Справа № 33ц-913кс/07 Категорія 02
УХВАЛА
Іменем України
19 грудня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Базовкіної Т.М. , Галущенка О.І., Колосовського С. Ю., Шолох З.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2006 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2006 року,
встановила:
23 листопада 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що з 1986 року працював енергодиспетчером Долинської дистанції № 5 Знам'янського відділення Одеської залізниці.
Наказом начальника Долинської дистанції електропостачання Одеської залізниці № 55 від 10 листопада 2005 року він був звільнений з займаної посади з 10 листопада за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин ( як зазначено в наказі у зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин більше трьох годин).
ОСОБА_1 вказував, що підставою для його звільнення слугувало те, що 27 вересня 2005 року приблизно в 13 год. 30 хвилин через погіршання стану здоров'я він був відсторонений від роботи в своє денне чергування за графіком розпорядженням старшого енергодиспетчера. В цей же день звернувся за медичною допомогою до Знам'янської центральної районної лікарні, де йому встановлено діагноз гіпертонічний криз.
Посилаючись на те, що порушень трудової дисципліни він не допускав, а його звільнення є незаконним, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2006 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2006 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення його позову.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим
ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Крім того, звільнення вважається законним тільки у випадку дотримання власником або уповноваженим ним органом встановленого трудовим законодавством порядку такого звільнення.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, - передбачених ст. ст. 43, 43 -1 КЗпП України.
Згідно з ч. 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць із дня одержання згоди профспілкового органу. Право на звільнення, а також звертатися з поданням до профспілкового органу про надання згоди на звільнення має право лише особа, яка наділена правом прийняття та звільнення на роботу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач 27 вересня 2005 року без поважних причин більше трьох годин протягом робочої зміни був відсутній на роботі, а тому допустив прогул. Також, як вважав суд, що при його звільненні за п. 4 ст. 40 КЗпП України порушень трудового законодавства не допущено.
Проте, з такими висновками судових інстанцій погодитися не можна.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2005 року під час своєї робочої зміни, позивач був відсторонений від роботи старшим енергодиспетчером у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я. В цей же день звернувся за медичною допомогою до центральної лікарні, де йому встановили діагноз гіпертонічний криз та запропонували стаціонарне лікування, від якого він відмовився. Зазначені обставини позивач підтверджував медичною довідкою. Це ж саме підтвердив в судовому засіданні лікар, який видав медичну довідку, допитаний як свідок.
В порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд не дав оцінки зазначеним доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Крім того, суди не перевірили чи відповідало звільнення позивача установленому порядку.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст. ст. 43, 43 -1 КЗпП України.
Згідно з ч. 8 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць із дня одержання згоди профспілкового органу. Видати наказ про звільнення та звернутися з поданням до профспілкового органу про надання згоди на звільнення має лише власник або уповноважений ним орган (особа, яка наділена правом прийняття та звільнення на роботу).
До того ж, в матеріалах справі відсутні копії самих наказів про прийняття позивача на роботу та його звільнення (або копія трудової книжки), в зв'язку з чим неможливо встановити чи повноважною особою проведено звільнення.
Таким чином, висновок суду про законність звільнення позивача не обґрунтований відповідними доказами та нормами матеріального права, а тому суди як першої, так і апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 303, 309 ЦПК України передчасно дійшли такого висновку, відмовляючи у задоволенні позову.
Оскільки при постановленні судових рішень були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2006 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2006 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом.
Ухвала оскарженню не підлягає.