Справа №784/3864/13 08.11.2013 08.11.2013 08.11.2013

Провадження № 11-кп/784/236/13 Категорія ст. 286 ч. 3 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Тихоненко М.І.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого: Хоміка І.М.

Суддів: Войтовського С.А.

Гребенюк В.І.

За участю: секретаря Лі К.І.

прокурора Халявка В.В.

потерпілого та законного представника неповнолітнього цивільного

позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

законних представників неповнолітнього

потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6

ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Халявка В.В. на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2013 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Учали Башкортостану Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, проживаючого на АДРЕСА_1; -

- засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9:

- на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди в рівних частках - по 15 677 (грн. 37 коп., а всього на їх користь - 31 354 грн. 74 коп.;

- на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в рівних частках по 75 000 грн., а всього на їх користь двох 150 000 грн.;

- на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди - 8 460 грн., на відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.;

- на користь держави в особі державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» МОЗ України на відшкодування затрат, понесених зазначеною лікарнею на лікування постраждалої ОСОБА_12 - 12 276 грн. 65 коп.;

- на користь держави в особі комунальної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» управління охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації на відшкодування затрат, понесених зазначеною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_5, - 5 289 грн. 18 коп.

- на користь держави в особі Врадіївської районної лікарні управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації на відшкодування затрат, понесених Врадіївською ЦРЛ на лікування потерпілої ОСОБА_12, - 702 грн. 56 коп.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 процесуальні витрати:

- на користь науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївської області 1 839 грн. - за проведення експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року;

- на користь Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3449/19 від 09.01.2013 року;

- на користь Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3451/18 від 11.01.2013 року;

- на користь Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3450/18 від 04.12.2012 року.

В С Т А Н О В И Л А :

За вироком суду обвинувачений ОСОБА_9 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом та експлуатації транспортного засобу, що спричинило загибель кількох (двох) осіб та заподіяння третьому потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчинене за таких обставин.

18 жовтня 2012 року у світлий час доби приблизно о 17.15 год. водій ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Courier» (далі - «Ford»), реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю близько 70 км/год. по сухій проїзній частині автодороги Т - 1506 «Миколаїв - Доманівка - Врадіївка - Берізки» зі сторони смт. Врадіївка у напрямку смт. Доманівка Миколаївської області.

Одночасно по автодорозі М - 13 «Кіровоград - Платоново», яка є головною дорогою по відношенню до дороги Т - 1506, зі сторони с. Платоново Одеської області в напрямку м. Кіровограда зі швидкістю близько 70 - 80 км/год. рухався під керуванням водія ОСОБА_13 технічно справний автомобіль «Toyota Carina E», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - «Toyota»), в салоні якого знаходилися пасажири ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_5

Водій ОСОБА_9 при проїзді нерегульованого перехрестя автодоріг Т -1506 «Миколаїв - Доманівка - Врадіївка - Берізки» та М - 13 «Кіровоград - Платоново» грубо порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 12.3, 12.9 «б», 16.3, 16.11 та дорожніх знаків 2.1 «Надати дорогу», 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 2.4 «Кінець головної дороги», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год.» розділу 34 Правил дорожнього руху України, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін; не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов'язаний був постійно це робити і мав таку можливість; не обрав швидкість, що забезпечує безпеку руху; перед початком перетину проїзної частини автодороги М - 13 не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, та, будучи заздалегідь проінформований про скасування права першочергового проїзду даного перехрестя дорожнім знаком 2.4 «Кінець головної дороги», своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху (гальмуванням), аж до повної зупинки свого транспортного засобу, не надав перевагу в русі автомобілю «Toyota» під керуванням водія ОСОБА_13, який в цей час проїжджав вказане перехрестя; не зупинився та виїхав на головну дорогу, внаслідок чого здійснив зіткнення передньої частиною свого транспортного засобу з лівою стороною автомобіля «Toyota».

В результаті дорожньо - транспортної пригоди:

- від отриманих тілесних ушкоджень: водій автомобілю «Toyota» ОСОБА_13 помер - в результаті травматичного гемоторокса на фоні закритої травми обох легень з розривом правої легені;

- пасажир автомобілю «Toyota» ОСОБА_12 - померла в результаті внутрішньочерепної травми у вигляді крововиливу під тверду та м'яку мозкові оболонки і очагового крововиливу в речовину головного мозку;

- пасажиру автомобілю «Toyota» ОСОБА_14 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я на строк більше 21 дня у вигляді пошкодження м'яких тканин лівої тім'яної області з підапоневротичною гематомою, закритою травмою органів черевної порожнини з наявністю гематоми зачеревного простору зліва, забою лівого колінного суглобу.

Дана дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_9 п. п. 2.3 «б», 12.3, 12.9 «б», 16.3, 16.11 та дорожніх знаків 2.1 «Надати дорогу», 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 2.4 «Кінець головної дороги», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год.» розділу 34 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить змінити вирок суду першої інстанції і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Вважає призначене покарання занадто суворим, без урахування всіх пом'якшуючих обставин, яке не відповідає його особі, як обвинуваченого. Окрім врахованих судом пом'якшуючих обставин, також вважає такими обставинами часткове відшкодування ним шкоди: потерпілій ОСОБА_15 - в розмірі 2 533 грн. та 715 грн., потерпілому ОСОБА_16 - в сумі 3 897 грн. 51 коп.;

що він в результаті ДТП став інвалідом третьої групи і потребує постійного проходження обстеження і лікування.

Також посилається на не взяття судом до уваги консультативного висновку спеціаліста судового мед експерта щодо іншого характеру тілесних ушкоджень потерпілих та інших можливих наслідків ДТП за умови, якщо б потерпілі були пристебнуті пасками безпеки (т. З а. с. 105 - 106), і вважає, що ці обставини могли суттєво вплинути на висновок суду при призначенні покарання.

Водночас твердить, що судове слідство проведено неповно та з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і що є сумніви щодо доведеності його вини у вчиненні злочину.

При цьому посилається на те, що не пам'ятає обставин дорожньо - транспортної пригоди, оскільки в результаті ДТП отримав черепно - мозкову травму. Проте твердить: що не міг ігнорувати знаки, керувався вимогами всіх знаків, і рухався зі швидкістю не більше 40 км/год.; що має стаж водія більше двадцяти років; що слідчий експеримент з його участю не проводився.

Причиною ДТП вважає будівлю і кущі по правій стороні його руху при виїзді на перехрестя, що обмежувало можливість своєчасно помітити автомобіль, який знаходиться на головній дорозі. Твердить, що ці дані відсутні в протоколі огляду місця події та в акті обстеження дорожніх умов місця події (т. 1 а. п. 7 - 12, 26) і що судом ці доводи не перевірені, а клопотання з цього приводу не були задоволені.

Також посилається на залишення судом поза увагою пояснень свідка ОСОБА_17 в ході судового слідства, що він не бачив, чи робив зупинку автомобіль «Форд кур'єр» перед знаком стоп при виїзді на перехрестя.

Зазначає, що єдиним доказом його вини в порушенні правил дорожнього руху, в результаті чого було скоєно ДТП, є тільки висновок судового експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області від 22.01.2013 року №1/8.

Вважає цей доказ недопустимим, як отриманий з порушенням вимог діючого законодавства, а висновки експертизи такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому посилається на те, що експерт не внесений до державного Реєстру атестованих судових експертів, і тому його висновок викликає сумнів в його об'єктивності. Твердить, що в порушення вимог п. 106.2 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 53/5 від 08.10.1998 року щодо визначення швидкості руху, розрахунки швидкості експертом проводилися згідно свідчень свідка ОСОБА_17 під час досудового слідства, відповідно до яких він (обвинувачений) рухався зі швидкістю 70 км/год. Також посилається на можливість визначення швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику, згідно п. 106.2 вказаної Інструкції із доповненнями від 15.07.2008 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати зазначений вирок з мотивів неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотного порушення вимог кримінального процесу, відповідно до ст. 409 КПК України.

Наводить, фактично, ті ж доводи, що наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9, дещо деталізуючи їх.

Так, посилаючись на вимоги ст. ст. 84, 86, 69 КПК України, твердить про недопустимість такого доказу, як висновок автотехнічної експертизи № 1/8 від 22.01.201З року, проведену експертом НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_18, який в порушення вимог діючого законодавства щодо експертної діяльності не внесений до Державного Реєстру атестованих судових експертів.

Наводячи аналогічні доводам обвинуваченого доводи щодо методик дослідження питань щодо визначення швидкості автомобілів та щодо необ'єктивності висновку експерта, твердить: що вказаний експерт не мав права проводити експертизу; що ці висновки експерта викликають сумніви в їх об'єктивності, що є підставою для визнання цього доказу недопустимим відповідно до вимог ст. 86 КПК України і що це є істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Посилається на залишення судом без задоволення його клопотань про проведення повторної судової автотехнічної експертизи, про огляд місця події в порядку ст. 361 КПК України.

Твердить, що в ході судового слідства не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 і вичерпані можливості їх отримання, що є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до ч. З ст. 284 КПК України; що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відповідно до ст. 62 Конституції України.

Крім того, в своїх апеляційних скаргах і обвинувачений ОСОБА_9 і захисник ОСОБА_10 просять апеляційний суд повторно дослідити ряд доказів та клопотання, заявлені захисником в суді першої інстанції.

За змістом апеляційної скарги прокурор Халявко В.В. просить:

вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати в частині призначення додаткового покарання та стягнення документально підтверджених витрат на залучення експерта;

ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_9, засудженому за ч. З ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі, призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

а також стягнути з ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз: № 1/8 від 22.01.2013 року - в сумі 1 839,00 грн., експертизи № 3449/19 від 09.01.2013 року - в сумі 980,80 грн., експертизи № 3451/18 від 11.01.2013 року - в сумі 980,80 грн., експертизи № 3450/18 від 04.12.2012 року - в сумі 980,80 грн.

Вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.

А саме, що всупереч вимогам ст. ст. 55 ч. 1, 65, 73, 286 ч. 3 КК України судом у вироку не зазначено строк призначеного ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України щодо стягнення судом з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта, зазначає, що у вироку суду вказано про стягнення з ОСОБА_9 судових витрат в тих же сумах за проведення тих же експертиз, але на користь експертних установ.

За змістом двох спільних апеляційних скаргах потерпілий ОСОБА_3 та законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 просять вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вважають призначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_9 занадто м'яким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, з урахуванням двох загиблих внаслідок ДТП та спричинення тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_5, залишення двох малолітніх дітей без батьківської турботи, грубого порушення ПДР України ОСОБА_9, невизнання вини та того, що він жодного разу не попросив у них, як потерпілих, вибачення, та не розкаявся.

Твердять, що суд при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин; що він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення швидкісного режиму за останній рік - за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 23.09.2012 року і 11.10.2012 року; що добровільно відшкодована ним шкода відшкодована лише частково і в мізерній сумі і, на їх думку, це не може бути визнано обставиною, що пом'якшує покарання в розумінні ст. 66 КК України.

В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10 та прокурора Халявка В.В. потерпілий ОСОБА_3 та законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6 просять апеляційні скарги засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 відхилити, а апеляційну скаргу прокурора Халявка В.В., фактично, просять задовольнити.

Крім того, наводять аналогічне прохання, викладене ними в їх апеляційних скаргах щодо ухвалення нового вироку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_9 більш суворого покарання. Наводять докладні доводи на спростування доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10, які вважають необґрунтованими, побудованими на припущеннях та суб'єктивній думці обвинуваченого, а також такими, що суперечать сукупності доказів у справі.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на підтримку їх апеляційних скарг та їх заперечення проти апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та згоду обвинуваченого ОСОБА_9 з апеляційною скаргою прокурора; доводи потерпілого ОСОБА_3, законних представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_4 та представника потерпілих ОСОБА_8 на підтримку апеляційних скарг потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, а також їх заперечення проти апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10; доводи прокурора Халявка В.В. на підтримку своєї апеляційної скарги та про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10, потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6; вивчивши матеріали кримінального провадження (справи) та додатково надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9, захисника ОСОБА_10 не підлягають задоволенню, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та прокурора Халявка В.В. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Наведені у вироку суду висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох (двох) осіб, та заподіяло третьому потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, викладеним у вироку суду, та дослідженим судом доказам, аналіз яких наведений у вироку.

Доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.

З вироку видно, що суд дав оцінку аналогічним твердженням обвинуваченого та його захисника і вказав, що ОСОБА_9 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох (двох) осіб та заподіяло третьому потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, пославшись на зібрані по справі докази.

Мотивуючи висновки про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17, експерта ОСОБА_18, на протоколи: огляду місця події, огляду і перевірки технічного стану автомобілів, акт обстеження дорожніх умов, на висновки експертиз та інше.

Так, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також представники неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суду пояснили про обставини, за яких їм стало відомо, що їх рідні ОСОБА_13, ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_5 потрапили у ДТП 18 жовтня 2012 року після 17.00 год.; розповіли про наслідки цієї аварії - смерть ОСОБА_13 та ОСОБА_12, про лікування малолітнього ОСОБА_5; а також - про те, що у загиблих залишилося сиротами двоє малолітніх дітей - ОСОБА_5 (який потрапив з батьками в цю ДТП) та ОСОБА_2

Крім того, підтримали заявлені ними цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ним вчиненням цього злочину.

Показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині дати та місця ДТП узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17

Так, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що 18.10.2012 року після 15.00 год. по автодорозі сполученням «Берізки - Врадіївка - Миколаїв» їхав своїм автомобілем із смт. Врадіївка в смт. Доманівка. При виїзді із смт. Врадіївка перетнув на перехресті проїжджу частину дороги «Кіровоград - Платоново» і продовжив рух в напрямку смт. Доманівка. Приблизно через 150 - 200 метрів від зазначеного перехрестя перетину доріг сполученням «Берізки - Врадіївка - Миколаїв» і «Кіровоград - Платоново» зупинився внаслідок поломки автомобілю, який почав ремонтувати.

В процесі ремонту на обочині почув в районі перехрестя скрип гальм якогось автомобіля і подивився в бік перехрестя. Побачив, як з боку смт. Врадіївка на перехрестя виїхав автомобіль «Ford», який передом вдарив в лівий бік автомобіль «Toyota», що рухався по автодорозі сполученням «Кіровоград - Платоново» зі сторони м. Кішенева в напрямку м. Кіровоград. В результаті зіткнення цих автомобілів, автомобіль «Toyota» злетів з проїзної частини дороги в кювет по ходу напрямку свого руху.

Побачивши це зіткнення, відразу побіг до перехрестя, де трапилося ДТП. Коли підійшов до перехрестя, побачив, що там стояв автомобіль «Ford», а в кюветі зі східної сторони від перехрестя на колесах стояв автомобіль «Toyota». Підбіг до автомобіля «Ford», відкрив дверцята і побачив за кермом водія ОСОБА_9 (прізвище якого йому стало відоме пізніше). Водій ОСОБА_9 був у свідомості і на питання чи нормально він себе почуває, відповів, що почуває себе нормально. Побачивши, що водій автомобіля «Ford» ОСОБА_9 живий, зразу побіг до автомобіля «Toyota», що стояв на колесах в кюветі. Підбігши до цього автомобіля, побачив, що в ньому розбите скло салону автомобіля і за кермом автомобіля знаходився чоловік у свідомості, а з правої сторони на передньому сидінні знаходилася жінка без свідомості. В цей час до даного автомобіля «Toyota» підійшов водій ОСОБА_9 та ще якісь люди з мікроавтобуса, які на той час вже під'їхали до місця ДТП.

Спочатку разом з чоловіком з мікроавтобусу обережно витягнули із салону автомобіля «Toyota» хлопчика, який знаходився на задньому сидінні; потім - водія, який на той час був у свідомості.

Останньою із салону автомобіля «Toyota» дістали молоду жінку з переднього сидіння справа від водія, яка на той час була без свідомості.

Після того як дістали із салону автомобіля «Toyota» постраждалих, з мобільного телефону зателефонував до міліції і на пункт швидкої медичної допомоги Врадіївської ЦРЛ.

Коли приїхали працівники міліції і швидка медична допомога, повернувся до свого автомобіля.

На момент ДТП погода була сонячна, видимість була хороша. Водій автомобіля «Ford» виїхав зі сторони смт. Врадіївка на перехрестя саме в той момент, коли на перехресті вже знаходився автомобіль «Toyota». В результаті автомобіль «Ford» своєю передньою частиною контактував з передньою лівою частиною автомобілю «Toyota».

Показання свідка ОСОБА_19 щодо дати, часу, місця, обставин та механізму ДТП з її наслідками, кількістю постраждалих від ДТП, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17, який суду пояснив, що надвечір 18.10.2012 року на автомобілі марки «Даф» їхав із м. Кіровограда в м. Одесу по автодорозі сполученням «Кіровоград - Платоново».

В районні населеного пункту смт. Врадіївка, приблизно за 200 метрів до перехрестя дороги «Кіровоград - Платоново» з другорядною дорогою, яка примикає з боку смт. Врадіївка і має напрямок з півночі на південь, побачив, як зі сторони смт. Врадіївка зі швидкістю 60 - 70 км/год. виїхав автомобіль «Ford» білого кольору, який передньою своєю частиною вдарив в ліву сторону автомобіль «Toyota», який рухався по автодорозі «Кіровоград - Платоново» з боку м. Одеси в напрямку м. Кіровоград.

В результаті зіткнення цих автомобілів піднявся сильний пил, тому навіть зразу не зрозумів куди подівся автомобіль «Toyota».

Зупинив свій автомобіль і побіг до перехрестя на місце ДТП. Побачив, що в кюветі з правої сторони по ходу напрямку свого руху стояв на колесах пошкоджений автомобіль «Toyota», а автомобіль «Ford» знаходився в зоні перехрестя. При цьому передні колеса автомобіля «Ford» були на обочині з південної сторони перехрестя, а задні - на проїжджій частині дороги.

Після ДТП водій автомобіля «Ford» ОСОБА_9 (прізвище якого дізнався пізніше) був у свідомості і комусь телефонував по мобільному телефону, повідомивши, що потрапив в ДТП. Потім разом з іншими людьми, які на той час вже появилися на місці ДТП, підійшли до автомобіля «Toyota», який знаходився в кюветі з південно - східної сторони від перехрестя.

Побачив, що в салоні автомобіля було повністю відсутнє скло і за кермом автомобіля знаходився молодий чоловік, що був зміщений до переднього пасажирського сидіння, на якому знаходилася молода жінка без свідомості. В зоні заднього пасажирського сидіння салону автомобіля на полу лежала замотана в ковдрах дитина - хлопчик, який плакав.

Діставши всіх потерпілих із салону автомобіля «Toyota» і поклавши їх обережно на траву, хтось з присутніх по мобільному телефону зателефонував до лікарні і міліції.

До приїзду карети швидкої медичної допомоги потерпілий хлопчик із автомобіля «Toyota» був транспортований до лікарні на автомобілі «таксі», який на той час під'їхав до місця ДТП.

Приблизно через 20 хвилин після ДТП на місце ДТП приїхали працівники міліції і карета швидкої медичної допомоги, працівники яких стали виконувати кожен свою роботу.

Автомобіль «Ford» своєю передньою частиною безпосередньо контактував з лівою частиною автомобіля «Toyota», зокрема з дверцятами водія цього автомобіля. Контактування відбулося посередині перехрестя дороги сполученням «Кіровоград - Платоново» і дороги, що примикає з боку смт. Врадіївка і має напрямок з півночі на південь, а саме - на смузі, по якій здійснював рух автомобіль «Toyota». На момент ДТП видимість була хороша, погода - суха.

Водночас свідчення ОСОБА_17 спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника про те, що він не міг порушити вимоги знаку обмеження швидкості 40 км./год. і не міг їхати зі швидкістю, що перевищувала цей показник.

Показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17 в частині дати та місця ДТП узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 в судовому засіданні, який підтвердив, що дійсно в той день розвозив товар по магазинах в смт. Врадіївка.

Після того, як у нього в одному з магазинів смт. Врадіївка не прийняли товар, мав намір їхати додому в м. Миколаїв. А найближча дорога із смт. Врадіївки до м. Миколаєва, це автодорога сполученням «Берізки - Доманівка - Миколаїв», яка за смт. Врадіївка в напрямку до м. Миколаєва перетинає проїжджу частину автодороги сполученням «Кіровоград - Платоново».

Обвинувачений ОСОБА_9 також заявив, що не все з цього пам'ятає, але наполягає, що в той день автомобілем марки «Ford», на якому розвозив товар по магазинах, окрім нього ніхто не керував.

Показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17 в частині кількості постраждалих в ДТП, наявних у них ушкоджень узгоджуються з даними висновків судово - медичних експертиз.

Так, за висновком судово - медичної експертизи № 395 від 20.11.2012 року причиною смерті ОСОБА_13 є травматичний гемоторакс на фоні закритої травми обох легенів з розривом правої легені. При дослідженні трупу ОСОБА_13 були виявлені такі тілесні ушкодження: тупа травма грудної клітини, живота, крововилив в міжреберні м'язи правої половини грудної клітини, підшкірно - жировий шар передньої черевної стінки справа, розрив правої легені, правої долі печінки; садно правого плечового суглобу, заплічної області справа, правого передпліччя, скроневої області справа; крововиливи в шкіро - м'язові клапті голови, праву скроневу область. Зазначені тілесні ушкодження утворилися 18.12.2012 року від дії тупого твердого предмету при ДТП і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких наступила смерть. Наявні у ОСОБА_13 тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв'язку з послідуючим настанням смерті (т. 1 а. с. 33 - 35).

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 9/375 від 26.11.2012 року при дослідженні трупу ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження: закрита внутрічерепна травма у вигляді крововиливу під тверду і м'яку мозкову оболонку і осередкового крововиливу в речовину головного мозку; закрита травма грудної клітини у вигляді численних переломів IV - IX лівих ребер по лопатковій лінії; закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву селезінки; рвана рана лівого кута рота. Закрита внутрічерепна травма у вигляді крововиливу під тверду і м'яку мозкову оболонку і осередкового крововиливу в речовину головного мозку, а також закрита травма органів черевної порожнини у вигляді розриву селезінки відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження утворилися 18.12.2012 року від дії тупого твердого предмету (виступаючі частини салону автомобіля) при ДТП. Смерть ОСОБА_12 настала від черепно - мозкової травми з крововиливом під тверду і м'яку мозкову оболонку і осередкового крововиливу в речовину головного мозку та знаходяться у прямому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями в ділянці голови (т. 1 а. с. 167 - 169).

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 2675 від 24.12.2012 року у ОСОБА_5 2003 року народження виявлені тілесні ушкодження у вигляді забиття м'яких тканин лівої скроневої області з подапоневрологічною гематомою, закритої травми органів черевної порожнини з наявною гематомою зачеревного відділу зліва, забиття лівого колінного суглобу. Зазначені тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення за наданням медичної допомоги і могли утворитися при умовах ДТП і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я більше ніж на 21 день (т. 1 а. с. 175 - 176).

Показання обвинуваченого ОСОБА_9 в частині отримання ним тілесних ушкоджень під час ДТП, узгоджуються з даними висновку судово - медичної експертизи № 2674 від 18.12.2012 року, згідно яких у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани голови, гематоми в лобно - темянній частині голови, струсу головного мозку, які могли утворитися при ДТП в салоні автомобіля 18.10.2012 року (т. 1 а. с. 180 - 181).

Показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_17 в частині дати та місця ДТП, її наслідків узгоджуються з даними протоколу огляду місця дорожньо - транспортної події від 18.10.2012 року зі схемою та фото таблицею до нього, згідно яких в цей день 18.10.2012 року о 17.20 год. до Враїдівського РВ надійшло повідомлення про ДТП на перехресті автодоріг Враїдіївка - Доманівка та Платоново - Кіровоград. Під час огляду встановлено, що в денний час на сухому чистому асфальтобетонному покритті, на зазначеному перехресті трапилося ДТП - зіткнення автомобілів марки «Ford Courier» р/н НОМЕР_1 та марки «Toyota Carina E», р/н НОМЕР_2 .

На момент огляду автомобіль марки «Ford» знаходився з південно - східної частини від перехрестя, а автомобіль марки «Toyota» - в кюветі з південно - східної частини від перехрестя, на відстані 14 м. до кромки проїжджої частини дороги сполученням «Платоново - Кіровоград» при русі по зазначеній дорозі з заходу на схід.

При цьому, головною дорогою, відповідно до зафіксованих дорожніх знаків, є автодорога сполученням Платоново - Кіровоград (т. 1 а. с. 7 - 12 - 21).

Дані вищевказаного протоколу огляду місця дорожньо - транспортної події від 18.10.2012 року зі схемою та фото таблицею до нього узгоджуються з даними акту обстеження дорожніх умов на дільниці автомобільної дороги М - 13 «Кіровоград - Платоново» безпосередньо 142 км. + 800 м., де 18.10.2012 року трапилося ДТП за участю водія автомобіля марки «Ford Courier» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_9 і водія автомобіля марки «Toyota Carina E» р/н НОМЕР_2 ОСОБА_13, згідно якого автомобільна дорога М -13 «Кіровоград - Платоново» є дорогою державного значення 3 категорії.

Зазначена ділянка дороги має горизонтальний профіль, цементнобетонне покриття, стан проїжджої частини - сухий, коефіцієнт зчеплення - 0,5, ширина проїжджої частини - 7 м., ширина смуги руху праворуч - 3.5 м., ліворуч - 3.5 м., ширина узбіч праворуч - 4 м., ліворуч - 4.4 м., видимість з боку смт. Врадіївки праворуч - 350 м., ліворуч - 400 м. Дислокація дорожніх знаків при приближенні до перехрестя на автомобільній дорозі Т - 15 - 06 сполученням «Берізки - Доманівка - Миколаїв» з боку смт. Врадіївка: д. з. 3.29 (70), 3.29 (50), 2.4, 2.1, 1.11, 2.2, 2.4, засіб примусового зменшення швидкості «лежачий поліцейський». Дорожня розмітка 1.1, 1.7 - осьова, 1.12 (т. 1 а. с. 26).

Дані вищевказаного акту, як і вищенаведені показання свідка ОСОБА_19, спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника щодо обмеженої видимості на цій ділянці дороги через наявність з правої сторони при наближенні до цього перехрестя з боку смт. Врадіївки будівлі та насаджень дерев, які, нібито, заважали йому здійснювати належний контроль за рухом транспортних засобів, що рухалися по дорозі «Кіровоград - Платоново» з Заходу на Схід.

Відповідно до протоколів огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 18.10.2012 року:

- автомобіль марки «Toyota Carina E», р/н НОМЕР_2 на момент огляду мав такі пошкодження: деформація переднього лівого крила, заднього лівого та правого крила, деформація передньої та задньої дверцят з лівої частини автомобіля, деформація переднього капоту, деформація даху, передньої та середньої стійки даху, розбиття передньої правої та лівої блок - фари, пошкодження декоративної решітки, переднього бампера, розбиття лобового скла, лівого та правого дзеркал заднього виду, скла передніх та лівої задньої дверцят;

автомобіль марки «Ford Courier», р/н НОМЕР_1 на момент огляду мав такі пошкодження: деформація правого переднього та лівого крила, капоту, переднього бамперу, декоративної решітки, радіатора, значне пошкодження нижньої передньої частини автомобіля; на капоті наявна речовина сірого кольору схожа на автомобільну фарбу (т. 1 а. с. 22 - 23, 24 - 25 відповідно).

За висновками судово - авто технічних експертиз по дослідженню технічного стану транспортних засобів № 3451 від 11.01.2013 року та № 3450 від 09.01.2013 року (відповідно):

- тормозна система автомобіля марки «Ford Courier», р/н НОМЕР_1 на момент ДТП знаходилася в робочому стані та дозволяла водію зменшувати швидкість автомобіля до повної зупинки; і не мала несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови системи, або до раптового уводу автомобіля у бік від обраного напрямку руху. Рульовий механізм та ходова частина автомобіля на момент ДТП знаходилися в робочому стані і дозволяли водію рухатися в обраному ним напрямку і не мали несправностей, які б могли раптово для водія привести до уводу автомобіля у бік від обраного напрямку руху. Описані у висновку несправності автомобіля об'єктивно виникли в процесі ДТП, що розглядається (т. 1 а. с. 188 - 190 - 192);

- тормозна система автомобіля марки «Toyota Carina E», р/н НОМЕР_2 на момент ДТП знаходилася в робочому стані та дозволяла водію автомобіля зменшувати швидкість автомобіля до повної зупинки; і не мала несправностей, які б приводили до раптової для водія відмови системи, або до раптового уводу автомобіля у бік від обраного напрямку руху. Рульовий механізм та ходова частина автомобіля на момент ДТП знаходилися в робочому стані і дозволяли водію автомобіля рухатися в обраному ним напрямку та не мали несправностей, які б могли раптово для водія привести до уводу автомобіля у бік від обраного напрямку руху. Описані у висновку несправності ходової частини автомобіля об'єктивно виникли в процесі ДТП, що розглядається (т. 1 а. с. 197 - 199 - 201).

Таким чином, висновки даних судово - авто технічних експертиз підтверджують висновок досудового розслідування та суду про відсутність технічних причин виникнення цієї ДТП.

Відповідно до висновку транспортно - трасологічної експертизи № 3449 від 14.01.2013 року в первинний момент відбулося контактування передньої частини автомобіля «Ford Courier» з передньою частиною лівого борта автомобіля «Toyota Carina E». При цьому контактування автомобілів відбулося під кутом 90 (+-3) градусів.

Виходячи із сукупного аналізу відображеної на схемі інформації з урахуванням визначеного вище взаємного розташування транспортних засобів в момент первинного контактування, експерт прийшов до висновку, що автомобіль «Toyota Carina E» переміщувався після контактування з автомобілем «Ford Courier» в процесі заносу з розворотом проти ходу годинникової стрілки, переміщувався поступально вперед і вправо, по ходу свого первинного руху (т. 1 а. с. 206 - 208 - 210).

Згідно вимог Правил дорожнього руху України:

- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- п. 12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

- п. 16.3. У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

- п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

- дорожнім знаком пріорітету 2.1. «Дати дорогу» передбачено, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі;

- дорожнім знаком пріорітету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» заборонений проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком;

- дорожнім знаком пріорітету 2.4 «Кінець головної дороги» скасовується право першочергового проїзду нерегульованих перехресть;

- заборонним дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

За висновком судово - авто технічної експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року щодо ДТП на перехресті автодоріг Т - 1506 «Миколаїв - Доманівка - Врадіївка - Берізки» та М - 13 «Кіровоград - Платоново», під час якого 18.10.2012 року приблизно о 17.15 год. сталося зіткнення автомобілів «Ford Courier» під керуванням водія ОСОБА_9 та «Toyota Carina E» під керуванням водія ОСОБА_13, у вказаній дорожній ситуації водій ОСОБА_9 при наближенні до вищевказаного перехрестя повинен був дотримуватися вимог заборонного знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та відповідно дотримуватись вимог п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а при проїзді перехрестя повинен був дотримуватися вимог дорожніх знаків пріоритету 2.1 «Дати дорогу», 2.4 «Кінець головної дороги» та 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» розділу 33 ПДР України, а також технічних вимог п. 16.3 та п. 16.11 ПДР України.

Проведеним дослідженням встановлено, що в дорожній ситуації, за вказаних у постанові слідчого про призначення даної експертизи вихідних даних, водій автомобіля «Toyota Carina E» ОСОБА_13 не мав технічної можливості запобігти дорожньо - транспортній пригоді шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, та в даному випадку з технічної точки зору знаходився у аварійній ситуації.

В дорожній ситуації, обставини якої вказані у вихідних даних постанови про призначення експертизи, у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди з технічної точки зору знаходяться дії водія автомобіля «Ford Courier» ОСОБА_9, які не відповідали вимогам дорожніх знаків пріоритету 2.1 «Дати дорогу», 2.4 «Кінець головної дороги» та 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» розділу 33 ПДР України, а також технічним вимогам п. 16.3 та п. 16.11 ПДР України.

Крім того, в діях водія ОСОБА_9 вбачаються невідповідності вимогам заборонного знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та вимогам п. 12.9 «б» ПДР України (виходячи з обставин пригоди, вказаних свідком ОСОБА_17) (т. 1 а. с. 231 - 245).

Твердження апелянтів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо недопустимості даного доказу через відсутність у Державному Реєстрі атестованих судових експертів даних про експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_18, є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, що діяла на момент призначення та проведення вищевказаної експертизи) щодо суб'єктів судово - експертної діяльності, судово - експертну діяльність здійснюють державні

спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах,

визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками

зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать, окрім інших, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України.

А відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» (в редакції, що діяла на момент призначення та проведення вищевказаної експертизи), судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; а судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо - кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Судом першої інстанції були належним чином досліджені надані стороною обвинувачення дані щодо експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_18, які підтверджують наявність кваліфікації судового експерта - працівника зазначеної установи - ОСОБА_18 та причин відсутності даних щодо нього у Державному реєстрі атестованих експертів.

Також 20.06.2013 року судом першої інстанції безпосередньо був допитаний експерт ОСОБА_18, який пояснив, що має стаж експертної роботи з 2006 року і має кваліфікацію з правом проведення експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод.

Ці показання експерта ОСОБА_18 документально підтверджені.

Так, відповідно до свідоцтва Експертно - кваліфікаційної комісії МВС України від 24.04.2007 № НОМЕР_3 ОСОБА_18 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод. Згідно свідоцтва від 17.02.2012 № НОМЕР_4 Експертно - кваліфікаційною комісією МВС України підтверджено кваліфікацію судового експерта ОСОБА_18 з правом проведення експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод із строком дії до 31.12.2017 року (т. 3 а. с. 114, 115).

Згідно інформації начальника науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_20 від 10.05.2013 року № 12/2881 ОСОБА_18 дійсно є працівником НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області, перебуває на посаді головного експерта сектору автотехнічних досліджень відділу інженерно-технічних та економічних досліджень центру; має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотехнічної експертизи - обставин та механізму ДТП (свідоцтво ЕКК МВС України від 24.04.2007 року № НОМЕР_3; свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта від 17.02.2012 року № НОМЕР_4).

НДЕКЦ при УМВС в Миколаївській області 03.08.2007 року за вих. № 12/14393 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для подальшої адресації до Міністерства юстиції України було направлено подання про включення до Державного реєстру атестованих судових експертів щодо зазначеного працівника (т. 3 а. с. 111 - 115).

Зазначене узгоджується з даними Картки атестованого судового експерта ОСОБА_18 у Державному реєстрі атестованих експертів від 06.11.2013 року, згідно якої у реєстрі відображені всі дані щодо цього експерта, починаючи з 24.04.2007 року.

Сам по собі факт не внесення даних щодо експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_18 до Державного реєстру атестованих експертів на момент проведення ним вищезазначеної експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року не свідчить про її необ'єктивність та не є підставою для визнання цього висновку недопустимим доказом. Ані діючий КПК, ані Закон України «Про судову експертизу» не містять таких підстав.

Натомість, суду надані достатні дані, які підтверджують обставини, за яких експерт ОСОБА_18 - працівник державної

спеціалізованої установи, яка здійснює судово-експертну діяльність і якій було доручено проведення вказаної експертизи, відповідає всім законним вимогам щодо експерта, зазначеним у ч. 1 ст. 69 КПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу». А саме: він володіє науковими, технічними спеціальними знаннями, тобто, має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; має відповідну вищу освіту, пройшов відповідну підготовку та отримав кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності, тобто, мав право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення даної експертизи.

Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 щодо їх незгоди з висновками цієї експертизи щодо швидкості руху безпосередньо перед моментом ДТП автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_9, які встановлені за показаннями свідка ОСОБА_17, то вони є такими, що не ґрунтуються на законі.

Слід зазначити, що особливістю даного кримінального провадження є та обставина, що основна частина первинних доказів та вихідних даних була здобута в порядку КПК України 1960 року.

І саме на підставі таких доказів та вихідних даних у справі проводилися судово - автотехнічні експертизи, в тому числі і вищезазначена експертиза № 1/8 від 22.01.2013 року.

Відповідно до вимог п. 107 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (з наступними змінами та доповненнями), при призначенні автотехнічної експертизи обставин ДТП в постанові (ухвалі) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані). При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху; момент виникнення небезпеки для руху; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

А відповідно до п. 109 зазначеної Інструкції, якщо до моменту призначення експертизи слідчому не вдалося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він має право зазначити в постанові варіанти їх значень і отримати висновки щодо кожного з них.

П. 110 цієї Інструкції містить заборону вимагати від експерта, щоб той самостійно вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиними існуючими вихідними даними щодо швидкості руху автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_9 безпосередньо перед моментом зіткнення, є показання свідка ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що має 21 рік водійського стажу (з 1992 року), а останні 15 років працює далекобійником. За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів його показання в частині визначення ним швидкості автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_9 безпосередньо перед моментом зіткнення.

Крім цього, зазначений свідок до ДТП не знав ані потерпілих, ані обвинуваченого ОСОБА_9, а тому відсутні підстави вважати, що він в цій частині обмовляє обвинуваченого.

Тим більш, що і сам ОСОБА_9 не заявляв такого суду.

Окрім того, доводи ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 про те, що єдиним доказом вини обвинуваченого ОСОБА_9 є висновок судово - авто технічної експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року, безпідставні, оскільки зазначена експертиза є лише одним з доказів, сукупність яких підтверджує вину останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину.

До того ж, на думку колегії суддів є вкрай сумнівним, щоб на відстані 20 м. - 25 м. (ширина проїжджої частини - 7 м. з шириною смуги руху праворуч та ліворуч - по 3.5 м., , ширина узбіч: праворуч - 4 м., ліворуч - 4.4 м.; відстань від засобу примусового зменшення швидкості «лежачий поліцейський» - 21,5 м., з початком слідів гальмування автомобіля «Ford» за 2.1 м. від краю проїзної частини головної дороги, згідно даних протоколу огляду місця дорожньо - транспортної події від 18.10.2012 року зі схемою та фото таблицею до нього, та акту обстеження дорожніх умов на дільниці автомобільної дороги М - 13 «Кіровоград - Платоново» безпосередньо 142 км. + 800 м. (т. 1 а. с. 7 - 21, 26) за умови виконання всіх вимог дорожніх знаків щодо обмеження швидкості та заборони проїзду без зупинки водієм ОСОБА_9 автомобіль під його керуванням міг розвинути швидкість 60 - 70 км./год.

Зазначене як раз і узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_9 безпосередньо перед моментом ДТП становила 60 - 70 км./год.

Оцінивши сукупність вищенаведених доказів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність того, що обвинувачений ОСОБА_9 під час руху на керованому ним автомобілі за вказаних вище обставин:

проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін;

не контролював рух свого транспортного засобу, хоча мав таку можливість;

не обрав швидкість, що забезпечує безпеку руху;

не надав перевагу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі;

з урахуванням розташування керованого ним автомобіля на другорядній дорозі виїхав на головну дорогу, де здійснив зіткнення з транспортним засобом, який рухався по головній дорозі.

Таким чином є вірним висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, експлуатації транспортного засобу, що спричинило загибель кількох (двох) осіб та заподіяння третьому потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.

Посилання апелянтів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як на причину вказаного ДТП, на обмеження видимості для обвинуваченого ОСОБА_9 при проїзді зазначеного перехрестя з боку смт. Врадіївка через наявність з правого боку будівлі та насаджень дерев, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.

Так, у будь - якому разі, якщо за суб'єктивною оцінкою водія ОСОБА_9 він не був впевнений у безпечності проїзду ним зазначеного нерівнозначного перехрестя з виїздом на головну дорогу з другорядної, він повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 2.3 «б», 12.3, 16.3, 16.11 ПДР України.

Крім того, показання свідка ОСОБА_19 про те, що водій автомобіля «Ford» виїхав зі сторони смт. Врадіївка на вищевказане перехрестя саме в той момент, коли на перехресті вже знаходився автомобіль «Toyota», а також той факт, що первинне контактування передньої частини автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_9 з передньою частиною лівого борта автомобіля «Toyota» відбулося під кутом 90 (+-3) градусів, також свідчать про порушення обвинуваченим ОСОБА_9 вимог п. 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України.

До того ж, апеляційному суду ОСОБА_9 пояснив, що визнає свою вину в тому, що не надав перевагу автомобілю «Toyota», який рухався по головній дорозі.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на не проведення з ним слідчого експерименту та не призначення додаткової судової авто технічної експертизи, є безпідставними, оскільки він, за його власними твердженнями, не пам'ятає ані обставин ДТП, ані обставин, які безпосередньо передували ДТП, ані обставин після зіткнення на місці ДТП.

З огляду на викладене, у слідчого та у суду першої інстанції була відсутня можливість встановити якісь додаткові вихідні дані для проведення вищевказаної експертизи шляхом проведення слідчого експерименту.

Відсутня така можливість і у суду апеляційної інстанції, оскільки і на момент апеляційного розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 також заявив, що не пам'ятає обставин, що стосуються саме ДТП.

А крім того, таких клопотань сторона захисту в апеляційному суді не заявляла.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 на можливість визначення швидкості руху транспортних засобів (обох автомобілів), виходячи з їх пошкоджень, як на підставу для спростовування висновку вищевказаної судово - автотехнічної експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року в цій частині, є необґрунтованими.

По - перше, такі питання при призначенні експертизи слідчим перед експертом не ставилися; по - друге, це є лише припущенням сторони захисту, що інша експертиза, проведена за вказаною ними методикою, могла б спростувати висновки вищевказаної експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року в цій частині; по - третє, перевищення допустимої швидкості на тій ділянці дороги є лише одним з пунктів порушення правил дорожнього руху, що інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_9 А також, що існують інші вищенаведені докази перевищення ним допустимої на тій ділянці дороги швидкості.

Окрім того, сторона захисту не заявляла таких клопотань на стадії апеляційного розгляду даної справи в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, хоча така можливість у них була, оскільки саме з таких підстав апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 суддею - доповідачем 30 серпня 2013 року були залишені без руху з наданням строку для усунення їх недоліків.

Проте, цим своїм правом апелянти розпорядилися на свій розсуд.

Інші клопотання апелянтів про повторне дослідження певних доказів та матеріалів справи колегією суддів вирішені з урахуванням положень ч. 3 ст. 404 КПК України.

Також безпідставними є посилання апелянтів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на консультативний висновок спеціаліста в області судової медицини від 19.04.2013 року № 479 щодо можливості отримання потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_12 травм меншого об'єму за умови, якби вони були пристебнуті ременями безпеки.

Так, зазначений висновок спеціалістом ОСОБА_21 був зроблений за адвокатським запитом захисника ОСОБА_10 на підставі лише двох документів: копії висновку судово - медичного дослідження № 395 на ім'я ОСОБА_13 та акту судово - медичного дослідження на ім'я ОСОБА_12 (т. 3 а. с. 105 - 106).

Таким чином, даний висновок зроблений без урахування всіх обставин ДТП, а саме - того факту, що удар передньої частини автомобіля «Ford» під керуванням ОСОБА_9 прийшовся в лівий борт автомобіля «Toyota» - в область знаходження водія ОСОБА_13 - з руйнуванням лівого переднього колеса та з пошкодженням лівої передньої двері у вигляді візуально визначеними горизонтально орієнтованими вм'ятинами, і що це контактування відбулося під кутом 90 (+-3) градусів, згідно висновку транспортно - трасологічної експертизи № 3449 від 14.01.2013 року (т. 1 а. с. 210).

Крім того, даний висновок спеціаліста носить вірогідний характер і не спростовує висновків судово - медичних експертиз № 395 від 20.11.2012 року та № 9/375 від 26.11.2012 року щодо причин смерті ОСОБА_13 та ОСОБА_12, а також щодо виявлених у них тілесних ушкоджень (т. 1 а. с. 33 - 35, 167 - 169).

Що стосується тверджень обвинуваченого та захисника ОСОБА_10, що ОСОБА_9 не міг порушити дорожні знаки щодо обмеження швидкості, то вони є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Так, ці твердження обвинуваченого ОСОБА_9 носять характер припущень, оскільки, за його власними поясненнями, в тому числі і в апеляційному суді, він не пам'ятає тих обставин, що стосуються ДТП.

Крім того, ці його твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_17, який суду першої інстанції пояснив, що автомобіль «Ford» під керуванням ОСОБА_9 безпосередньо перед моментом зіткнення рухався зі швидкістю 60 - 70 км./год.

Також твердження обвинуваченого ОСОБА_9 що він не міг порушити дорожні знаки щодо обмеження швидкості спростовуються і даними УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 27.11.2012 року № 9/9483 щодо притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу: 23.09.2012 року - за ч. 1 ст. 122 КУпАП (за порушення швидкісного режиму); 11.10.2012 року - за ч. 1 ст. 122 КУпАП (за порушення вимог дорожніх знаків) (т. 2 а. с. 12).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника ОСОБА_10, скасування вироку та закриття даного кримінального провадження з наведених апелянтами підстав.

Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить, що при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції не допущено порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність покладених в основу вироку доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_9, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 66 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину - вчинення ним тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, посередньо характеризується за місцем роботи з урахуванням вчинення ним за

останній рік перед вчиненням ДТП адміністративних правопорушень - порушення вимог дорожніх знаків та порушення швидкісного режиму - з накладенням стягнень у виді штрафу; пом'якшуючу його покарання обставину - стан здоров'я обвинуваченого та його інвалідність 3 групи.

За таких обставин суд прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на певний строк із призначенням додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, обґрунтовано зазначивши, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Матеріали справи містять дані про часткове відшкодування обвинуваченим ОСОБА_9 завданої шкоди потерпілим, проте, навіть і з урахуванням даної пом'якшуючої покарання обставини відсутні підстави для пом'якшення призначеного йому покарання.

Напроти, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір основного покарання є явно несправедливим внаслідок його м'якості з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_9 злочину, на обставини його вчинення та його наслідків - смерть двох осіб - батьків третього малолітнього потерпілого, якому спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

А тому колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі у більшому розмірі, ніж призначив суд першої інстанції, частково задовольнивши апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_9 максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України з огляду на враховане судом першої інстанції, а також того, що цей тяжкий злочин є необережним злочином, що ОСОБА_9 вперше притягається до кримінальної відповідальності, що відсутні обтяжуючі покарання обставини.

Посилання потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, як на підставу для посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_9, на невизнання ним вини та того, що він жодного разу не попросив у них, як потерпілих, вибачення, та не розкаявся, на мізерність добровільно частково відшкодованої ним шкоди, не ґрунтуються на законі.

Так, зазначене є позицією обвинуваченого, право на яку йому гарантовано Конституцією України. Проте, зазначене не може обтяжувати покарання обвинуваченого в сенсі положень ст. 67 КК України. Всі інші дані, зазначені потерпілими, судом враховані при обранні виду покарання.

Що стосується часткового відшкодування обвинуваченим ОСОБА_9 завданої потерпілим шкоди, хоч і в невеликих сумах в порівнянні із визнаними ним і задоволеними судом позовними вимогами потерпілих, то вказана обставина є пом'якшуючою, відповідно до вимог ст. 66 КК України і відсутні законні підстави не враховувати її.

Прийнявши рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 55 ч. 1, 65, 73, 286 ч. 3 КК України, у вироку не зазначив строку цього додаткового покарання.

Тому апеляційні скарги прокурора Халявка В.В., потерпілого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується апеляційних вимог прокурора про скасування вироку в частині стягнення з ОСОБА_9 процесуальних витрат на користь держави документально підтверджених витрати на залучення експерта, то вони не підлягають задоволенню, оскільки по суті це рішення судом прийнято вірно. А те, що судом не зазначено, що ці витрати стягуються на користь держави в особі зазначених експертних установ, а відразу на користь державних спеціалізованих установ, що здійснюють судово-експертну діяльність, не є підставою для скасування вироку в цій частині. Тому вирок в цій частині підлягає уточненню.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 126 КПК України, сторони кримінального провадження мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Проте, прокурор в своїй апеляційній скарзі не навів жодного доводу на підтвердження зазначеного, а тим більш за умови, що у судових дебатах, згідно технічного запису судового розгляду, зафіксованого на відповідному носії інформації, прокурор взагалі не висловлював думку про вирішення питання щодо процесуальних витрат.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 420 ч. 1 п. 4, 424, 426 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Частково задовольнити апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Халявка В.В.

Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2013 року відносно ОСОБА_9 скасувати частково - в частині призначеного покарання, та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Уточнити вирок в частині стягнення з ОСОБА_9 процесуальних витрат. Вважати, що з ОСОБА_9 стягнуті документально підтверджені витрати на залучення експерта на користь держави в особі:

- науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївської області 1 839 грн. - за проведення експертизи № 1/8 від 22.01.2013 року;

- Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3449/19 від 09.01.2013 року;

- Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3451/18 від 11.01.2013 року;

- Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз 980,80 грн. - за проведення експертизи № 3450/18 від 04.12.2012 року.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_9 той же - особисте зобов'язання .

Початок строку відбування покарання обчислювати з дня взяття ОСОБА_9 під варту.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

С У Д Д І :

Хомік І.М. Войтовський С.А. Гребенюк В.І.