УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/3657/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Горбань В.В.

СуддівМакарчук Л.В., Шестакової Н.В.

При секретаріУсеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

29 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми позики. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 взяв у неї в борг 100 000 грн., які зобов'язався повернути в строк до 01.04.2012 року, що підтверджується відповідною розпискою. Добровільно повернути гроші відповідач відмовляється. На підставі статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У розписці зазначено строк повернення боргу, на час пред'явлення позову прострочення виконання грошового зобов'язання становить 12 місяців. Сума інфляції за цей рік склала 500,80 грн., а три проценти річних від простроченої суми - 3000 грн. Крім того, зазначає, що неповернення боргу відповідачем спричинює їй моральну шкоду. Моральна шкода позивачкою з урахуванням тривалості та характеру спричинення їй шкоди оцінена у 25000 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь борг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у сумі 103500,80 грн. та моральну шкоду 25000 грн., а всього 128500,80 грн.

Заочним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики у розмірі 100 000 грн., а також проценти від суми позики у розмірі 500 грн. 80 коп. та 3 % річних від суми боргу у розмірі 3000 грн., а всього 103500,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 1035 грн. 10 коп.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, а саме стягнути з нього на користь ОСОБА_6 суму заборгованості за договором позики у розмірі 10 000 грн., проценти від суми позики у розмірі 50 грн. 08 коп., 3 % річних від суми боргу у розмірі 300 грн., а всього 10350,80 грн. та судовий збір у сумі 114,70 грн., посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив факт позичання відповідачем грошей в сумі зазначеній у позові та односторонню відмову від виконання зобов'язання у повному обсязі згідно з умовами договору позики, обґрунтовано дійшов висновку про те, що право позивачки порушено і підлягає захисту.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать закону - ст.ст. 509, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1046, ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У підтвердження укладення договору позики позивачкою надана розписка, власноруч написана та підписана ОСОБА_7 (а.с. 18)

Зі змісту розписки, яка надана відповідачем позивачці, убачається, що позивачка передала за договором позики відповідачу суму у цифрах 10 000 т. гривень, а прописом «сто тисяч гривень».

Відповідач ОСОБА_7, як слідує із умов договору, зобов'язаний був указану суму повернути до 01 квітня 2012 року.

За таких обставин, виходячи з правил ст. ст. 1046, 1047, 1049, 1050, 625 ЦК України та встановивши, що боржник ОСОБА_7 у строк передбачений договором не повернув позивачці суму боргу, чим допустив порушення своїх зобов'язань за договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 повинен відповідати перед позивачем-кредитором, включаючи суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав доказів, які могли б спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за договором позики він взяв у борг у позивачки 10 000 грн. на ремонт квартири, а не в сумі 100 000 гривень, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи, поясненнями позивачки у суді апеляційної інстанції та змістом розписки.

Так, зі змісту розписки, яка власноруч написана відповідачем, вбачається, що відповідачем цифрами написано «10000 т. гривен», а прописом «сто тисяч гривен». (а.с. 18)

У засіданні суду апеляційної інстанції позивачка пояснила, що ОСОБА_7 був її знайомим, 11 листопада 2008 року за договором купівлі-продажу вона продала відповідачу квартиру АДРЕСА_1, за договором отримала 250 000 гривень, що на той час було еквівалентно 50 000 доларам США. Зазначену суму отримала від відповідача як у гривнях, так і в доларах США. Одразу ж після укладення договору купівлі-продажу квартири відповідач звернувся до неї з проханням надати йому у борг 100 000 гривень, посилаючись на фінансові труднощі. Вона погодилася і передала відповідачу 100 000 гривень, на що останній власноруч написав їй розписку, в якій зазначив суму боргу цифрами, а на її прохання додатково написав суму боргу прописом.

Відповідач не заперечував проти зазначених обставин та підтвердив, що в борг він отримав від позивачки гроші в 2008 року, розписку написав власноруч. При цьому не заперечував, що на вимогу позивачки написав суму боргу прописом, але вважає, що він мав намір написати прописом «итого десять тисяч гривен», але чому написав «ито тисяч гривен» не може вспам'ятати.

Проаналізувавши пояснення сторін у суді апеляційної інстанції, зміст боргової розписки, колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача щодо наміру написання в розписці слова «итого», оскільки воно не має логічного зв'язку з викладенням тексту розписки та стилістичним викладенням речення, тобто необхідності застосування цього слова після зазначення суми боргу цифрами немає.

За таких обставин колегія суддів вважає недоведеним факт отримання відповідачем у борг за договором позики суми саме в розмірі 10 000 гривень.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачка, яка є інвалідом 2 групи, не працює, має невелику пенсію, не мала можливості надати йому у борг суму в розмірі 100 000 гривен, яка для неї є неймовірною, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за договором позики відповідач отримав від позивачки суму боргу 100 000 гривень у листопаді 2008 року, тобто одразу ж після того як вона продала квартиру і за договором купівлі-продажу отримала 250 000 гривень, а тому мала реальну можливість надати у борг відповідачу зазначену суму. Дані обставини не спростовані відповідачем, а навпаки останній підтвердив той факт, що ним фактично були отримані гроші у борг після укладення позивачкою договору купівлі-продажу належної їй на праві власності квартири.

Що стосується посилання відповідача на необхідність проведення у справі почеркознавчої експертизи, то клопотання відповідачем у встановленому законом порядку заявлено не було, а крім того відповідно до науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 року № 1950/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів /буквених та цифрових/ і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання /установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких /природних, штучних/ збиваючих факторів; у незвичайних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо/.

Виходячи з зазначеного відповіді на питання з якої причини відповідачем не дописано слово «итого» та не написано прописом слово «десять» почеркознавча експертиза не дасть, а те, що розписка написана особисто ОСОБА_7 та ним підписана, відповідачем не оспорюється, а оспорюється лише сума, яка була взята в борг.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, колегія суддів, керуючись принципом диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженої частини.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Шестакова Н.В.