Головуючий у 1 інстанції - Максюта І.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 листопада 2008 року                                                                                                                        справа № 22-а-13057/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В :

                У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2003-2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати та зобов'язання в подальшому проводити розрахунок допомоги на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати. 

                Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 30 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто зазначений вид заборгованості за 2003-2008 роки у загальній сумі 9404 грн. 90 коп. В решті позову у задоволенні відмовлено.  

                Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленого постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, має 2 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2003 році - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 237 грн., з 1 січня 2004 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн., з 1 січня 2005 року - 262 грн., з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн., з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545  грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн. 

                В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: у серпні 2004 року за 2003 рік - 26 грн. 70 коп., у листопаді 2004 року за 2004 рік - 26 грн. 70 коп., у січні 2005 року за 2005 рік - 26 грн. 70 коп., у березні 2006 року за 2006 рік - 120 грн., у лютому 2007 року за 2007 рік - 120 грн., у січні 2008 року за 2008 рік - 120 грн.  

                Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2003-2008 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 9404 грн. 90 коп. 

                       Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 1), що підтверджується копією дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.06.2008 року, наявною у матеріалах справи.

                З 18.09.1997 року по теперішній час позивач має 2 групу інвалідності за захворінням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідками МСЕК, наявними у матеріалах справи.     

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, які є інвалідами 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 2 групи встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи - 26,70 грн. та з 2005 року - 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не постанови №№  836, 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

                       Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26,70 гривень за 2003, 2004, 2005 роки та у розмірі 120 грн. за 2007, 2008 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

                Тому, звернення з позовними вимогами до Управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.

Суд першої інстанції помилково задовольнив позов щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, не врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому позов у зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоотримана щорічна допомога на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у сумі 7774 грн. 90  коп. (9404 грн. 90 коп. - 1630 грн.), оскільки з правильністю проведеного розрахунку судом першої інстанції колегія суддів погоджується.                  

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача в подальшому проводити перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати, оскільки факти порушень прав позивача зі сторони відповідача щодо нарахування та сплати зазначеного виду допомоги у майбутньому - відсутні.  

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, але з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводами апеляційної скарги висновки суду частково спростовуються, а тому постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 30 вересня 2008 року у справі № 2-а-293/08 - задовольнити частково.

Постанову Кіровської міської ради Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 30 вересня 2008 року у справі № 2-а-293/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003-2008 роки та зобов'язання в подальшому проводити розрахунок допомоги на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати - скасувати. 

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003-2008 роки та зобов'язання в подальшому проводити розрахунок допомоги на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у розмірах, встановлених постановами КМУ №  836, 562.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки у сумі 7774 грн. 90  коп.

В решті позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області - відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

У судовому засіданні 19.11.2008 року проголошено повний текст постанови.

              Головуючий:                                                                                  І.В. Геращенко

                Судді:                                                                                            Т.Г. Арабей

                                                                                                                                   С.А. Малашкевич