Справа № 354/725/13-ц

Провадження 22ц/779/2402/2013

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

23 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Девляшевського В.А.,

суддів: Горблянського Я.Д., Горейко М.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області радника юстиції на ухвалу Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року позовну заяву в.о. Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договору дарування, повернуто на підставі ч.2 ст. 121 ЦПК України.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заступник прокурора Івано-Франківської області радник юстиції подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає помилковим та упередженим висновок суду про те, що позивачем не дотримано вимог ст. 119 ЦПК України, оскільки позов подано в письмовій формі до Яремчанського міського суду; позивачем у даній справі відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 ЦПК України виступає Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері; зазначено відповідачів і третю особу; чітко сформульовано зміст та наведено обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми матеріального і процесуального права; зазначено докази, що доводять правову позицію та наведено перелік документів, долучених до позову; позовна заява підписана уповноваженою особою, а недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 26.07.2013 року, були виправленні 09.08.2013 року, шляхом направлення позовної заяви із усунутими в ній недоліками за №81-1081 вих-13.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що позивачем не наведено обставин, якими обґрунтовуються повноваження зазначеного ним органу на здійснення функцій щодо розпорядження землями комунальної власності, тобто землями територіальної громади с. Поляниця, оскільки зі змісту ст. 6 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», вбачається, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду відноситься здійснення державного контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, що свідчить про те, що повноваження Державної інспекції сільського господарства України поширюються на правовідносини, пов'язані із набуттям територіальною громадою с. Поляниця права власності на спірну земельну ділянку, розпорядження вказаною ділянкою виконкомом Поляницької сільської ради шляхом передачі її ОСОБА_2

Посилаючись на вищенаведене, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В засідання апеляційного суду прокурор, відповідачі та третя особа не з'явились з невідомих причин, хоч були завчасно повідомлені про розгляд справи. Відповідач ОСОБА_2 надіслав суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування у службовому відрядженні. Однак, документального підтвердження цієї обставини ним не подано. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд виходив із того, що прокурор не усунув недоліків раніше поданої позовної заяви щодо зазначення, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтування необхідності їх захисту, обґрунтування своїх вимог про те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності і що зазначений ним орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо розпорядження земельною ділянкою. Із змісту позовної заяви є незрозумілим, чому прокурор вважає, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності і чому позов заявлено в інтересах держави в особі Держсільгоспінспекції України, яка не має повноважень на звернення до суду, у зв'язку з чим прокурор набув статусу позивача, хоча зі змісту позовної заяви вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель територіальної громади с. Поляниця.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до положень ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені ч. 2 ст. 119 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву, суддя не врахував, що застосування вимог ст. 121 ЦПК України можливе лише у випадку, коли позовна заява не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 119 ЦПК України. У зазначеній статті вимоги щодо форми і змісту позовної заяви є вичерпними. Заява не може бути визнана неподаною, залишеною без руху або повернутою з мотивів ненадання доказів та інших не передбачених законом підстав.

Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано право прокурора на звернення до суду за захистом інтересів держави (ст. ст. 3, 45 ЦПК України).

Згідно із ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За змістом ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Також, висновок суду про повернення позовної заяви суперечить абзацу другому частини 2 статті 45 ЦПК України, згідно якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Як зазначено у цьому Рішенні прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Як вбачається із матеріалів справи, у поданій позовній заяві та в позовній заяві з усуненими недоліками, на які вказувалося в ухвалі суду від 26 липня 2013 року, прокурор на підставі ч. 2 ст. 45 ЦПК України самостійно визначив, в чому на його думку, полягає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким органом, відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Указу Президента України № 459/2011 від 13 квітня 2011 року № 459/2011 є Державна інспекція сільського господарства України, яка відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами (п. 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України).

Враховуючи зазначене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви прокурору.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною і підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 15 серпня 2013 року в даній справі скасувати, а питання про відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко