ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
19.12.06р. |
|
Справа № 33/291-06 |
За позовом: відкритого акціонерного товариства „Завод „Березовські мінеральні води”, с. Березівське Дергачівського району Харківської області
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про: стягнення 7267 грн. 16 коп.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: ю/к Лавренюк Т.А. за довіреністю № 13 від 20.09.05
від відповідача: ОСОБА_1. (паспорт серіїї НОМЕР_1)
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Завод „Березовські мінеральні води” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 4687грн. 69коп. основного боргу, 517грн. 05коп. пені, 3% річних в сумі172грн. 54коп., збитки від інфляції в сумі 164грн. 06коп., 660грн. 65коп. витрат на юридичні послуги та судові витрати по справі.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.
Відповідач позовні вимоги усно признав.
Суд вважає за можливе розглянути справу на наявними доказами згідно статті 75 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Встановив:
17.08.2005р. між відкритим акціонерним товариством „Завод „Березовські мінеральні води” (далі позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір №НОМЕР_2 (далі договір).
Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах передбачених договором.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання виконав, поставивши відповідачу товар на суму 10703грн. 34коп., що підтверджується видатковими накладними №НОМЕР_3., №НОМЕР_4., №НОМЕР_5.
Факт отримання покупцем продукції підтверджується підписом позивача скріпленою печаткою.
Відповідно до п. 2.4 договору за згодою постачальника допускається відстрочення платежу на 25 календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідач договірні зобов'язання виконав частково, оплативши отриманий товар в сумі 5967грн. та повернувши товар на суму 48грн. 65коп.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 4687 грн. 69 коп., докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, відповідачем не заперечені, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.
Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 1065 грн. 17 коп.
Відповідно до п.7.2 договору в разі прострочення платежу покупець зобов'язаний оплатити постачальнику штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період заборгованості від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок суми пені суд приходить висновку про задоволення пені в суму 942 грн. 56 коп.
Позивач наполягає на стягненні 172 грн. 54 коп. трьох процентів річних та 164грн. 06коп. інфляційних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Перевіривши розрахунок суд приходить до висновку про задоволення інфляційних в заявленій сумі та трьох процентів річних в сумі 157грн. 61коп.
Позивач наполягає на стягненні 517 грн. 05 коп. процентів за безпідставне користування грошовими коштами. Зазначену вимогу обґрунтовує ст.ст. 536, 694, 1048, 1054, 1057 ЦК України.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що розмір відсотків не визначений сторонами в договорі, суд вважає за необхідне в сумі 517грн. 05коп. процентів за безпідставне користування грошовими коштами відмовити.
Позивач просить стягнути з відповідача 660 грн. 65 коп. витрат за юридичні послуги. Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищезазначена стаття не передбачає стягнення витрат за надані юридичні послуги, тому в задоволенні заявленої суми слід відмовити.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 на користь відкритого акціонерного товариства „Завод „Березовські мінеральні води” (62363, с. Березівське Дергачівського району Харківської області; ідентифікаційний код 00383030) 4687 грн. 69 коп. основного боргу, трьох процентів річних в сумі 157 грн. 61 коп., пені в сумі 942 грн. 56 коп., 81 грн. 23 коп. державного мита, 93 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.
Суддя Т.І. Разіна