ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 25.06.2008                                          16  год. 20 хв.                    Справа № 4/347 

         

За позовом

ОСОБА_1

 

До	Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

 

Про	скасування податкових повідомлень-рішень №0001711720/0 від 22.06.2007 та 0001711720/2 від 28.11.2007

                                                       Суддя Вовк П.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

Від позивача

ОСОБА_2 -представник за довіреністю №679 від 18.07.2008

 

Від відповідача

Пильгун О.О. -представник за довіреністю №54/9/10-021 від 14.03.2008

                                              

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.06.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0001711720/0 від 22.06.2007 та 0001711720/2 від 28.11.2007.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2008 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/347.

В судовому засіданні 25.06.2008 Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем неправомірно оподатковані кошти, отримані від продажу майнового паю за правилами встановленими для оподаткування інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003. А враховуючи, що у відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»майновий пай не є часткою (паєм) у статутному фонді юридичної особи, не належить, як до цінних паперів, так і до корпоративних прав, а є часткою у майні юридичної особи, у зв'язку з чим оподаткування майнового паю за правилами п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»протирічить законодавству.

Крім того, відповідно до п.п. 4.3.18 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відноситься сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації, згідно з нормами земельного законодавства.

Враховуючи, що податкове законодавство лише при продажу цінних паперів та корпоративних прав, отриманих в процесі приватизації застосовує пільгу з податку лише в частині вартості самого сертифікату не враховуючи збільшення його вартості або вартості акцій та корпоративних прав різними шляхами, щодо майнових прав такого поділу не має, не залежно від того, що входило в вартість такого майнового паю і яким чином він формувався, а отже податкова пільга має застосовуватися.

Відповідно до довідки ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»№74 від 22.03.2007 сума первинного паю була сформована з внеску власних коштів, приватизаційного майнового сертифікату, розподілу вартості майна, придбаного на умовах оренди, розподілу прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації. Крім того, збільшення паю відбулося за рахунок внеску з дивідендів, розподілу прибутку заводу, приріст паю за рахунок індексації основних засобів.

Отже, на думку Позивача проведене збільшення вартості майнового паю можна вважати збільшенням вартості початкового приватизаційного сертифікату, на який обмінювався зазначений пай, внаслідок чого теперішню вартість майнового паю можна прирівняти до вартості приватизаційного сертифікату, оскільки частка Позивача у майні підприємства залишилася сталою, такою як на момент отримання приватизаційного сертифікату, який лише збільшив свою вартість в результаті збільшення вартості майна колективного підприємства.

За викладених обставин, Позивач вважає, що до усієї суми продажу майнового паю повинна застосовуватися пільга, що встановлена п.п. 4.3.18 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб не підлягає.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи тим, що нарахування Позивачу за результатами перерахунку податку з доходів фізичних осіб, загального річного оподатковуваного доходу за 2006 рік, відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки саме на підставі, поданої Позивачем декларації, було проведено розрахунок суми податку з суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає обов'язковій сплаті до бюджету, через що виставлені податкові повідомлення.

 

Дослідивши матеріали справи, суд -

 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) передала майнові права у вигляді паю (частки) співвласника пайового (уставного) фонду КП «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка»вартістю 60328,54 грн. за ціною продажу, що підлягала виплаті Позивачу у розмірі 301642,70 грн., шляхом укладення договорів купівлі-продажу № 47/06 від 06.06.2006 та №529/06 від 23.06.2006, копії яких наявні в матеріалах справи.

02.04.2007 Позивач подав декларацію про доходи, одержані в період з 01.01.2006 до 31.12.2006 до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва (надалі -Відповідач), у відповідності до якої задекларував доходи, одержані у 2006 році, в результаті відчуження майнових прав у вигляді паю згідно вищезазначених договорів на суму 301642,70 грн. 

На підставі, поданої Позивачем  декларації Відповідачем було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого було винесено податкове повідомлення №0001711720/0 від 22.06.2007 на суму 39213,50 грн. основного платежу.

14.09.2007 за розглядом первинної скарги Позивача про оскарження суми податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням №0001711720/0 від 22.06.2007, прийнято Відповідачем рішення №4238/Д/25-033 про залишення без змін податкового повідомлення, а скарги без задоволення.

27.09.2007 Позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві про скасування податкового повідомлення №0001711720/0 від 22.06.2007. Рішенням ДПА у м. Києві від 26.11.2007 №434/Д/25-214 скарга задоволена частково, податкове повідомлення №0001711720/0 від 22.06.2007 в частині визначення податкового зобов`язання скасоване, а в решті вимог залишено без задоволення.

Внаслідок викладеного ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення №0001711720/2 від 28.11.2008 на суму 36362,72 грн.

За наслідками апеляційного оскарження ДПА України рішенням № 532/Д/25-0315 залишено без змін податкове повідомлення №0001711720/0 від 22.06.2007 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві 26.11.2007 №434/Д/25-214, прийнятого за розглядом повторної скарги, а скаргу Позивача -без задоволення.

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач у справі отримав дохід в результаті відчуження майнових прав у вигляді паю згідно договорів купівлі-продажу на суму 301642,70 грн.

Пунктом 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003 (надалі - Закон №889-ІV) визначено, що доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно із п.п. 4.2.13. п. 4.2 ст. 4 Закону №889-ІV до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4, а саме сума доходів, отриманих у вигляді процентів платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею; дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

Зміст корпоративних прав встановлено ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, відповідно до якої - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

П. 1.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Зі змісту вищевикладених норм випливає, що корпоративні права є правом власності особи на статутний фонд та / або майно чи капітал підприємства, тобто корпоративні правовідносини визначаються не лише за наявності права на частку у статутному фонді, як відзначає Позивач, у зв'язку з чим його посилання на те, що оскільки його майновий пай не є часткою у статутному фонді, тому відсутнє корпоративне право -є необґрунтованими і безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Як передбачено п.п. 4.3.18. п. 4.3. ст. 4 Закону №889-ІV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Як вбачається з довідки ВАТ «Київський колективний завод безалкогольних напоїв «Росинка»№74 від 22.03.2007 Позивач брав участь в процесі первинної приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київського колективного заводу безалкогольних напоїв «Росинка». Сума первинного паю Позивача станом на 31.12.1993 склала 412901,00 крб. (4,13 грн.), з яких: внесок власних коштів  - 10000,00 крб. (0,10 грн.), приватизаційний майновий сертифікат власника паю -30000,00 крб. (0,30 грн.), розподіл вартості майна, придбаного в умовах оренди -58869,00 крб. (0,59 грн.) та розподіл прибутку, направленого на викуп заводу при приватизації -314032,00 крб. (3,14 грн.). Збільшення паю Позивача за період 1994 -2006 роки відбулось за рахунок: внеску з дивідендів -172,37 грн., розподілу прибутку заводу -45107,13 грн. та приросту паю за рахунок індексації основних засобів -15044,91 грн.

Як вбачається з копії наявного в матеріалах справи додатку №1  до листа ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»№786 від 22.08.2007, загальна сума витрат, понесених Позивачем у зв'язку з придбанням інвестиційного активу за рахунок власних коштів складає 10000,00 крб.- 0,10 грн., а також за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів власника паю складає 30000,00 крб. -7,27% (0,30 грн.).

Отже, з вищевикладеного випливає, що оподаткуванню не підлягає дохід Позивача, отриманий ним внаслідок відчуження майнового паю, одержаного у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати у розмірі 7,27%

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується п.п.9.6.6. п. 9.6 ст. 9 Закону №889-ІV, у відповідності до приписів якого до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем при здійсненні розрахунку було враховано приватизаційний майновий сертифікат власника паю -30000,00 крб. (0,30 грн.) у розмірі 7,27%

Згідно п.п. 9.6.7. п. 9.6 статті 9 Закону №889-ІV під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Відповідно п.п. 9.6.2.п. 9.6 ст. 9 Закону №889-ІV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Тобто, фактичні витрати, понесені Позивачем на придбання інвестиційного активу у вигляді паю (корпоративного права) складають 0,10 грн.

Матеріалами справи не підтверджується, що Відповідачем при здійсненні розрахунку було враховано витрати понесені Позивачем на придбання первинного паю, а саме внесок власних коштів  - 10000,00 крб. (0,10 грн.).

Оскільки відповідно до укладених договорів купівлі-продажу майнових прав №№ 47/06, 529/06 Позивачем отримано інвестиційних доход у розмірі 301642,70 грн., внаслідок чого податкове зобов'язання платника податку (Позивача) із сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб складає 36362,71 грн. = (301642,70 грн. інвестиційного доходу -7,27% інвестиційного активу за рахунок приватизаційних майнових сертифікатів - 0,10 грн. інвестиційного активу за рахунок власних коштів) х 13% ставки податку.

Отже, виходячи з розрахунку суду, податкове зобов'язання Позивача із сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб складає 36362,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено правомірність прийняття ним у відповідності до чинного законодавства України податкового повідомлення-рішення №0001711720/2 від 28.11.2007, якими Позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб на суму 36362,72 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про необхідність скасування податкового повідомлення №0001711720/2 від 28.11.2007 винесених ДПІ у Святошинському районі міста Києва в частині визначення Позивачу суми податкового зобов`язання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 0,01 грн., у зв'язку з чим  позовні вимоги визнаються такими, що  підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 158-163 КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0001711720/2 від 28.11.2007 винесене ДПІ у Святошинському районі міста Києва в частині визначення суми податкового зобов`язання Діхтяр Лідії Іванівні податку з доходів фізичних осіб у розмірі 0,01 грн.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя                                                                                            П.В. Вовк