Справа № 444/2590/13-ц

Провадження № 2/444/916/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Ясиновський Р. Б.,

при секретарі Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17 березня 2009 року він позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 29 400 ( двадцять дев'ять тисяч чотириста) євро, які він зобов'язався повернути йому до 17 березня 2010 року, що підтверджується розпискою, власноручно складеною відповідачем.

5 травня 2010 року він додатково позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) доларів США, які він зобов'язався повернути йому до 10 серпня 2010 року, що підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачем.

У період з 27 серпня 2010 року до 17 вересня 2011 року ОСОБА_2 повернув йому частину позичених коштів в загальній сумі 9600 (дев'ять тисяч шістсот) євро, однак в подальшому відмовився від виконання своїх зобов'язань і до цього часу гроші йому не повернув, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду з цим позовом.

Крім того, позивач 16.09.2013 року подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг в загальній сумі 373 718 грн. 50 коп. (триста сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім грн. 50 коп.).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на доводи зазначені в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до справи про стягнення позики, то вважає, що у відповідача перед позивачем існує один борг і тому не має підстав застосовувати строк позовної давності по розписці від 05.05.2010 року.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив повністю. Вважає такий безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення. Пояснив, що під впливом фізичної розправи із сторони позивача ОСОБА_1, він змусив його написати розписки на 29400 Євро та на 16000 доларів. Після того він змусив його написати йому доручення в банк і позивач ОСОБА_1 зняв з рахунку близько 32 тисяч гривень, які забрав собі в рахунок боргу. В подальшому, коли в нього не було коштів для повернення, ОСОБА_1 знаходив людей, в яких він позичав кошти. Він позичав кошти у інших людей для того, щоб повернути їх ОСОБА_1. Вважає, що позивач незаконним шляхом вимагав у нього кошти. 21 лютого 2013 року він звернувся до Жовківського РВ ГУМВС у Львівській області з заявою на дії позивача, а також на дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в яких він позивач гроші, щоб віддати їх позивачу. Однак, кримінальне провадження по його заяві від 21 лютого 2013 року закрите у зв'язку з тим, що між фігурантами даного кримінального провадження є цивільно-правові відносини. Не погоджуючись з цим, він звернувся до міліції з заявою в якій просив надати йому постанову про закриття кримінального провадження з метою її оскарження до суду в установленому порядку передбаченому КПК. Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності по розписці від 05.05.2010 року, згідно якої він, нібито, позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 16000 доларів США, так як згідно даної розписки, кінцевим терміном погашення такої було 10.08.2010 року. Відповідно, строк позовної давності сплив 10.08.2013 року. Позивач будучи обізнаним про порушення свого права безпідставно пропустив строк позовної давності, який у відповідності до ст. 257 ЦК становить три роки. Також пояснив, що розписки, та всі написи на них, писав власноручно. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просить відмовити у позові з аналогічних підстав. Крім того, просить застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

З розписки даної відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що останній 05.05.2010 року позичив у ОСОБА_1 16 000 доларів США та зобов'язався повернути дану суму до 10 серпня 2010 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність у три роки, тобто строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, вважає, що за наявності подання позову з пропуском строку позовної давності, він не може бути задоволений в частині, що стосується стягнення боргу в сумі 16000 доларів США, так як термін позовної давності по даному боргу сплив 10.08.2013 року. Також вважає, що на дану суму не можуть бути нараховані 3 проценти річних, які вимагаються до стягнення.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з позовної заяви та з пояснень представника позивача, позивач був обізнаним про порушення свого права ще до спливу строку позовної давності.

Суд може визнати поважними причини пропущення позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні просить поновити строк позовної давності, так як вважає, що є один боржник і один позикодавець, а тому борг по двох розписках слід розцінювати як єдиний борг відповідача перед позивачем.

Однак, дане посилання представника позивача не відповідає обставинам справи, оскільки з розписки даної відповідачем ОСОБА_2 05.05.2010 року вбачається, що останній позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 16 000 доларів США. З розписки даної відповідачем ОСОБА_2 17.03.2009 року вбачається, що останній позичив у ОСОБА_1 29 400 Євро.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

А від так, суд вважає, що вданому випадку сторонами було укладено два догори позики з різними предмета договору. В одному випадку, предметом договору виступає 16 000 доларів США, в іншому - 29 400 Євро. А тому, борг ОСОБА_3 по двох розписках не можна розцінювати як єдиний борг відповідача перед позивачем.

Як вбачається з позовної заяви, така подана 23.08.2013 року, позивач будучи обізнаним про порушення свого права безпідставно пропустив строк позовної давності, який у відповідності до ст. 257 ЦК становить три роки, будь-яких поважних причин пропуску позовної давності позивач суду не навів, не здобуті такі і в судовому засіданні.

За таких обставин суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по розписці від 05.05.2010 року про повернення йому 16 000 доларів США є безпідставними і не підлягають задоволенню.

З розписки даної відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що останній 17.03.2009 року позичив у ОСОБА_1 29 400 Євро та зобов'язався повернути дану суму до 17.03.2010 року. Також з даної розписки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 по даній розписці повернув позивачу кошти в загальній сумі 9600 Євро. Станом на 17.09.2011 року ОСОБА_2 має борг в сумі 19 800 Євро.

Згідно с. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 625 та ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми

Відповідно до ст. ст. 10, 60, 61 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беріть участь у справі, виникає спір

З пояснень відповідача та з матеріалів справи вбачається, що дані розписки ніким не оскаржувались. Також, відповідач у своїх поясненнях вказує, що розписки, та всі написи на них, писав власноручно. Відповідачем та його представником не подано суду доказів для підтвердження того, що дані дві розписки були дані під впливом фізичної розправи із сторони позивача ОСОБА_1. Не здобуті такі докази і в судовому засіданні.

При розрахунку заборгованості суд виходить з того, що борг відповідача перед позивачем відповідно до розписки від 17.03.2009 р. становить 19800 Євро. Згідно офіційного курсу НБУ /станом на 22.08.2013 р. - час подачі даного позову до суду/ такий становить 10,6978 грн. за 1 Євро. Відповідно 19800 Євро * 10,6978 = 211816,44 грн. - сума основного боргу.

Щодо розрахунку 3-х процентів річних то суд виходить з того, що загальна сума заборгованості становить 211816,44 грн. * 0,03 * 3 = 19063,48 грн..

А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу по розписці від 17.03.2009 року є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. А тому, суд прийшов до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме в сумі 2308,79 грн..

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209 ч. 3, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2, працює ПМК-186 - виконроб на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, народився с. Замок, Жовківського району, Львівської області, проживає та зареєстрований АДРЕСА_2 Львівської області, НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_4 - 230879, 92 грн. з яких: 211816,44 грн. - боргу та 19063,48 грн. - три проценти річних.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 р.н., проживає та зареєстрований АДРЕСА_1, паспрт НОМЕР_5, ІПН НОМЕР_2, працює ПМК-186 - виконроб на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, народився с. Замок, Жовківського району, Львівської області, проживає та зареєстрований АДРЕСА_2 Львівської області, НОМЕР_3, ІПН НОМЕР_4 - 2308,79 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ясиновський Р. Б.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2013 року.