УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Справа № 93585/12/876

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області на постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 11.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області про нарахування та стягнення підвищення до пенсії,

встановив :

28.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни за період з 01.03.2011 року та проводити ці виплати в подальшому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 11.10.2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 01.03.2011 року по 22.07.2011 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.03.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії з 01.03.2011 року по 22.07.2011 року, у відповідності до заявлених вимог.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Рожищенського районного суду Волинської області від 11.10.2011 року у справі № 2а-2089/11 -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.П. Сеник