РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/1337/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"29" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Кустової І.В.,

При секретаріСеттаровій У.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи вимоги тим, що 01 серпня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № СМ-SMEG02/069/2008, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 160000 доларів США зі сплатою відсотків та комісії у порядку та розмірі, встановлених кредитним договором із кінцевим терміном повернення коштів 01 серпня 2023 року. Позичальник взятих на себе зобов'язань належним чином не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 28 березня 2013 року становить 985004,09 грн. і складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 854362,50 грн., заборгованістю за відсотками в сумі 130641,59 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 01.08.2008 року між ЗАТ КБ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 23 червня 2007 року приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором, банк на підставі ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 01 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 2064: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 червня 2007 року приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_9, зареєстрованим в реєстрі за № 2211, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SMEG02/069/2008 від 01 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7, у сумі 985004,09 грн., яка склалася із залишку заборгованості за кредитом - 854362,50 грн., заборгованості за відсотками - 130641,59 грн., застосувавши процедуру продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмета іпотеки встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 02 вересня 2013 року заява ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.81).

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, які мають суттєве значення по справі, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, апелянт зазначає, що рішенням суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_7 визнаний померлим, свідоцтво про смерть було видано 07 квітня 2012 року, копія якого була направлена рекомендованою поштою на адресу Банку. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1281 ЦК України, Банк повинен був пред'явити вимогу до спадкоємців на протязі 6 місяців з дня, як він дізнався про відкриття спадщини, але Банком в супереч вказаної норми вимог ні до спадкоємців, ні до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, направлено не було.

Тому апелянт, посилаючись на зміст ст. 608 ЦК України зауважує на те, що зобов'язання боржника припиняється смертю боржника. Таким чином, вимоги банку про стягнення заборгованості по кредитному зобов'язанню станом на 28.03.2013 року, та нарахування неустойки та звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрутовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам законну рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № CM-SMEG02/069/2008, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 160000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 01 серпня 2023 року (а.с.3-12).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки від 01 серпня 2008 року, за яким передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 червня 2007 року приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу (а.с. 16-23).

Станом на 28 березня 2013 року заборгованість за кредитним договором № CM-SMEG02/069/2008 від 01 серпня 2008 року становить 985004,09 грн., яка складається: із залишку заборгованості за кредитом - 854362,50 грн., заборгованості за відсотками - 130641,59 грн. (а.с. 13-15).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 07 квітня 2012 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації смертей 2012 року квітня місяця 07 числа зроблено відповідний актовий запис № 03 (а.с. 69).

З повідомлення державного нотаріуса Другої сімферопольської державної нотаріальної контори від 31.05.2013 року (а.с. 105-108) слідує, що після смерті ОСОБА_7 свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину в травні 2013 року видані: дружині спадкодавця - ОСОБА_6, малолітнім дітям спадкодавця - ОСОБА_10 і ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьку спадкодавця - ОСОБА_12. Квартира АДРЕСА_1 яка є предметом договору іпотеки, до спадкової маси не входить і належить на праві власності ОСОБА_6

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, указаних вище обставин не врахував, не встановив характер правовідносин, що склалися між сторонами та правові норми, якими регулюються правовідносини і, керуючись положеннями ст.ст. 525, 526, 575,1050 ЦК України, ст. ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на майно, яке перебувало в іпотеці.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною п'ятою статті 3 цього Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України при розгляді справи № 6-18цс13 від 17.04.2013 року.

Аналогічні роз'яснення містяться у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно того, що місцевим судом невірно визначений характер спірних правовідносин та не враховано, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, є обґрунтованими і заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Крім того, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить право протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що зобов'язання ОСОБА_7 перед банком по кредитному договору припинились в час його смерті. Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язано з його особою і в зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою, а відповідно до п.1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Тому припинення відносин по кредитному договору є припиненням відносин по договору іпотеки, який було укладено для забезпечення виконання кредитного договору.

Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Пунктом 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК України), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після зміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника, лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксованої в тому числі у договорі поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2012 року ОСОБА_6 рекомендованою кореспонденцією повідомила банк про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 67-68). Після чого, через рік - 12.04.2013 року Банк надав претензію кредитора до Другої сімферопольської державної нотаріальної контори, що підтверджується повідомленням державного нотаріуса від 17.04.2013 року (а.с. 91).

Суд першої інстанції на вказані обставини також уваги не звернув і не надав їм належної оцінки.

Таким чином, місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги Банку і звернувши стягнення на предмет іпотеки, не врахував те, що договір іпотеки є припиненим з часу смерті боржника, що Банк звертався з вимогами до відповідачки не як до спадкоємця, а як до майнового поручителя позичальника за договором кредиту, що захист права кредитора на отримання задоволення від спадкоємців боржника передбачений законом в іншій спосіб, внаслідок чого ухвалив рішення з порушенням положень ст.ст. 212-214 ЦПК України.

З огляду на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк».

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1статті 307, пунктами 1, 3 частини 1 статті 309, статтями 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року - задовольнити.

Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді І.В. Кустова