ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар»

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про визнання додаткової угоди недійсною

                                                                                Суддя Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача -Панасюк В. В.;

від відповідача -ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агродар” звернулось до Приватного підприємця ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання додаткової угоди від 24.01.2006 до договору поставки від 17.01.2006 № 2 недійсною, посилаючись на те, що від імені позивача вона була підписана бухгалтером ОСОБА_2, яка не мала довіреності на укладення договорів.

Відповідач позов не визнає, з підстав, викладених у відзиві, в тому числі у зв'язку з тим, що оскаржувана угода від імені позивача підписана директором ТОВ «Агродар».

У судовому засіданні представник позивача  позов підтримав, посилаючись на те, що Старокостянтинівським районним відділенням УМВС України  в Хмельницькійц області було встановлено, що додаткова угода, що є предметом даного спору, від імені позивача була підписана бухгалтером ОСОБА_2 без відповідних на те повноважень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що безпідставність позову, зокрема, підтверджується доданим до відзиву актом позивача про використання посадкового матеріалу для проведення закладки багаторічних насаджень весною 2006 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.01.2006 Приватний підприємець ОСОБА_1 та ТОВ «Агродар»уклали між собою договір № 2, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві  товар -саджанці яблуні у кількості 30 тис. штук по ціні 7,50 грн. за одну штуку, на суму 225 тис. грн., а позивач зобов'язався здійснити повну передоплату за товар (а. с. 25). Факт прийому-передачі товару підтверджується підписаною сторонами накладною без номера від того ж числа (а. с. 34).

Згодом, 24.01.2006, сторони уклали додаткову угоду до зазначеного договору, у відповідності до якої кількість саджанців збільшили до 32 тис., а загальна сума договору склала 240 тис. грн. (а. с. 5).

На підставі додаткової угоди сторони підписали та скрипіли відбитками своїх печатей прибутково-видаткову накладну від 17.01.2006, з якої вбачається, що відповідач передав, а позивач отримав саджанців в кількості 32 тис. штук (а. с. 34). При цьому довіреність директору ТОВ «Агродар»ОСОБА_3 була видана на отримання від ПП ОСОБА_1  саджанців в кількості лише 2000 штук (а. с. 35).

Загальна сума за договором та додаткової угоди, яка оспорюється позивачем, склала 240 тис. грн. Стягнення цієї суми ухвалено рішеннями господарського суду Хмельницької області  від 14.06.2007 № 2/3294 та  від 14.12.2007 № 2/7479 (а. с. 23-24).

Як вбачається з позовної заяви, вимога позивача ґрунтується виключно на постанові старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 10.04.2008, згідно якої угода була укладена не 24.01.2006, як стверджує відповідач, а в середині літа 2007 року, та від імені ТОВ «Агродар»підписана бухгалтером ОСОБА_2, яка не мала довіреності  на укладення договорів.

Однак, по-перше, ОСОБА_2 пояснила, що право на складання та підпис бухгалтерських документів вона отримала від директора ТОВ «Агро дар»ОСОБА_3 власноручно написала про це на її заяві про прийняття на роботу бухгалтером (а. с. 17).

По-друге, відносно ОСОБА_2 в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутності в її діях ознаків злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України (а. с. 19).

По-третє, вказана постанова преюдиції не має.

По-четверте, факт виконання позивачем оскаржуваної угоди, крім довіреності та накладної, достеменно підтверджується також і наданим ПП ОСОБА_1 Актом використання позивачем посадкового матеріалу для проведення закладки багаторічних насаджень весною 2006 року (а. с. 40). Таким чином, навіть якщо і допустити, що зазначений право чин і був вчинений представником з перевищенням повноважень, то всі послідуючі дії позивача, у тому числі і складання згаданого Акта, достеменно свідчать про схвалення угоди, яка оскаржується.

У відповідності до частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення  правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

По-п'яте, з набраного законної сили рішення господарського суду Хмедбніцької області від 14.12.2007 № 2/7479, випливає, що борг відповідача по зобов'язаннях, що виникли з додаткової угоди  до договору № 2 від 17.01.2006, та стягнутий судом складає 15000 грн. (а. с. 23-24).

Згідно частини 35  ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час рогляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оцінюючи всю сукупність доказів, суд дійшов висновку, що пред'явлення позивачем даного позову є спробою ухилення від повного виконання ним своїх договірних зобов'язань перед ПП ОСОБА_1 щодо оплати отриманих від нього саджанців.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, судові витрати належить прокласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Украйни, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

2.Судові витрати віднести на позивача.

Суддя                                                           А. Паскарь