П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 26.06.2008                                                   16 год. 37 хв.                              Справа № 4/337 

                                                       Суддя Вовк П.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (надалі Відповідач-1) про зобов`язання Позивача-1 нарахувати та виплатити одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2008 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/337, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.06.2008, а також на підставі ст.. 52 КАС України залучено до участі у справі іншого відповідача -Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач-2)

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії і є інвалідом ІІ групи з 03.12.2007 від захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації на слідків аварії на Чорнобильській АЄС. 28.01.2008 Позивач звернувся до Відповідача-1 про виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, на що листом від 30.01.2008 №01-06/631 Позивачу було відмовлено.

Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, виходячи з того, що відповідно ст. 62, ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація  за шкоду заподіяну здоров`ю учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в порядку та розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- у розмірі - 28440 тис. карбованців (284,40 грн).

Відповідач-2 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що Київський міській центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та за списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення. Від Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації призначення компенсації за втрату здоров`я не проводилося і тому розпорядження на виплату не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі -Позивач) з 03.12.2007 є інвалідом ІІ групи від захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС. 10.07.2006 Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації (надалі Відповідач-1) з метою взяття на облік, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»N 796-XII, на обліку перебуває по теперішній час.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 48 Закону №796-XII  встановлено, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи - 45 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 №790 управління виконує функції з призначення та виплати соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством.

Відповідно до Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2006 №147 центр здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, підприємств, організацій та установ. Перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат. Забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків.

Відповідно до ст. 62 Закону №796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Частиною 1 ст. 67 Закону №796-ХІІ передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом №796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом, а надано право щодо визначення порядку обчислення.

Частиною 3 ст. 48 Закону №796-ХІІ зазначено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Частиною 7 ст. 48 Закону №796-ХІІ зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” N 489-V  від 19.12.2006 дію абз. 3 ч. 1 ст 48 Закону №796-XII  зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) зупинення дії абз. 3 ч. 1 ст. 48 на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V було визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Судом також наголошується на тому, що згідно приписів ст. 71 Закону №796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Відповідача-1 щодо нарахування і виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2007 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі - 28440 тис. карбованців (284,40 грн).

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати на момент встановлення Позивачу з 03.12.2007 інвалідності ІІ групи від захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС становив - 460 гривень.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами основані на принципі відповідальності держави, який відповідно до позиції Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань з метою запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року     № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист Позивача, як особи яка постраждала і є інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачем-1 не доведено правомірність його бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні, а Відповідачем-2 відповідно у невиплаті Позивачу одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами II групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито”№7-93 від 21.01.1993, судові витрати (судовий збір) згідно вимог ст. 94 КАС України стягненню з Відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати, а Київський міській центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити Герасименку Віталію Івановичу одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності 460 грн. згідно ч. 1, 3 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням ч. 9 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.          У решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.