Справа № 22ц-629-2008 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 27 Бондаренко C.I.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювпіин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2008 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі головуючого: Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В., Скіця М. І.
при секретарі Ковтун Л.Б.
адвокатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення боргу, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення боргу, посилаючись на те, що 29 січня 2001 року Чехоля С. В. позичив у її чоловіка, ОСОБА_5, кошти в сумі 4900 доларів США, які повинен був повернути по першій вимозі позикодавця. В липні 2003 року її чоловік пред'явив вимогу до ОСОБА_4 про повернення боргу, на що ОСОБА_4 18 липня 2003 року повернув йому 100 доларів США, та 01 липня 2004 року повернув ще 200 доларів США. Всього ОСОБА_4 повернув чоловікові 300 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_5, помер, спадкоємцем після його смерті стала вона і отримала відповідно 11 жовтня 2005 року свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_4 повернув також і її борг в сумі 1750 гривень, а решту боргу відмовився повертати. Просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь 22574 гривни боргу та судові витрати по справі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2008 року в позові ОСОБА_2 відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Придніпровського районного суду від 15 січня 2008 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги, вважаючи що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів переходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що дійсно за договором позики від 29 жовтня 2001 року відповідач ОСОБА_4 не повернув ОСОБА_2 гроші в сумі 22574 гривни. Але встановивши наявність порушеного права позивачки, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову з підстав пропуску позивачкою строку позовної давності.
Відповідно до обставин справи, 29 жовтня 2001 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_5 гроші в сумі 4900 доларів США, які він зобов'язався повернути за першою вимогою позикодавця. Таку вимогу про повернення грошей ОСОБА_5 заявив у липні 2003 року. Після цього ОСОБА_4 повернув 1750 гривень, потім в липні 2003 року 100 доларів США, та останній раз повернув 01 липня 2004 року 2000 доларів США. Всього ОСОБА_4 повернув 3347 гривень, залишилось неповернутими 22574 гривни. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, спадкоємцем після його смерті стала ОСОБА_3 , яка 11 жовтня 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_4 не надав суду належних доказів про повернення боргу в повному об'ємі, а тому він зобов'язаний повернути зазначену частину неповернутого боргу. Під час розгляду справи відповідач заявив письмове клопотання відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності.
Вказані правовідносини регулюються ЦК України в редакції від 16 січня 2003 року, і який набрав чинності з 01 січня 2004 року, так як згідно ч. 2 ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень, даний ЦК України застосовується щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності даного ЦК України та продовжують існувати після набрання ним чинності. ОСОБА_4 останній раз повертав частину боргу під час дії даного ЦК України, 01 липня 2004 року. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Таку вимогу ОСОБА_5 заявив у липні 2003 року, а тому строк загальної позовної давності, встановлений три роки, закінчився у липні 2006 року. Заміна ж сторони у зобов'язанні, відповідно до ст. 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Тому встановивши наявність порушеного права, за захистом якого звернулась ОСОБА_3 до суду після спливу позовної давності, при наявності заяви сторони у справі про застосування позовної давності, явились для суду першої інстанції обов'язковою підставою для відмови в позові.
ОСОБА_3 питання про поновлення пропущеного строку позовної давності перед судом не ставила, а доводи апеляційної скарги в цій частині являються безпідставними, так як в матеріалах цивільної справи відсутня відповідна заява з проханням поновити строк позовної давності, вказане клопотання не заявлялось і усно під час розгляду справи, про що свідчить протокол судового засідання. Зауважень на протокол судового засідання ОСОБА_2 не подавалось. Також є безпідставними доводи апелянта про те, що згідно ст. 265 ЦК України не включається в період позовної давності час перебування цивільної справи на розгляді від початку відкриття провадження по справі до винесення рішення про залишення заяви без розгляду, так як ч. 2 ст. 265 ЦК України надає право не зараховувати до строку позовної давності час від пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням, яким позов було залишено без розгляду, лише виключно для позовів пред'явлених у кримінальному процесі. Такий позов ОСОБА_2 в кримінальному процесі не заявлявся.
Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2008 року відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.