Придніпровський районний суд м.Черкас
номер справи 711/8400/13-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2013 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі :
головуючого –Михальченко Ю.В.
при секретарі –Чередниченко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси скаргу ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про скасування постанови про передачу майна стягувача від 19.09.2013 року та акту про передачу майна стягувача б/н від 19.09.2013 року-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на скасування постанови та акту державного виконавця центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2, щодо передачі майна стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а саме чотирикімнатної квартири: загальною площею 158,4 кв.м., житло вою площею 86,9 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1.
Мотивуючи свою скаргу тим, що на виконанні в Центральному відділі ДВС Черкаського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 226 від 02.12.2010 р., в складі якого виконується виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-2214 від 07.09.2009 р.
19.09.2013 р. державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_2, при виконанні вищевказаного виконавчого документу було винесено постанову про передачу майна стягувачу.
Вказана постанова була винесена на підставі того, що прилюдні торги з реалізації неру хомого майна боржника - чотирикімнатної квартири: загальною площею 158,4 кв.м., житло вою площею 86,9 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_2., не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
Прилюдні торги з реалізації вищевказаного нерухомого майна проводилися Черкаською філією приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", на підставі дого вору № 16/050-121 від 28.03.2012 р.
Вважає постанову та акт про передачу майна стягувачу б/н від 19.09.2013 р. безпідставними, оскільки вони є результатом дій що вчиненні з порушенням, та недотриманням вимог чинного законодавства, а саме що порушено порядок стягнення предмету іпотеки відповідно до статтей 33, 39 Закону України "Про іпотеку", доп.4.5.9. інструкції з організації примусового вико нання рішень - затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, не враховано, що в квартирі постійно проживають неповнолітні діти і незаконною передачею майна порушено їх права на проживання та користування ним.
Представник центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції скаргу не визнала та пояснила, що дії державного виконавця щодо винесення акту та постанови від 19.09.2013 р. про передачу майна стягувачу такими, що вчинені на підставах, в межах повноважень, у порядок та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження", підтримала всі викладені обставини подані в запереченні, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Представник третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в судовому засіданні скаргу не визнав, вважає, що дії державного виконавця щодо винесення акту та постанови від 19.09.2013 р. про передачу майна стягувачу такими, що вчинені на підставах, в межах повноважень, у порядок та у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», 21.08.2013 р. стягувачу ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" державним виконавцем направлено лист-пропозицію щодо залишення за собою нереалізованого описаного та арештованого майна в рахунок погашення боргу. 09.09.2013 р. ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" скористався своїм законним правом і виявив бажання залишити за собою вищевказане нереалізоване майно в рахунок погашення боргу, тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Суд заслухавши думку скаржника, представника ДВС, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, вважає, що скарга підлягає до задоволення по наступних підставах.
28.09.2007 року було укладено кредитний договір №1114-ЧД між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1. На забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору 28.09.2007 року також було укладено іпотечний договір №1114-ЧД і відповідно до якого було передано в заставу (іпотеку) квартиру АДРЕСА_3.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.08.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «БАНК «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в розмірі 1269264,82 грн. На виконання даного рішення видано виконавчий лист №2-2214/2009 р. від 07.09.2009 р. 02.11.2009 року по даному виконавчому листу відкрито виконавче провадження.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.08.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «БАНК «Фінанси та кредит» судові витрати в розмірі 1730 грн. на виконання даного рішення видано виконавчий лист №2-2214/2009 р. від 07.09.2009. По даному виконавчому листу 02.11.2009 року відкрито виконавче провадження.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкасивід 11.12.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «БАНК «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в розмірі 832987,88 грн. на виконання даного рішення видано виконавчий лист №2-4336/2009 р. від 21.12.2009 року. 15.09.2010 року по даному виконавчому листу відкрито виконавче провадження.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.12.2009 року було стягнуто ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «БАНК «Фінанси та кредит» судові витрати в розмірі 1730 грн. на виконання даного рішення видано виконавчий лист №2-4336/2009 р. від 21.12.2009. 30.10.2009 року по даному виконавчому листу відкрито виконавче провадження.
В даний час, на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції зведене виконавче провадження № 226 об'єднане 02.12.2010 р. відносно боржника ОСОБА_1 До складу зведеного виконавчого провадження входить чотири виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Банк" Фінанси та кредит" коштів на загальну суму 2 105 712,73 грн.
В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вжито заходи щодо розшуку майна та коштів належних боржнику, шляхом направлення запитів до реєструючих органів. В результаті проведених виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить чотирикімнатна квартира №21, загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 86,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 288 (довідка ЧООБТІ від 18.10.2010, свідоцтво про право власності від 2.12.1996). Вказане нерухоме майно, згідно договору іпотеки № 1114-ЧД від 28.09.2007, є предметом іпотеки ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" - стягувача за зведеним виконавчим провадженням.
19.05.2010 р. державним виконавцем здійснено вихід за місцем виконання та проведено опис й арешт нерухомого майна про, що складено акт опису й арешту майна серії АА № 687894 від 19.05.2010 р..
24.10.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного нерухомого майна.
Згідно до висновку експерта від 05.12.2011 р. ринкова вартість чотирикімнатної квартири № 21, загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 86,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 288 становить 708 884,00 грн.
Державним виконавцем, на вимогу п. З ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом 24.01.2012 р. за вих.№ 2026-2027 надіслано копії висновку визначення вартості описаного й арештованого нерухомого майна.
У зв'язку із поданим до Центрального відділу ДВС ЧМУЮ 02.02.2012 запереченням ОСОБА_1 проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, 10.02.2012 р. Центрального відділу ДВС ЧМУЮ на адресу ОСОБА_1 направлено лист про оплату витрат пов'язаних з рецензуванням звіту в сумі 644,60 грн. як того вимагає ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вказаний лист ОСОБА_1 проігнорував.
15.03.2012 на адресу Головного управління юстиції направлено пакет документів на реалізацію вищевказаного нерухомого майна.
Відповідно до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 16/050-12І від 28.03.2012 р. прилюдні торги проводила Черкаська філія ПП "Юстиція". Згідно повідомлення вказаної торгівельної організації перші прилюдні торги призначені на 20.04.2012 р. з реалізації вищевказаного нерухомого майна не відбулися в зв'язку з відсутністю купівельного попиту. 07.12.2012 повторні прилюдні торги також не відбулися в зв'язку з відсутністю купівельного попиту.
21.08.2013 р. відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" направлено лист-пропозицію щодо залишення за собою нереалізованого описаного та арештованого майна в рахунок погашення боргу.
09.09.2013 р. на адресу відділу надійшла заява стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про бажання залишити за собою вищевказане нереалізоване майно в рахунок погашення боргу.
19.09.2013 р. винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок часткового погашення боргу на підставі якої чотирикімнатну квартиру № 21, загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 86,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 288 та належить на праві власності ОСОБА_1 передано ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в рахунок часткового погашення боргу за зведеним виконавчим провадженням № 226 від 02.12.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"коштів на загальну суму 2 105 712,73 грн. за ціною, що дорівнює початковій вартості майна в сумі 708 884,00 грн.
Суд вважає, що в діях державного виконавця при здійсненні виконавчого провадженні є порушення та недотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» , Закону України «Про іпотеку» та ст.ст.575,590 Цивільного кодексу України з наступних підстав.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" - державний викона вець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусово го виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV.
Згідно частини 1 статті 52 Закону «Про виконавче провадження» N 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону «Про виконавче провадження» N 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. N 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Наведена норма Закону України "Про іпотеку" є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин Законом «Про виконавче провадження» N 606-XIV, яким, зокрема, встановлено, що виконавчі дії провадяться відповідно до цього Закону та інших законів.
Тобто, державним виконавцем проведене звернення стягнення на іпотечне майно з порушення вимог п.8 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.33 Закону України "Про Іпотеку».
Суд при винесенні рішеня також враховує, що відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні застоводавця або третьої особи. Ст.590 ЦК України, передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснююється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або Законом.
Відповідно до договору іпотеки №1114-ЧД від 28.09.2007 року, п.11 за вибором Іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів зверненя стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:
11.1 за рішенням суду
11.2 у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
11.3 згідно із застереженням вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п.11.3.1 та 11.3.2 пункту цього договору.
Суд також приймає до уваги, що в квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2
Час тиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866.
Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.
Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Відповідно до статті 18 названого Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Тому, виходячи з обставин справи, місцем проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 є квартира АДРЕСА_4.
Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
За таких встановлених обставин, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», ст.ст.575,590 ЦК України, суд, -
В и р і ш и в :
скаргу ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про скасування постанови про передачу майна стягувача від 19.09.2013 року та акту про передачу майна стягувача б/н від 19.09.2013 року ЗАДОВОЛИТИ
Скасувати постанову центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про передачу майна стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 19.09.2013 року, а саме квартири АДРЕСА_5 та акт про передачу майна стягувану ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від 19.09.2013 року, а саме квартири АДРЕСА_5 б/н від 19.09.2013 р.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом п»яти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п»яти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий:
ОСОБА_7