Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 жовтня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого судді Леска В.В.

суддів Чужі Ю.Г., Кожух О.А.

при секретарі Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» центр поштового зв'язку № 1 Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою відповідача Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» на рішення Свалявського районного суду від 17 липня 2013 року , -

в с т а н о в и л а :

5 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Українського державного підприємства поштового звя'зку «Укрпошта» центр поштового зв'язку № 1, Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, який мотивувала тим, що з 28 серпня 2008 року була прийнята на роботу в ЗД УДППЗ «Укрпошта» на посаду оператора зв'язку поштового відділення зв'язку ВПЗ Поляна Свалявського району, а з 4 листопада 2008 року її було переведено на посаду начальника ВПЗ Поляна ЦОС № 2 м. Свалява. Із даної посади її було звільнено з роботи 19 листопада 2012 року за систематичне невиконання трудових обовязків без поважних причин згідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

З наказом № 212/к від 28 травня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання трудових обов'язків ознайомлена не була, пояснень не давала, а наказ № 461/к вважає безпідставним. Наказ про звільнення отримала тільки 7 березня 2013 року після численних звернень до адміністрації.

Вважаючи своє притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення незаконними, без дотримання певної процедури і вимог законодавства, ОСОБА_1 просила суд скасувати накази №№ 212/к від 28 травня 2012 року, 461/к від 2 листопада 2012 про оголошення доган та № 486/к від 19 листопада 2012 року про звільнення, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2013 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника ВПЗ Поляна, ЦОС № 2 м. Свалява, ЗД УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ № 1.

Стягнуто з УДППЗ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 14998,10 коп. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

В решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 28 серпня 2013 року стягнуто з УДППЗ «Укрпошта» в користь держави 229,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Закарпатська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване нею рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову і закриття провадження у справі.

Межі доводів апеляційної скарги - позивачка двічі притягалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обовязків, звільнена на законних підставах, які базуються на скаргах громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5, доповідній записці провідного спеціаліста ОСОБА_6, службовій записці в.о. заступника начальника з ПТП ЦПЗ № 1 ОСОБА_7, службовій записці заступника начальника ЦПЗ № 1 ОСОБА_8, комісійному акті про відмову від виконання службових обов'язків, акті комісії ЦПЗ № 1 про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень та пропущено строки звернення до суду за вирішенням трудового спору.

В запереченні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 просять відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Додаткове рішення Свалявського районного суду від 28 серпня 2013 року не оскаржено.

Представник апелянта ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу і пояснив, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог закону, оскільки наданими доказами підтверджено факт систематичного невиконання ОСОБА_1 покладених на неї трудових обов'язків до якої раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Позивачка та її представник ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення. Просять справу розглянути у їх відсутності, апеляційну скаргу відповідача відхилити як необргунтовану, рішення суду залишити без змін, що вбачається із заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності нез'явившихся осіб.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 28 серпня 2008 року ОСОБА_1 працювала в ЗД УДППЗ «Укрпошта» на посаді оператора зв'язку поштового відділення зв'язку ВПЗ Поляна Свалявського району, а з 4 листопада 2008 року переведена на посаду начальника ВПЗ Поляна ЦОС № 2 м. Свалява.

Наказом № 212/к від 28 травня 2012 року позивачці оголошено догану за неодноразову несвоєчасність передачі інформації за видані міжнародні посилки.

Наказом № 461/к від 2 листопада 2013 року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання плану доходів від розповсюдження періодичних видань в роздріб у жовтні 2012 року.

Вищезазначені накази ОСОБА_1 не оспорювались у встановленому законом порядку та не були скасовані.

Наказом № 486/к від 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин. Підставами для звільнення вказано: наказ № 212/к від 28 травня 2012 року про оголошення догани за неодноразову несвоєчасність передачі інформації за видані міжнародні посилки, наказ № 461/к від 2 листопада 2012 року про оголошення догани за невиконання плану доходів від розповсюдження періодичних видань в роздріб, неодноразові порушення вимог актів перевірок, скарги споживачів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 (а.с. 2).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що накази про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності є незаконними і у адміністрації були відсутні правові підстави для її звільнення із займаної посади і, що в установлений законом строк позивачка звернулася до суду за вирішенням трудового спору.

Проте з такими висновками суду повністю не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України власникам (адміністрації) надано право розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», у разі звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП).

Як вбачається із матеріалів справи 28 травня 2012 року наказом № 212/к ОСОБА_1 було оголошено догану за неодноразову несвоєчасність передачі інформації за видані міжнародні посилки (а.с. 52), тобто за порушення трудових обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією (а.с. 56-57). Від дачі пояснень щодо виявлених порушень позивачка відмовилася, про що було складено комісійний акт від 28 травня 2012 року (а.с. 45). Із наказом № 212/к від 28 травня 2012 року позивачка була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис, але в передбачений законом строк такий не оскаржила. Тому твердження позивачки про те, що про наказ № 212/к від 28 травня 2012 року їй нічого не було відомо не відповідають дійсним обставинам справи. Даний наказ було видано з дотриманням вимог законодавства, а висновок суду першої інстанції про його необгрунтованість та незаконність є хибним.

Наказом № 461/к від 2 листопада 2012 року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання плану доходів від розповсюдження періодичних видань по передплаті та в роздріб (а.с. 3), тобто знову за порушення виконавчої дисципліни. Від дачі пояснень щодо виявлених порушень позивачка відмовилася, про що було складено комісійний акт від 31 жовтня 2012 року (а.с. 79). Із наказом № 461/к від 2 листопада 2012 року вона було ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис. Підставою для даного наказу стали: акт аналізу реалізації періодичних друкованих видань в роздріб від 19 жовтня 2012 року та відповідна вказівка керівництва від 19 жовтня 2012 року про притягнення до відповідальності винних працівників (а.с. 55).

Вищезазначений наказ був оскаржений ОСОБА_1 29 листопада 2012 року в комісію з вирішення трудових спорів Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 5). Рішенням комісії з вирішення трудових спорів від 12 грудня 2012 року наказ № 461/к від 2 листопада 2012 року визнано правомірним, а заяву ОСОБА_1 безпідставною та необґрунтованою (а.с. 6). Отже, даний наказ також було видано з дотриманням вимог законодавства, а висновок суду першої інстанції про його необгрунтованість та незаконність є помилковим.

Крім того, матеріали справи містять скарги громадян - споживачів ОСОБА_5 (а.с. 54), ОСОБА_4 (а.с. 58) та доповідні записки провідного інженера ОСОБА_6, заступника начальника з ПМПП ОСОБА_12 (а.с. 72-73) і заступника начальника з ТП ОСОБА_13 (а.с. 80) про порушення трудових зобов'язань, грубість і інші порушення виконавчої дисципліни з боку ОСОБА_1 та невідповідність її займаній посаді.

За результатами перевірки звернень громадян було складено акт про порушення та відмову від дачі пояснень щодо них ОСОБА_1 від 22 жовтня 2012 року (а.с. 67) і акт від 24 жовтня 2012 року про виявлені порушення виконавчої дисципліни з боку ОСОБА_1 (а.с. 63).

Колегія суддів вважає, що дрібний службовий проступок, тобто скарги споживачів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 на порушення виконавчої дисципліни ОСОБА_1, у сукупності з вказаними вище наказами не може розглядатися як систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки при застосуванні п. 3 ст. 40 КЗпП України вирішальне значення має не кількість застосованих до працівника стягнень, а ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, обгрунтування яких відповідачем на наведено.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивачки з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, з акту від 20 листопада 2012 року, складеного комісією із п'яти чоловік (а.с. 76) вбачається, що 20 листопада 2012 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 486/к від 19 листопада 2012 року про звільнення та з журналом обліку трудових книжок, від підпису в яких позивачка відмовилась У зв'язку з відмовою отримати трудову книжку відповідач надсилав на адресу позивачки рекомендовані листи від 21 листопада 2012 року і 27 листопада 2012 року (а.с. 74-75) про необхідність з'явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки.

Відповідно до приписів ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона дізналася про звільнення тільки 7 березня 2013 року спростовується також її зверненням про поновлення на роботі від 31 грудня 2012 року (а.с. 7) та заявою в комісію по трудовим спорам від 22 січня 2013 року (а.с. 9), де вона зазначає, що про звільнення дізналася 13 грудня 2012 року.

Таким чином, позивачка повинна була звернутися до суду з відповідним позовом до 21 листопада 2012 року або до 4 січня 2013 року, однак звернулася до суду за захистом свого порушеного права лише 5 квітня 2013 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.

У позовній заяві позивачка не ставила питання про поновлення строку на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, посилаючись при цьому на те, що в установлений чинним законодавством строк звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що при ухваленні рішення Свалявського районного суду від 17 липня 2013 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції не взято до уваги обставини, які мають суттєве значення по справі, не надано їм належної правової оцінки, а відтак зроблено хибні висновки, що позивака звернулася до суду за вирішення трудового спору у встановлений законом строк.

На підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та необхідно ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду від 17 липня 2013 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» центр поштового зв'язку № 1, Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про скасування наказів №№ 212/к від 28 травня 2012 року, 461/к від 2 листопада 2012 про оголошення доган та № 486/к від 19 листопада 2012 року про звільнення, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовити за пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: