ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання   Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу     

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю  "Івано-Франківськ-Житло"  вул. Кропивницького, 1а, м.Івано-Франківськ,76006

до відповідача   Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  АДРЕСА_1

про стягнення 67916 грн. 48 коп.

За участю представників:

Від позивача:  Петечел О.Ю. - представник, (довіреність від 01.09.08 року)

Від відповідача:  не з'явилися, 

встановлено: заявлено позов про стягнення 67916 грн. 48 коп., в тому числі 32076 грн. 30 основного боргу, 4739 грн. 65 інфляційних, 711 грн. 83 коп. 3%  річних, 8660 грн. 60 коп. штрафних санкцій, 21728 грн. 10 коп. збитків .

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.

Згідно з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.10.08 місце проживання відповідача значиться АДРЕСА_1.

За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про  часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

18.05.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 іменований "Продавець" та  ТзОВ "Івано-Франківськ-Житло", іменований "Покупець"  уклали угоду  за № 4.

Відповідно до п.1.1 угоди Продавець продає, а Покупець  купує на умовах Франко-склад "Продавця" слідуючу продукцію: ліс (круглий діловий) в обємі 1000куб.м.

Згідно п.п.3.1, 4.1 поставка здійснюється з моменту підписання угоди; оплата за продукцію проводиться по перерахунку.

Строк дії угоди до 31.12.2007р.

На виконання умови угоди  від 18.05.2007року за № 4  позивач перерахував відповідачу 17.05.07 кошти  в сумі   50000 грн  та 22.05.07 кошти  в сумі  2000 грн., всього на загальну суму 52000грн.  Відповідач   частково виконав зобов'язання, а саме:

- згідно накладної №1-1 від 17.07.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 3115 грн. 50 коп.;

- згідно накладної №1-2 від 13.08.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 2790 грн. 00 коп.;

- згідно накладної №1-6 від 17.08.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 2480грн. 00 коп.;

- згідно накладної №1-7 від 27.08.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 2170 грн. 00 коп.;

- згідно накладної №1-1 від 26.09.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 2994 грн. 60 коп.;

- згідно накладної №1-1 від 01.10.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 2469 грн. 67 коп.;

- згідно накладної №1-12 від 05.10.07р. здійснено поставку товару  на загальну суму 3410 грн. 00 коп.

Всього на загальну суму 19923 грн. 70 коп.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Відповідно до ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві  меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно угоди  №4 від 18.05.2007року належним чином не виконав,  не здійснив в повному обсязі поставку оплаченого товару на суму 32076 грн. 30 коп. в строк до 31.12.07р. В зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію №12/15-01 від 30.01.08 з вимогою повернути кошти, в зв"язку з відмовою позивача від договору, яку відповідач залишив без реагування.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення боргу в сумі 32076 грн. 30 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 5.1 Угоди   Продавець несе відповідальність перед Покупцем за прострочення термінів поставки в розмірі 0,1% від вартості продукції. Позивачем відповідачу нараховані штрафні санкції  за період   з 01.01.08р по 26.09.08р в сумі 8660 грн. 60 коп.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

За таких обставин,  нараховані позивачем штрафні санкції, нараховані відповідно до п.5.1 договору, підлягають стягненню в розмірі  5837 грн. 89 коп. як такі що нарахована згідно п.6 ст.232 ГК України, в частині стягнення 2822 грн. 71 коп. штрафних санкцій слід відмовити в позові.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Позивачем відповідачу нараховано 711 грн. 83 коп.-3% річних та 4739 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Сторонами не встановлено терміну виконання зобов'язання щодо повернення коштів, а отже відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України таке зобов'язання підлягає виконанню в 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги, якою є пред'явлення претензії № 12/15-01від 30.01.2008р.

Відтак, позивачем помилково нараховано інфляційні втрати починаючи з 01.01.08 ( до пред'явлення вимоги, тобто до порушення строку виконання зобов'язання).

Суд прийшов до висновку, що підлягає задоволенню та стягненню  598 грн. 46 коп. -3 % річних за період з 13.02.08 по 26.09.08, та 4099 грн. 69 коп. інфляційних за період з лютого по вересень.

В стягненні решти інфляційних втрат та 3% річних слід  відмовити.

Щодо стягнення 21728 грн. 10 коп. збитків  слід відмовити, враховуючи наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України  передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

          Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен  відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 21728 грн.10 коп., які складають різницю між ціною недопоставленого лісу та ціною, визначеною в договорі поставки від 31.10.08, який укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2. При чому представник позивача не заперечує, що за договором поставки від 31.10.08, який укладений між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2, на даний час поставка лісу ще не здійснена і оплата не проведена.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

ЦК України  включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України  включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 21728 грн. 10 коп.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті  державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,193,216,224,225,230, Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1   АДРЕСА_1,  (ідентифікаційний НОМЕР_1)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Івано-Франківськ-Житло" вул.Кропивницького, 1а, м.Івано-Франківськ, 76006 (ідентифікаційний код 20535797) 32076 грн. 30 коп. основного боргу, 5837 грн. 89 коп. штрафних санкцій, 598 грн. 46 коп. - 3% річних, 4099 грн. 69 коп. - інфляційних, 426 грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита, 74 грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішення законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.

Суддя                                                            Неверовська Лариса Миронівна

                                                            рішення підписане 24.11.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________ Жураківська М.І.