідка про склад сім'ї, в яку позивач не був включений. Саме цю довідку було прийнято за основу при проведенні приватизації житла.

За змістом письмової відповіді заступника прокурора області на запит позивача, розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом підроблення рішення суду, триває .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд правильно визнав, що порушене право ОСОБА_1, який не є стороною цього договору, не може бути захищене в обраний ним спосіб шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка, крім того, передана в іпотеку за відповідним договором. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову в разі, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача ( т.1 а.с. 13-18). Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Позивач вказує на те, що з врахуванням вищезазначеного рішення суду він має право на користування квартирою та відповідно до закону має право на витребування квартири з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в її користуванні та виселення особи, яка без відповідної правової підстави проживає у спірній квартирі.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

          За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з

володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому , за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи визнаний судом недійсним.

Згідно положень ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення, врегульовані ч.1,3 ст. 116 ЖК України, і передбачають підставами виселення систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, використовування його не за призначенням, або систематичне порушення правил співжиття, а також самоправне зайняття жилого приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не набув статусу власника спірної квартири у передбаченому законом порядку ( був членом сім»ї наймача квартири ), судом не визнано договір купівлі-продажу від 12.09.2006 року недійсним , в свою чергу відповідач є добросовісним набувачем спірної квартири, а відтак вимоги щодо вселення позивача, виселення відповідача та зобов»язання передати квартиру і не чинити перешкод в її користуванні не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, та є безпідставними .

Щодо вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне. Безспірно встановивши, що ОСОБА_1 не проживав у спірному житловому приміщенні з 2006 року, суд разом з тим прийшов до висновку про те, що зустрічний позов про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням задоволенню не підлягає, оскільки йому чинились перешкоди в користуванні квартирою, зокрема він був визнаний рішенням суду 2006 року , яке не ухвалювалось, таким , що втратив право на користування житлом, в подальшому знятий з реєстрації, та спірна квартира була продана . Твердження сторони відповідача про те, що право користування позивача припинилось із припиненням права власності ОСОБА_5 на спірне жиле приміщення, є безпідставним.

Крім того, суд не погоджується із заявою відповідачки щодо застосування строку позовної давності, оскільки виходячи зі змісту ст.ст.257, 267 ЦК України положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

          Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

          За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

          Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіровоградська міська рада, ОСОБА_3”, ОСОБА_4 про вселення в квартиру №165, будинку №7, корпус 1 по вул. К.Попова в м . Кіровограді, зобов”язання передати спірну квартиру і не чинити перешкод в її користуванні, виселення з квартири та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Кіровоградська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири №165, будинку №7, корпус 1 по вул. К.Попова в м . Кіровограді, судових витрат - відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда