АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №645/5666/13-к
Провадження № 11кп/790/410/13 Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ч.1 ст.259 КК України Іващенко С.О.
В И Р О К
Іменем України
7 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого, судді - Соколенка В.Г.,
суддів - Шабельнікова С.К., Снігерьової Р.І.,
при секретарі - Білик О.М.,
з участю прокурора - Подобайло В.І.,
захисника - ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд за скаргою прокурора прокуратури Фрунзенського району міста Харкова на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 8 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, інваліда 3 групи, без визначеного роду занять, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, -
В с т а н о в и л а:
Згідно вироку Фрунзенського районного суду міста Харкова від 8 серпня 2013 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, та призначено йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України суд звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на один рік шість місяців.
Також постановлено стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 391 гривня 20 копійок, 391 гривня 20 копійок та 2447 гривень 20 копійок.
В задоволенні цивільного позову прокурора Фрунзенського району міста Харкова про відшкодування витрат, що понесені у зв'язку з проведенням огляду об'єкта на наявність вибухонебезпечних предметів, відмовлено.
Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 13 травня 2013 року, між першою та другою годинами, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, здійснив два завідомо неправдивих повідомлення про підготовку вибуху.
Так, обвинувачений, скориставшись телефонними автоматами, один із яких знаходився в районі перехрестя «проспект Тракторобудівників - вулиця Краснодарська», а інший - по вулиці Балканській, 21, міста Харкова, повідомив на номер абонента « 102» що комунальний заклад «Харківський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», розташований по вулиці Краснодарській, будинок №102-А, заміновано.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі з врахуванням її нової редакції порушує питання про скасування судового рішення повністю та ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку.
Апелянт не оспорює фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та правову оцінку його дій, але вважає, що суд, не врахувавши заперечення обвинуваченого проти позову, безпідставно визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорювалися, також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а це потягло за собою призначення обвинуваченому більш м'якого покарання ніж передбачено межами, установленими у санкції ч.1 ст.259 КК України, крім того необґрунтовано, без врахування доказів відмовив у задоволенні позову.
З цих підстав прокурор просить при ухваленні вироку визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на 4 роки, а також, задовольнивши позов, стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області 661 гривню 80 копійок.
Вислухавши доповідь судді, прокурора, який вбачав підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового вироку в частині призначення покарання і вирішення цивільного позову, вважав за необхідне призначити ОСОБА_3 5 років позбавлення волі та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на 3 роки, а цивільний позов задовольнити, заперечення обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її часткового задоволення з наступних підстав.
Як свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_3 Зазначені обставини ніким не оспорювалися, суд дотримався вимог, передбачених ч.3 ст.349 КПК України і обґрунтовано застосував цей закон. Що ж до посилань прокурора на оспорювання обвинуваченим цивільного позову, то ця обставина не перешкоджала визнанню недоцільним дослідження доказів відносно обставин злочину. Тому твердження апелянта про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону безпідставні.
Оскільки судом законно застосовані положення ч.3 ст.349 КПК України щодо вищевказаних обставин, то згідно ч.2 ст.394 КПК України прокурор не має права оскаржувати вирок з підстав їх заперечення, до того ж в мотивувальній частині апеляції зазначено, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію апелянт не оспорює.
Таким чином, колегія суддів, перевіряючи судове рішення відповідно до ч.1 ст.404 КПК України в тих межах апеляційної скарги, які встановлює закон, не вбачає підстав для скасування вироку в частині визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, як на цьому наполягає прокурор в резолютивній частині своєї апеляції.
Що ж до покарання, то дійсно при його призначенні суд не врахував вимоги ч.1 ст.65 КК України, не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Так, згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Як вбачається із вироку, обвинувачений вчинив злочин 13 травня 2013 року - на той час санкція ч.1 ст.259 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі від двох до шести років. Разом з тим суд призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді двох років обмеження волі, при цьому підстави і норми закону, які б надавали можливість суду для прийняття такого рішення, не вказані.
Тому всупереч ст.370 КПК України вирок стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку в цій частині.
Призначаючи обвинуваченому покарання, колегія суддів враховує, що мав місце тяжкий злочин, ОСОБА_3 в цілому характеризується задовільно, інвалідність та щире каяття обвинуваченого визнаються обставинами, які пом'якшують покарання, але при вчиненні злочину він перебував у стані алкогольного сп'яніння, тобто існує обставина, яка обтяжує покарання.
За цих обставин колегія суддів вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів покарання в межах санкції ч.1 ст.259 КК України - 3 роки позбавлення волі, а з врахуванням всіх обставин кримінального провадження, вищенаведених даних про особу винного, обставин, які пом'якшують покарання, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання - звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ч.1 ст.75 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову. Дійсно, прокурор не надав доказів на підтвердження позовних вимог, обмежившись розрахунком витрат, в якому є посилання на Постанову Кабінету Міністрів України №1098 від 28 жовтня 2011 року «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг». В позовній заяві не відображено і матеріальний закон, на підставі якого прокурор просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, п.2 ч.1 ст.420, ст. 419 КПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 8 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, покарання - позбавлення волі на строк три роки.
Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю два роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_______________ _______________ _______________
Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.