№ справа:101/1748/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Прищепа Ангеліна Володимирівна

№ провадження:11-кп/190/614/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рижова І. В.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого -Євдокимової В.В.,

Суддів -Рижової І.В., - Балахонова Б.Л.,

при секретарі - Люшня К.О.,

за участю прокурора - Аметової Д.С.,

потерпілої - захисників - - - - обвинувачених - -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12012130070000006 з апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_12 і його захисника ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_13 і його захисника ОСОБА_14 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року, яким

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Североуральськ Свердловської області, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч. 4 ст. 152 КК України на 12 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна;

- за п. п. 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна;

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Алушти, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч. 4 ст. 152 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна;

- за п. п. 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Питання про речові докази вирішено.

Колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_12 і ОСОБА_13 засуджені за те, що вони, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на зґвалтування ОСОБА_15, на незаконне заволодіння її майном та протиправне заподіяння їй смерті з метою приховування скоєних злочинів, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, з 00 години 40 хвилин до 00 години 55 хвилин 18 листопада 2008 року в парку уздовж алеї Комунальників м. Алушти із застосуванням насильства скоїли статеві зносини, розбійний напад на ОСОБА_15 та в подальшому її умисне вбивство.

Так, о 00 годині 40 хвилин 18 листопада 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в парку уздовж алеї Комунальників у м. Алушті, ОСОБА_13 на пропозицію ОСОБА_12 з метою реалізації спільного злочинного наміру на зґвалтування ОСОБА_15 утримував її за руки, чим сприяв ОСОБА_12 зняти одяг з потерпілої та оголити статеві органи, після чого, продовжуючи утримувати її за руки, припиняючи можливий опір під час насильницького статевого акту, здійснюваного ОСОБА_12

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_12, діючи спільно і узгоджено з ОСОБА_13, скориставшись безпорадним станом потерпілої, всупереч її волі, яка не могла чинити опір в силу нанесених їй раніше двох ударів кулаком в область голови, вступив з нею в статевий акт природним способом, зґвалтувавши її та задовольнивши, таким чином, свою статеву пристрасть.

Після скоєння зґвалтування ОСОБА_13, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12, з метою уникнення кримінальної відповідальності, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету подальшого незаконного збагачення, умисно протиправно позбавили ОСОБА_15 життя, в зв'язку з чим спричинили особливо тяжкі наслідки.

Крім того, в подальшому ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_13, діючи з корисливих мотивів, з метою реалізації свого злочинного наміру до кінця та придушення волі потерпілої до опори, завдав їй два удари кулаком в область голови, після чого, діючи спільно і злагоджено, зняли з пальця руки і з шиї ОСОБА_15 належні їй золоте кільце і золотий ланцюжок з кулоном, тим самим незаконно заволоділи майном потерпілої, заподіявши їй матеріальний збиток на загальну суму 650 грн. Після заволодіння майном потерпілої ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_12 вчинили умисне вбивство ОСОБА_15

Також ОСОБА_12 і ОСОБА_13 приблизно о 00 годині 55 хвилин 18 листопада 2008 року після скоєння насильницького статевого акту з потерпілою ОСОБА_15, діючи з корисливих мотивів, зняли з пальця руки, а також з шиї дівчини золоте кільце і золотий ланцюжок з кулоном, якими протиправно заволоділи. З метою реалізації свого злочинного наміру на протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_12 і ОСОБА_13 загорнули ОСОБА_15 в поліетиленовий мішок і для поховання перенесли її на піщаний пляж пансіонату «Демерджи» м. Алушти, на території якого ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_12 руками здавив шию потерпілій та утримував деякий час, тим самим перекривши їй доступ повітря і вбивши її.

Припускаючи, що смерть ОСОБА_15 настала від задушення, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 спільно обмотали труп ОСОБА_15 металевим дротом, викопали могилу та поховали його.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить вирок щодо нього скасувати, закрити кримінальне провадження щодо нього за ч. 4 ст. 187 КК України за відсутністю складу злочину та виправдати його за п.п. 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України. Свої доводи мотивує тим, що його обвинувачення ґрунтується на зізнавальних показаннях обвинуваченого ОСОБА_13, які є суперечливими, надані під тиском працівників міліції та від яких той в подальшому відмовився. Просить врахувати показання потерпілої ОСОБА_7, яка заявила, що знайдений труп не належить її доньці ОСОБА_15, а також висновки експертиз, які не дали категоричну відповідь щодо належності трупа ОСОБА_15, не встановили причину смерті та приблизний час настання смерті, наявність ознак зґвалтування. Посилається, що органом досудового розслідування не встановлений жодний свідок або інший прямий доказ на причетність до зникнення та вбивства ним ОСОБА_15 Також вказує, що в разі встановлення його вини у вчиненні зґвалтування потерпілої, його дії підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 3 ст. 152 КК України, оскільки її смерть не охоплюється частиною 4 даної статті, а вбивство було вчинено з метою приховати зґвалтування. На його думку відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки ювелірні прикраси були помічені на тілі потерпілої після вчинення зґвалтування та вбивства, а також вбивство не мало корисного умислу, а було вчинено з метою приховання слідів злочину. Також про відсутність умислу на розбійний напад свідчить те, що сумка і особисті речі ОСОБА_15, в тому числі двоє дорогих мобільних телефонів, находились у нього в будинку сторожів та були повернути співмешканцю потерпілої ОСОБА_16 Також посилається на недопустимість натуралізації обставин злочину, яке допущено судом у мотивувальній частині вироку. Зазначає, що суд не прийняв до уваги його доводи про застосування до нього недозволених методів введення слідства через побиття працівниками міліції. Вказує не незаконність допиту в суді за клопотанням прокурора свідка ОСОБА_17, який не був допитаний під час досудового розслідування.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок у частині засудження ОСОБА_12 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України за відсутністю складу злочину. Свої доводи мотивує тим, що висновки суду про винуватість ОСОБА_12 не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також суд не прийняв до уваги докази, які могли би істотно вплинути на його висновки, та обґрунтував вирок суперечливими доказами. При цьому, на його думку, суд безпідставно поклав у вирок зізнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_13, не впевнившись, чи останній давав такі показання добровільно. Вказує, що належна перевірка доводів як ОСОБА_12, так і ОСОБА_13 щодо застосування до них недозволених методів введення слідства не проводилась, в зв'язку з чим отримані докази не можна вважати допустимими. Посилається на неправильне застосування кримінального закону в зв'язку з тим, що оскільки суд не зазначив у вироку, в чому саме виразилось насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, тому відсутні ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Також вважає, що умисел на заволодіння майном потерпілої до її вбивства не доведений, в зв'язку з чим кваліфікація дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України виключається. Просить в судовому засіданні під час розгляду апеляційних скарг дослідити письмові докази, наявні у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченого ОСОБА_13, низку свідків та судово-медичних експертів.

В апеляційній скарзі та в доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_13 просить виправдати його, мотивуючи тим, що інкриміновані йому злочини не вчиняв, а під час досудового розслідування обмовив себе та ОСОБА_12 внаслідок психологічного та фізичного тиску з боку працівників міліції. Посилається на незаконність затримання 17 листопада 2011 року о 19 годині та незаконне тримання в ГУМВС України в АР Крим протягом доби, а також на відмову в цей день в задоволенні його клопотань про надання адвоката. Вважає, що наданий йому 18 листопада 2011 року адвокат неналежним чином здійснював свої професійні обов'язки, оскільки порадив йому визнати вину. Просить врахувати, що його зізнавальні показання в судовому засіданні не підтвердились.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_14 просить вирок у частині засудження ОСОБА_13 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 284 КК України за відсутністю складу злочину. Свої доводи мотивує тим, що суд не прийняв до уваги та не перевірив той факт, що ОСОБА_13 давав зізнавальні показання під тиском працівників міліції, а також не дав оцінки тому факту, що згідно із актом комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи в обвинуваченого встановлено занижену самооцінку, нездатність приймати швидкі самостійні рішення, що, на думку апелянта, свідчить про неможливість прийняти такого рішення, як вбивство. Посилається, що права ОСОБА_13 на захист порушались з моменту його затримання та протягом всього досудового слідства, а також у судовому засіданні в зв'язку з тим, що не були допитані експерти Одеського бюро СМЕ. Просить врахувати, що потерпіла ОСОБА_7 не впізнала речі та останки трупа як такі, що належать її доньці ОСОБА_15 Посилається на неправильне застосування кримінального закону в зв'язку з тим, що оскільки суд не зазначив у вироку, в чому саме виразилось насильство, небезпечне для життя чи здоров'я потерпілої, тому відсутні ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Також вважає, що умисел на заволодіння майном потерпілої до її вбивства не доведений, в зв'язку з чим кваліфікація дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України виключається.

В апеляції потерпіла ОСОБА_7 просить вирок скасувати в зв'язку з неповнотою досудового і судового слідства та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Свої доводи мотивує тим, що залишки від скелетованого трупа, що знайдений на пляжі «Демерджи» м. Алушти, не належать її доньці ОСОБА_15, оскільки вона не впізнала пред'явлені їй речі, а також у неї були наявні п'ятий і шостий зуби, які відсутні у трупа. Також просить врахувати, що згідно з висновком експерта № 176 (експертиза ДНК) встановлено збіг ДНК лише на 99,9895 %, замість 99,99 %, що, на її думку, свідчить про відсутність родинного зв'язку між двома досліджуваними особами.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_7, яка підтримала свою апеляційну скаргу та апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників, обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, їх захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень за обставин, що викладені у вироку суду першої інстанції, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які правильно оцінені судом і яким дана належна юридична оцінка у вироку. Доводи апеляційних скарг обвинувачених та їх захисників про невинуватість обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_12 і ОСОБА_13, не визнаючи вину, пояснили, що вони 17 листопада 2008 року разом працювали в охоронному агентстві «Шелєст» охоронцями торгівельних палаток. В цей день у двоюрідної сестри ОСОБА_13 ОСОБА_18 був день народження, тому за його пропозицією вона разом зі ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_21 близько о 22 годині прийшли до них на роботу та принесли з собою пляшку горілки і закуску. ОСОБА_12, за його словами, горілку не вживав, оскільки був закодований, а ОСОБА_13 наполягав, що спиртне вживали всі. У процесі спілкування ОСОБА_20 та ОСОБА_15 ще раз ходили за горілкою. Потім ОСОБА_18 і ОСОБА_21 пішли додому. Після того, як о 1 годині пішла ОСОБА_19, залишились тільки ОСОБА_20 та ОСОБА_15, при цьому остання від випитого спиртного почувала себе зле. Надалі за показаннями ОСОБА_12 він зайшов до палатки, де, закривши за собою двері, попив чаю, а коли через декілька хвилин вийшов, то ОСОБА_15 вже не було. В цей час ОСОБА_13, за його словами, робив обхід, а коли він повернувся до палатки, то ОСОБА_15 там не було і він побачив лише її силует. ОСОБА_13 і ОСОБА_12 пішли в ту сторону, куди направилась ОСОБА_15, але її не знайшли та куди вона пішла, не знають. Речі ОСОБА_15 залишились в палатці. Також ОСОБА_13 добавив, що зізнавальні свідчення йому диктували слідчі ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51. Хто та які показання йому диктував, він не пам'ятає, оскільки його водили з кабінету в кабінет. Також й ОСОБА_12 показав, що 17 листопада 2011 року його доставили у відділ міліції, де до того ж кабінету, в якому він перебував, завели ОСОБА_13 Останній, показавши на нього, ОСОБА_12, сказав, що «він брав лопату та закопував». Потім працівники міліції стали його бити та вимагати дати пізнавальні свідчення, давили морально.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими поясненнями обвинувачених та аналогічними доводами їх та їх захисників в апеляційних скаргах, оскільки вони були предметом перевірки у суді першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Обґрунтовано суд поклав в основу вироку показання ОСОБА_13, які він давав на досудовому слідстві в ході допиту його 24 січня 2012 року в якості обвинуваченого, згідно з якими 17 листопада 2008 року ввечері на його роботі він, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, ОСОБА_21 випивали горілку. Близько о 22 годині ОСОБА_18 і ОСОБА_21 пішли додому, а в цей час ОСОБА_15 та ОСОБА_22 ходили в магазин за горілкою, яку майже всю випили самі. Під час вживання спиртного ОСОБА_12 став залицятись до ОСОБА_20 Приблизно о 23 годині пішла ОСОБА_19, а в будинку залишились ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_15 Коли він стояв на вулиці, до нього вийшов ОСОБА_12 та спитав, чи податлива ОСОБА_20 Він відповів, що дівчина неповнолітня. Після цього він повернувся в будинок до ОСОБА_20 та ОСОБА_15, сів на дивані між ними, обняв ОСОБА_15, але вона скинула його руку з себе, тоді він став обнімати її за талію. ОСОБА_15 явно виказувала свою відмову, намагалась встати, але через стан сп'яніння біля виходу з будинку спіткнулась і впала на праву сторону, при цьому головою не вдарялась. Він підхопив її та всадив на стілець біля вхідних дверей. Приблизно о 23 годині 45 хвилин він, ОСОБА_13, пішов робити обхід палаток та повернувся о 00 годині 5 хвилин 18 листопада 2008 року. ОСОБА_15 досі знаходилась на стільці, а ОСОБА_12 і ОСОБА_20 також перебували в будинку. Близько о 00 годині 40 хвилин ОСОБА_12 вийшов з будинку, виключив світло та закрив двері, сказавши, що ОСОБА_20 спить. Після цього ОСОБА_12 запропонував йому зґвалтувати ОСОБА_15, але він відмовився. Тоді ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_15 ззаду, став її піднімати та тягнути в бік парку, а потім потребував від нього допомогти тягти дівчину. Він став допомагати ОСОБА_12 утримувати ОСОБА_15 під руки, а потім облокотивши її до стволу дерева. ОСОБА_12 ґвалтував потерпілу протягом 3 хвилин. При цьому він вдарив її один раз кулаком по обличчю, коли вона стала щось бормотати. Він, ОСОБА_13, більше не зміг утримувати ОСОБА_15, сказав про це ОСОБА_12 і опустив дівчину на землю. ОСОБА_12 став лаятись, оскільки не зміг завершити статевий акт, а потім сказав йому принести поліетиленові мішки, які він, отримавши, розстелив на землі, куди вони удвох уклали ОСОБА_15 та ОСОБА_12 став мастурбувати. Це не сподобалось ОСОБА_15, тому ОСОБА_12 наніс їй ще один удар кулаком по обличчю та продовжував акт мастурбації приблизно 5 хвилин. Підвівшись, ОСОБА_12 сказав йти за ним, що вони й зробили, залишивши дівчину лежати на мішках в напівроздягнутому стані. Попивши в будинку чаю на протязі 15 хвилин, направились нібито робити обхід. Впевнившись, що нікого немає, повернулись до ОСОБА_15, яка перебувала в тому же стані. Коли ОСОБА_12 сказав, що вона мертва, він злякався, але той сказав, що якщо він не буде допомагати сховати тіло, їх посадять. Тоді він запропонував закопати тіло в парку, але ОСОБА_12 відповів, що у них совкова лопата, а не штикова, тому вони не зможуть викопати грунт. В цей час ОСОБА_12 побачив на руці ОСОБА_15 золоте кільце та на шиї ланцюжок із золотим кулоном і запропонував зняти золото, при цьому сам зняв кільце, а він зняв ланцюжок з кулоном і передав ОСОБА_12 Після цього він за вказівкою ОСОБА_12 приніс два поліетиленових мішка, натягнув мішок на ОСОБА_15 зі сторони ніг, склав їх пополам в поясі та голова її примикала майже впритул до голені, потім помістив дівчину в мішок повністю. Він взяв лопату, а ОСОБА_12 поніс у мішку ОСОБА_15, направившись до пляжу. Там ОСОБА_12 найшов проволоку, обмотав ноги ОСОБА_15, пояснивши, що так буде надійніше, та попросив потримати верхню частину тулуба. Утримуючи дівчину за шию, він відчув, що вона пульсує, та зрозумів, що ОСОБА_15 жива. Усвідомлюючи наслідки від скоєного в разі, якщо ОСОБА_15 залишиться живою, він сильно зжав на її шиї руки та тримав їх так протягом двох хвилин. Потім він відпустив ОСОБА_15, а ОСОБА_12 став обмотувати верхню частину її тіла. Надалі ОСОБА_12 став копати яму, а він продовжив. Копали приблизно 20 - 30 хвилин, викопавши яму глибиною близько метра. ОСОБА_12 кинув мішок з тілом в яму та закопав. Все це відбувалось до 2 години. Повернувшись до будинку, ОСОБА_20 повідомила, що їх запитував якийсь чоловік. До ранку вони втрьох відпочивали в будинку. Через деякий час його розбудив дзвінок телефону ОСОБА_15 Телефон взяла ОСОБА_20, яка поговорила з матір'ю ОСОБА_15 та пояснила, що не знає, де перебуває остання. О 5 годині ОСОБА_20 пішла додому, а ОСОБА_12 запропонував йому сказати, що ОСОБА_15 пішла та вони не змогли її наздогнати (т. 2 а.с. 171 - 174).

Аналогічні показання дав ОСОБА_13 в ході очної ставки з ОСОБА_12, на якій також був присутній захисник (т. 2 а.с. 132 - 135).

Органам досудового розслідування про обставини вчинення злочину стало відомо лише зі слів ОСОБА_13, що підтверджує правдивість його показань, даних у присутності адвоката. Дані показання знайшли своє підтвердження дослідженими доказами та приведені у вироку.

Під час проведення 20 листопада 2011 року відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_13 в присутності понятих та захисника на місцевості розказав і показав обставини вчиненого злочину, докладно розповівши про роль кожного (т. 2 а.с. 6 - 9).

Суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні відеозаписи слідчих дій за участю ОСОБА_13 та встановив, що він при дачі показань самостійно формулював та висловлював свої судження та висновки, відповідав на уточнюючі, а не на навідні, запитання, жестикулював, малював на аркуші, пояснюючи свої дії та дії інших учасників події, чим спростовуються його доводи та доводи його захисника в тій частині, що обвинувачений давав показання за підказками працівників міліції та що, за їх твердженням, убачається із вказаних відеозаписів.

Крім того, згідно з висновком стаціонарної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 192 від 27 грудня 2011 року ознак психологічного тиску на ОСОБА_13 при дачі ним показань в ході допитів і відтворення обстановки і обставин події з врахуванням експертної оцінки відеозаписів відповідних слідчих дій не вбачається, свої показання він давав самостійно (т. 2 а.с. 106 - 113).

Також свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні пояснив, що він був присутнім під час відтворення обстановки та обставин події в якості понятого, та підтвердив, що подробиці зґвалтування та вбивства ОСОБА_13 розказував добровільно, зв'язано, спокійно, ніхто йому не підказував та навідних показань не задавав. Мова у нього була нормальна.

Як убачається із показань потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні, 17 листопада 2008 року її донька ОСОБА_15 повідомила, що вона ввечері разом з подругами буде святкувати день народження ОСОБА_18 Протягом вечора вони розмовляли по телефону, голос у ОСОБА_15 був нормальним. О 1 годині 20 хвилин вона повідомила, щоб не хвилювались та лягали спати. Коли вона, ОСОБА_7 дзвонила о 2 годині, ніхто трубку не брав. Близько о 5 годині трубку взяла ОСОБА_20 та повідомила, що ОСОБА_15 пішла і залишила телефон. Вона шукала доньку. Коли вона спитала про неї у ОСОБА_13, той відповідав нерішуче, очі бігали, толком нічого не сказав, а ОСОБА_12 повів себе агресивно, став кричати на неї та сказав, що треба належно виховувати доньку. Потім, коли вона зустрілась з ОСОБА_13 у ізоляторі тимчасового тримання, він розповідав їй про скоєне та просив вибачення. При цьому в ході розмови ОСОБА_13 повідомив, на яку глибину він разом з ОСОБА_12 закопував труп доньки, що це зайняло приблизно двадцять хвилин, а також те, що проволоку, якою вони перев'язали ОСОБА_15, вони витягли з сітки, сміттєві мішки взяли біля палатки та він їх приніс з дому за декілька днів до злочину, лопату брав у ОСОБА_24.

Дані показання підтверджують той факт, що первинні зізнавальні показання ОСОБА_13 являються правдивими та фізичного чи психологічного тиску на нього не здійснювалось.

Також потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що її донька ОСОБА_15 в день зникнення була одягнута в чорний гольф, білу безрукавку з ангори, брюки в сіро-чорну смужку, високі зимові чоботи на міху під крокодилову шкіру, чорну болонову куртку. При цьому в судовому засіданні вона пояснила, що вважає, що найдений труп належить не її доньці, зокрема, через те, що вона не впізнала речі, а також в зв'язку з тим, що у доньки були 5-й та 6-й зуби, а експерти сказали, що такі зуби втрачені за життя.

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_21 17 листопада 2008 року вони, а також ОСОБА_15 і ОСОБА_20 святкували день народження ОСОБА_18 в кафе, а потім, взявши горілку та закуску, пішли в Приморський парк до двоюрідного брата останньої ОСОБА_13, який працював в охоронному агентстві «Шелест». Там разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 продовжили святкування. Коли горілка закінчилась, ОСОБА_15 та ОСОБА_20 пішли до магазину. Близько о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_18 та ОСОБА_21 пішли додому та дорогою зустріли дівчат з пляшкою горілки. Вони запропонували їм повернутись додому, але ті відмовились. Коли приблизно о 23 годині пішла ОСОБА_19, в палатці залишались ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_20

Свої показання свідки ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_18 підтвердили в ході відтворення обстановки та обставин події (т. 1 а.с. 238 - 240, 241 - 243, 244- 246).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 дала аналогічні показання, а також добавила, що коли пішла ОСОБА_19, вона взяла телефон ОСОБА_15 та переписувала з нього пісні. ОСОБА_12 був з нею, а потім він сказав, що йому треба допомогти ОСОБА_13 робити обхід. О 1 годині вона заснула, а телефон ОСОБА_15 залишився разом з нею. Вранці о 5 - 6 годині її розбудив ОСОБА_13 та сказав, що ОСОБА_15 вже пішла та їй теж треба уходити, оскільки незабаром прийде начальник. Потім вона віддала телефон ОСОБА_15 її хлопцю ОСОБА_25, а сумка залишалась в палатці, коли вона уходила.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_25 17 листопада 2008 року його дівчина ОСОБА_15 повідомила, що ОСОБА_18 запросила її на святкування дня народження. Він не заперечував, але сам іти туди не захотів. Наступного дня о 7 годині ОСОБА_20 у телефонній розмові запитала його, чи не знає він, де знаходиться ОСОБА_15 Після цього він пішов її шукати. Близько о 9 годині на Набережній він зустрівся з ОСОБА_12, який віддав йому телефон і сумку ОСОБА_15, пояснивши, що та пішла вночі сама. Інший телефон ОСОБА_15 йому віддала ОСОБА_20 Також добавив, що із цінних речей у ОСОБА_15 були золоте кільце, золотий ланцюжок, два мобільних телефони, один з яких був марки «Самсунг». Із тих речей, що йому пред'являлись для впізнання у 2012 році, він нічого не впізнав за давністю.

Із показань свідка ОСОБА_26 на досудовому та судовому слідстві убачається, що приблизно в травні 2009 року ОСОБА_13, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розказував, що він постійно думає про ОСОБА_15, яку ОСОБА_12 зґвалтував, після чого вони її вбили та закопали (т.1 а.с. 219 - 222).

Свої показання свідок ОСОБА_26 підтвердив в ході очної ставки з ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 136).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що в листопаді 2011 року він тримався в Алуштинському ізоляторі тимчасового тримання разом з ОСОБА_12, який розказував про те, як він разом із співучасником задушив, сховав у пакет і закопав дівчину. Також він чув, як ОСОБА_12 через вікно в камері спілкувався зі своїм поддельником та говорив, що не буде зізнаватись в убивстві, та щоб той брав усе на себе.

Порушень вимог закону при допиті зазначеного свідка, на що є посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_12, не встановлено.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні йому належить кафе з літньою площадкою на алеї Комунальників м. Алушти. Його охоронець повідомив, що працівники охорони «Шелест» брали у нього лопату.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19 жовтня 2011 року на пляжі пансіонату «Демерджі» напроти ресторану «Пекін» по вул. Парковій у м. Алушті на ділянці, ґрунт якої складає пісок та мілка галька, вирита яма неправильної округлої форми розміром приблизно 1,5х1,5 м і глибиною приблизно 50 см. В ямі знаходиться труп невстановленої особи. Труп лежить на правому боці, обмотаний полімерною плівкою зеленого кольору, частково порваний, деякі фрагменти плівки відсутні. Труп обмотаний проволокою на рівні шиї та колених суглобів таким чином, що колені притягнуті до голови. На трупі проглядаються фрагменти одягу: светр шерстяний сірого кольору, куртка з синтетичної тканини чорного кольору, чоботи із синтетичної тканини чорного кольору з відсутністю підошви на лівій стопі. Весь труп у мокрому піску (т. 1 а.с. 164 - 173).

Дані протоколу огляду місця події узгоджуються з первинними показаннями ОСОБА_13 в ході досудового слідства.

З показань свідка ОСОБА_28 вбачається, що до нього як начальника водолазної станції прийшов чоловік та повідомив, що знайшов підозрілий пакет. Побачивши в піску підозрілий пакет з фрагментами одягу, з ризьким запахом, він викликав працівників міліції. Пакет був присипаний неглибоко, приблизно на півметра. В цей день був шторм, а місце з підозрілим пакетом біло відкопане собакою. При відчиненні пакету він не був присутнім.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_29 він за проханням працівників міліції приймав участь в якості понятого при розкопці трупу, до якого був прив'язаний проволокою кусок бетону шириною 15 - 20 см, шириною 15 см. До якої частини тіла був прив'язаний бетон, пояснити не зміг. Верхня частина трупа знаходилась на поверхні піску приблизно на 80 см, на ньому були елементи одягу. Спочатку запаху не було, а потім, коли відкопали, запах появився. Чи був труп принесений морем, чи закопаний, йому невідомо.

Свідок ОСОБА_24 був присутнім в якості понятого на рятувальній станції при огляді трупа. Він побачив клубок дівчини зв'язаний, при цьому на неї був одяг: чоботи по щиколотку, куртка темного кольору, брюки, а на голові було волосся темного кольору по плечі. Трупного запаху він не чув.

Свідок ОСОБА_30 приймав участь в якості понятого в морзі при огляді трупа та пояснив, що труп був обгорнутий проволокою та знаходився у вигляді калача. Серед остатків одягу були чоботи на шнурках коричневого кольору, жилетка білого кольору, брюки чорні, фрагмент чорного поясу, труси, бюстгальтер, що також відповідає показанням потерпілої ОСОБА_7 у судовому засіданні про те, що в день події на її доньці були безрукавка білого кольору, брюки чорного кольору та куртка чорного кольору, на що є посилання у вироку (а.с. 93).

Відповідно до показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_31 його знайомий ОСОБА_13 в листопаді 2008 року попросив його продати золоте кільце та золотий ланцюжок. Де ОСОБА_13 взяв прикраси, він не цікавився, але подзвонив знайомому на ім'я ОСОБА_17, який в подальшому забрав прикраси та заплатив за них 220 грн. Гроші він передав ОСОБА_13

Згідно з протоколом виїмки від 21 листопада 2011 року у ОСОБА_32 вилучено золоте кільце з камінням «Фіоніт» у кількості 5 штук, яке він придбав у ОСОБА_31 наприкінці 2008 року (т. 2 а.с. 12).

Вилучене кільце свідок ОСОБА_31 упізнав як те, що він продав в листопаді 2008 року знайомому на ім'я ОСОБА_32 (т. 2 а.с. 57).

Підстав не довіряти показанням зазначених свідків у колегії суддів, як і в суду першої інстанції, немає, оскільки вони не суперечать один одному, співвідносяться між собою та матеріалами кримінального провадження, узгоджуються в деталях і доповнюють один одного. Також колегія суддів не знаходить підстав для повторного допиту свідків при апеляційному розгляді кримінального провадження, як про це просить в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8, оскільки він не зазначив, які додаткові відомості вони можуть повідомити.

В той же час суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до показань свідків ОСОБА_33 та ОСОБА_29 в тій частині, що вони нібито бачили прив'язаний камінь (частину бетону) до знайденого на пляжі санаторію «Демерджі» трупу, оскільки це спростовується протоколом огляду місця події від 19 жовтня 2011 року та фототаблицею до нього.

Згідно з висновком судово-медичного дослідження труп невпізнаної жінки знаходиться у стані часткового скелетування з руйнуванням м'яких тканин та внутрішніх органів - очні яблука відсутні; м'які тканини шиї, верхніх кінцівок, торс у верхніх та середніх третях відсутній; м'які тканини торса в нижній частині зруйновані зі збереженням їх по передній поверхні; хребетний стовп, ребра оголені по усім поверхням; м'які тканини нижніх кінцівок збережені. При судово-токсикологічному дослідженні тканини м'язу стегна етиловий спирт не виявлений. При судово-медичному дослідженні трупа яких-небудь пошкоджень скелета не виявлено. При судово-імунологічному дослідженні фрагмента ребра групова належність не встановлена. При медико-криміналістичному дослідженні встановлено біологічний вік жінки, який на момент смерті за усередненими даними знаходився в діапазоні 24 - 36 років, а прижиттєвий зріст становив приблизно 159 - 167 см. Зважаючи на вищевказане, достовірно встановити причину смерті не вважається можливим. Враховуючи ступінь вираженості гнильних змін трупа, а також умови перебування трупа в ґрунті (пісок), можна вважати, що смерть жінки, найімовірніше, настала більш ніж за один рік до моменту огляду на місці його виявлення. Більш конкретно судити про час настання смерті не представляється можливим (т. 1 а.с. 181 - 182, т. 2 а.с. 77 - 78).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_34 підтвердила висновки проведеною нею експертизи.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 183 від 14 січня 2013 року, проведеною Кримською республіканською установою «Бюро судово-медичної експертизи», при проведенні повторного дослідження ексгумованого трупа жінки встановлено, що труп знаходиться в стадії пізніх трупних змін: часткового скелетування і жировіск, про що свідчить відсутність внутрішніх органів, м'які тканини у вигляді конгломерату сіро-коричневого кольору, часткове руйнування зв'язок і хрящів. Такий стан трупа був встановлений й при первинному дослідженні 20 жовтня 2011 року. Пошкодження кісток скелета не виявлено. У м'яких тканинах в проекції тіла лівої лопатки виявлено крововилив розміром 10х4 см, що підтверджено даними додаткового судово-гістологічного дослідження: вогнищеві крововиливи на фоні виражених аутолітичних і гнильних змін. У ході повторного судово-медичного дослідження трупа були виявлені кістки скелета, які при первинному судово-медичному дослідженні не були описані: під'язична кістка і кістки лівої стопи. При медико-криміналістичному дослідженні під'язичної кістки встановлено, що правий боковий ріжок відсутній на рівні його зчленування з тілом. Поверхня півсуглоба на тілі під'язичної кістки представлена кістковою тканиною, закруглена, гладка, без будь-яких пошкоджень компактної речовини, хрящова тканина відсутня. Зазначені морфологічні особливості не дозволяють конкретно судити про механізм відокремлення правого ріжка від тіла під'язичної кістки. Відділення ріжка могло бути як травматичного характеру з пошкодженням хрящової тканини півсуглоба, так і внаслідок руйнування хряща в процесі гнильних змін.

В ході медико-криміналістичного дослідження черепа з нижньою щелепою № 726 від 22 листопада 2011 року, проведеного експертом Кримської республіканської установи «Бюро судово-медичної експертизи», встановлено, що череп належить особі жіночої статі, діапазон віку якого згідно з усередненими даними знаходився в межах 21 - 30 років. На верхній щелепі зубного апарату представлені 1-им - 8-м зубами праворуч, а також 1-м - 8-м зубами зліва; неповне прорізування 8-х зубів з обох сторін; каріозна порожнина лінгвальної поверхні 1-го зуба справа без ознак стоматологічної пломби; на жувальній поверхні 6-го зуба зліва є ознаки стоматологічної обробки у вигляді пломби з сірувато-білястого матеріалу. На нижній щелепі зубного апарату представлені 1-м - 8-м зубами зліва, а також 1-м - 4-м та 7-м - 8-м зубами праворуч; прижиттєва втрата 5-го та 6-го зубів праворуч задовго до настання смерті; неповне прорізування 8-х зубів з обох сторін; на жувальній поверхні 6-го зуба зліва є ознаки стоматологічної обробки у вигляді пломби з сірувато-білястого матеріалу. Наданий на дослідження череп, імовірно, міг належати ОСОБА_15, чиє обличчя зображено на наданих прижиттєвих фотографіях (т. 2 а.с. 86 - 98).

Згідно з висновком медико-криміналістичної експертизи № 726 від 8 листопада 2011 року череп з нижньою щелепою належить особі жіночої статі, біологічний вік жінки відповідає: 21 - 27 років (за методикою Такеі - за ступенем утертості зубів); 23 - 33 років (за методикою ОСОБА_35 - за ступенем інволюції черепа з урахуванням краніометричних параметрів); 20 - 30 років (за методикою ОСОБА_36 - за ступенем облітерації швів черепа. Таким чином, діапазон біологічного віку невідомої жінки на момент смерті коливається від мінімального 20 років до максимального 33 роки. В експертизі № 60-М від 14 листопада 2011 року судово-медичним експертом ОСОБА_34 визначено вік невпізнаної жінки в діапазоні 24 - 36 років з урахуванням висновку медико-криміналістичного дослідження № 693 від 3 листопада 2011 року. При проведенні даного медико-криміналістичного дослідження не використовувалась методика Такеі щодо дослідження ступеню утертості зубів, що призвело до деякого перевищення вікового діапазону в порівнянні з іншими методиками. Беручи до уваги терміни появи пізніх трупних змін, з урахуванням умов, що впливають на час їх розвитку, смерть жінки настала, найімовірніше, більш ніж за один рік до моменту огляду трупа на місці його виявлення, що повністю підтверджує висновки судово-медичного експерта ОСОБА_34 за визначенням давності настання смерті жінки. При проведенні повторного дослідження ексгумованого трупа 15 листопада 2012 року через один рік після проведення первинного дослідження експертною комісією відзначені незначні зміни в стані трупа - часткове скелетування та жировіск. При різко вираженому ступеню гнильних змін трупа (руйнування м'яких тканин і внутрішніх органів, часткове скелетування) визначити причину смерті не представляється можливим, що відповідає висновкам судово-медичного експерта ОСОБА_34 про неможливість визначення причини смерті жінки. Враховуючи вираженість пізніх трупних змін, конкретні умови перебування трупа після смерті, давність поховання трупа жінки становить більше одного року до моменту огляду трупа на місці його виявлення, при цьому висновки судово-медичного експерта ОСОБА_34 про давність поховання обґрунтовані (т. 5 а.с. 76 - 86).

Доводи захисників про те, що причина смерті, факт зґвалтування, тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень експертним шляхом не встановлені, пояснюється об'єктивними причинами, оскільки труп протягом тривалого часу не був знайдений і находився під впливом агресивного середовища. Проте дані обставини, на думку колегії суддів, не спростовують фактичні обставини вчинення злочинів, установлених органом досудового розслідування та перевірених судом першої інстанції.

Посилання сторони захисту на те, що труп на місці виявлення не міг перебувати довгий час, не заслуговує на увагу, оскільки носить гаданий характер та є припущенням.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 176 від 6 лютого 2013 року, проведеної Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи, молекулярно-генетичним аналізом ДНК, виділеної з кісткової тканини стегнової кістки і з кісткової тканини великогомілкової кістки, представлених на дослідження, та ДНК, виділеної зі зразка крові ОСОБА_7, встановлено, що в генотипі кісткової тканини стегнової і великогомілкової кісток в межах досліджених локусів не встановлені алелі, що не простежуються у ОСОБА_7 Таким чином, молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що представлені на дослідження стегнова і великогомілкова кістки походять від особи жіночої генетичної статі, біологічною матір'ю якої може бути ОСОБА_7, ймовірність підтвердження біологічного материнства складає 99,9895 % (т. 5 а.с. 136 - 144).

Висновком судово-медичної експертизи № 748 від 21 січня 2013 року, проведеної Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи, встановлено, що за результатами проведених ідентифікаційних досліджень череп невстановленої жінки, труп якої виявлений 19 жовтня 2011 року на пляжі пансіонату «Демерджі» м. Алушти, належить ОСОБА_15 Відмінності в особливостях зубо-щелепного апарату та особливостей черепа (у ОСОБА_15 не зафіксовано переломів черепа), а також результати проведеної раніше молекулярно-генетичної експертизи виключають можливість належності черепа невідомої жінки, труп якої виявлено 24 вересня 2009 року в п. Кореїз м. Ялти, ОСОБА_15 В акті № 574 від 28 серпня 2009 року відповідь про належність черепа ОСОБА_15 носить ймовірний (гаданий) характер). Висновок експерта № 748 від 4 грудня 2012 року наданий в категоричній формі (т. 5 а.с. 150 - 179).

Із показань експерта - завідуючої відділом судово-медичної криміналістики Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_37 вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи вона використовувала: для встановлення статі - методику ОСОБА_38 (1963 року), для встановлення анатомо-мерфологічного ознаку черепа - методику ОСОБА_38 1978 року, для встановлення віку - методику ОСОБА_36 1966 року, для встановлення віку зубо-щелепного апарату - методику ОСОБА_39 1955 року, при ідентифікації особи - методику фотоспівпадання та методику алгоритмів графічних ідентифікованих. При проведенні експертизи було встановлено, що на нижній щелепі 5 - 6 зуби відсутні при житті, давність складає не менш півроку. Як на верхній щелепі, так й на нижній 8-і зуби справа та зліва не повністю прорізались, розташовані на глибині зубних ячійок. На представленому фото відмічаються ознаки фронтальних груп зубів, схожість відмічається по формі, за розміром, локалізацією пломб, присутністю зубів мудрості, які не прорізались. Ідентифікація зубів була проведена по передній фронтальній групі зубів, які видні на фото, тобто широка посмішка, передні зуби мають особистості, тому висновок був наданий при сукупності результатів у категоричній формі. При огляді черепу були встановлені його параметри. Її дані співпали з проведеною Кримським експертним бюро експертизою.

Із фототаблиць ясно убачається, що при проведенні вищезазначених експертиз з метою встановлення, чи дійсно виявлений труп належить потерпілій ОСОБА_15, проводилась методика фотоспівпадання, коли зображення зубів на прижиттєвих фотознімках потерпілої, де вона посміхалась, за допомогою технічних засобів сильно збільшувалось, після чого вони звірялись з зубами досліджуваного черепа. При цьому співпадіння зубів на прижиттєвих фотознімках і на черепі за кривизною, відсутністю 5-го та 6-го зубів тощо є повним. За даних обставин, на думку колегії суддів, немає підстав вважати, що висновками судово-медичної експертизи в частині проведення молекулярно-генетичного аналізу ДНК не підтверджено біологічне материнство ОСОБА_7 щодо скелетованого трупа через це, що ймовірність родинного зв'язку складає 99,9895 %, а не 99,99 %, на що посилається потерпіла в апеляційній скарзі.

При огляді речей 9 листопада 2011 року були оглянуті такі речі: фрагмент жіночих трусів (передня частина) з гнилистими останками трупа; фрагмент верхньої частини носка (голенище) чорного кольору; ґудзик, який знаходився на брюках; фрагмент тканини брюк чорного кольору; фрагмент ременя зі шкірозамінника чорного кольору; фрагмент металевого дроту зі слідами іржі та бруду; коротка куртка болонева чорного кольору з капюшоном та довгими рукавами. Дані цього протоколу підтверджують показання потерпілої ОСОБА_7 в частині того, в чому була одягнута ОСОБА_15 17 листопада 2008 року (т. 2 а.с. 21).

Відповідно до протоколу огляду ексгумованого трупу від 15 листопада 2012 року при ексгумації трупу були виявлені поліетиленова плівка зеленого кольору, покривало світло-бузкового кольору, брюки синтетичні чорні, дві шкарпетки чорного кольору, жилетка шерстяна, гольф сітчастий синтетичний чорного кольору, бюстгальтер синтетичний білено-сірого кольору з поролоновими вставками, чоботи чорні, а також залишки кісток скелета (т. 5 а.с. 63 - 72).

Згідно з висновками експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в АР Крим № 2/322 від 12 грудня 2012 року, № 2/323 від 7 грудня 2012 року, № 2/324 від 18 грудня 2012 року, № 2/325 від 7 грудня 2012 року, 2/326 від 14 грудня 2012 року, № 2/321 від 1 грудня 2012 року під час проведення експертиз волокон та волокнистих матеріалів встановлено, що до складу по волокну представлених на експертизу штанів входять гладкі хімічні волокна чорного кольору і волокна бавовни чорного кольору, до складу шкарпеток - гладкі хімічні волокна чорного кольору і волокна бавовни чорного кольору, до складу безрукавки - гладкі хімічні волокна коричневого та світло-коричневого кольорів, до складу гольфа - гладкі хімічні волокна чорно-коричневого кольору, до складу бюстгальтера - гладкі хімічні волокна сіро-чорного кольору, до складу куртки - гладкі хімічні волокна сіро-чорного кольору, до складу підкладки куртки - гладкі хімічні волокна бежево-коричневого кольору. Визначити первісний колір виробів не представляється можливим через його тривале перебування в чужорідному середовищі (т. 5 а.с. 100 - 101).

Потерпіла ОСОБА_7 посилається, що її донька ОСОБА_15 не носила заколок, але з прижиттєвої фотографії, яку вона надала для проведення експертизи, видно, що волосся дівчини підібране за допомогою заколки (т. 2 а.с. 97, т. 5 а.с. 175).

У колегії суддів, як у суду першої інстанції, немає підстав ставити під сумнів висновки судових експертиз та показання експертів, що їх підтвердили.

З урахуванням судово-медичних та медико-криміналістичних експертиз скелетованого трупа жінки, протоколів огляду вилучених з трупа речей та висновків експерта щодо даних речей (експертизи волокон та волокнистих матеріалів), а також зізнавальних показань ОСОБА_13, підстави вважати, що виявлений на пляжі «Демерджі» в м. Алушті труп належить не ОСОБА_15, відсутні. Підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_7 та скасування вироку з даної причини колегія суддів не вбачає.

Перевірялись у судовому засіданні в суді першої інстанції доводи обвинувачених, аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, щодо застосування до них заходів психологічного та фізичного тиску з боку працівників міліції та вони свого підтвердження не знайшли.

Зокрема, в ході відтворення в судовому засіданні відеозаписів слідчих дій, проведених з ОСОБА_13, останній в присутності понятих та захисника самостійно надавав пояснення, висловлював свою думку щодо своїх дій та дій ОСОБА_12 При цьому зізнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_13, які він давав на досудовому слідстві з моменту його затримання, повністю узгоджуються з показаннями свідків.

Свою скаргу на недозволенні методи ведення досудового слідства та на дачу зізнавальних показань під диктування працівників міліції обвинувачений ОСОБА_13 написав на ім'я прокурора м. Алушти лише 13 березня 2012 року, тобто більше ніж через три місяці після дачі таких показань (т. 3 а.с. 189 - 193). Також у своїх зізнавальних показаннях ОСОБА_13 вказував, що зі слів ОСОБА_15 він дізнався, що вона хворіла на якусь жіночу хворобу. Дані свідчення обвинувачений підтвердив у судовому засіданні. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що слідчі не могли диктувати зазначені обставини особистого життя потерпілої, які їм не були відомі.

Відповідно до висновків старшого прокурора м. Алушти Дідуна М.В., наявного в матеріалах наглядового провадження № 364, за результатами звернення ОСОБА_13 підстави для вжиття заходів прокурорського реагування відсутні.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_49 пояснила, що вона підписувала протокол затримання ОСОБА_13, складала протокол допиту підозрюваного за участю захисника та із застосуванням відеозапису. Перед допитом вона надала можливість ОСОБА_13 поспілкуватись із захисником віч-на-віч. ОСОБА_13 сам висловив намір показати на місці всі обставини злочину, що також було зафіксовано за допомогою відеокамери. Крім того, вона проводила очну ставку між ОСОБА_13 та ОСОБА_12, коли ОСОБА_13 в присутності захисника підтвердив свої пізнавальні показання. Будь-яких заходів психологічного чи фізичного тиску на нього ніхто не здійснював, показання він давав добровільно.

Свідок ОСОБА_41 - начальник карного розшуку також у судовому засіданні підтвердив, що до обвинувачених ані психологічного, ані фізичного тиску не застосовувалось. Оскільки була оперативна інформація про вчинення злочинів ОСОБА_12 і ОСОБА_13, щодо них проводились оперативні заходи. ОСОБА_13 давав пізнавальні показання, а ОСОБА_12 відмовлявся зізнаватись, але тиску до них не застосовувалось.

Також й свідок ОСОБА_42 підтвердив, що всі слідчі дії проводились відповідно до норм КПК України, заходів психологічного чи фізичного характеру до ОСОБА_13 не застосовувалось.

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_50 також пояснив, що про застосування до ОСОБА_12 і ОСОБА_13 заходів фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції йому нічого не відомо. Зі слів останніх він знає, що при затриманні ОСОБА_12 той намагався вдаритись головою об стіну. ОСОБА_13 давав зізнавальні показання та наполягав на них, навіть коли його захисник написав скаргу, що на нього в слідчому ізоляторі здійснювався психологічний тиск з метою зміни зізнавальних показань.

Згідно з висновком за результатами службового розслідування від 20 серпня 2012 року, який знаходиться в матеріалах дослідчої перевірки № 60, перевірка за фактом спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень співробітниками Алуштинського МВ, яке мало місце 17 - 18 листопада 2011 року в приміщенні Алуштинського МВ закінчена та викладені факти не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

Із постанови від 9 серпня 2012 року вбачається, що в порушенні кримінальної справи щодо співробітників Алуштинського МВ ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_44 за фактом спричинення тілесних ушкоджень заарештованому ОСОБА_12 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ст. 125, ст. 127 КК України відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (в ред. 1960 року) в зв'язку з відсутністю в їх діях складів зазначених злочинів (т. 5 а.с. 2 - 4).

Більш того, із скарги адвоката ОСОБА_45 на ім'я прокурора м. Алушти убачається, що він просить застосувати до ОСОБА_13 заходи безпеки через те, що на останнього здійснюється тиск для зміни його показань з боку невідомих осіб, які тримаються під вартою в слідчому ізоляторі м. Сімферополя (т. 2 а.с. 175).

Згідно з протоколом допиту від 24 січня 2012 року обвинувачений ОСОБА_13 пояснив, що в слідчому ізоляторі м. Сімферополя в нічний час п'ятеро співкамерників у грубій формі, з погрозою розправи потребували відмовитись від раніше наданих показань, в зв'язку з чим попросив прийняти до нього заходи забезпечення його безпеки (т. 2 а.с. 177).

Постановою старшого слідчого СВ Алуштинського МВ від 24 січня 2012 року до обвинуваченого ОСОБА_13 застосовані заходи безпеки (т. 2 а.с. 178 - 179).

Факт застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 заходів безпеки, як обґрунтовано зазначив суд у мотивувальній частині вироку, свідчить про те, що він на досудовому слідстві давав правдиві показання, підстави не довіряти їм відсутні.

Відповідно до показань і судовому засіданні свідка ОСОБА_46 він як спеціаліст психофізіологічних досліджень проводив тестування ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на поліграфі з приводу знайденого скелетованого трупу ОСОБА_15 Обвинуваченим задавались питання стосовно обставин скоєння злочину, описання трупа та причетності до злочину. У ОСОБА_12 була позитивна реакція на питання: причетність до зґвалтування, вбивство сталось на сексуальному грунті, труп був закопаний в поліетилен, його роль в убивстві - співучасник, дві людини позбавлялись трупа - це ОСОБА_12 та ОСОБА_13, причина вбивства - задушення та зґвалтування, було викрадено золоте кільце, яке було сховано. Вказане тестування на поліграфі носить вірогідний характер з достовірністю на 95 - 98 %. Хоча на Україні поліграф «Крис» не використовується в кримінальному процесі, але вказана методика не заборонена.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд першої інстанції надав правильну оцінку доводам обвинувачених, показанням потерпілої ОСОБА_7, свідків та письмовим матеріалам кримінального провадження, на підставі чого суд обґрунтовано розцінив невизнання обвинуваченими своєї винуватості як обраний спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної відповідальності за вчиненні злочини.

Крім того, перевіряючи версію обвинувачених та їх захисників про те, що ОСОБА_15 пішла додому, а обвинувачені, побачивши її силует, не змогли її догнати, суд правильно встановив, що дана версія не спроможна, оскільки ОСОБА_13 на досудовому слідстві пояснив, а ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_15 перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, її нудило та, коли вона виходила з палатки, ледь не впала, але ОСОБА_13 її підтримав.

Також ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на підтвердження своєї версії показали, що охоронці сувенірних рядів нібито бачили ОСОБА_15, але будь-яких клопотань про допит зазначених осіб не заявляли та протягом досудового та судового слідства не надали відомостей стосовно цих осіб.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дослідженні в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та вірно кваліфікував їх дії: за ч. 4 ст. 152 КК України, як зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства і використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчиненого групою осіб, що спричинило особливо тяжкі наслідки; за ч. 4 ст. 187 КК України, як скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за п. п. 6, 9, 10, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, поєднане із зґвалтуванням, з метою приховати інший злочин, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Як випливає із установлених судом матеріалів кримінального провадження, між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 мала місце змова на зґвалтування потерпілої ОСОБА_15, про що свідчать їх узгоджені дії. З показань обвинуваченого ОСОБА_13 убачається, що золотими виробами потерпілої вони заволоділи в процесі вчинення вбивства, тому доводи захисту про відсутність в діях ОСОБА_13 та ОСОБА_12 розбійного нападу і зґвалтування суперечить матеріалам провадження.

Про попередню змову обвинувачених на вмисне вбивство потерпілої ОСОБА_15 свідчать конкретні дії кожного, які направлені на реалізацію умислу на позбавлення життя потерпілої. Так, судом установлено, що ОСОБА_13 за вказівкою ОСОБА_12 приніс два поліетиленових мішка, помістив ОСОБА_15 в мішок повністю. Після цього він взяв лопату, а ОСОБА_12 поніс у мішку ОСОБА_15, направившись до пляжу. Там ОСОБА_12 найшов проволоку, обмотав ноги ОСОБА_15 та попросив ОСОБА_13 потримати верхню частину тулуба. Утримуючи дівчину за шию, ОСОБА_13 відчув, що ОСОБА_15 жива. Усвідомлюючи наслідки від скоєного в разі, якщо ОСОБА_15 залишиться живою, він руками задушив потерпілу, а ОСОБА_12 став обмотувати верхню частину її тіла. Таким чином, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 виконали всі залежні від них дії, які були направлені на вмисне вбивство потерпілої.

Той факт, що частина майна потерпілої ОСОБА_15 (мобільні телефони, сумка з речами) була повернута, на думку колегії суддів, не свідчить про відсутність умислу к ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на скоєння розбійного нападу, оскільки в ході умисного вбивства вони заволоділи іншим майном (золоте кільце та ланцюжок з золотим кулоном), яке ОСОБА_13 передав ОСОБА_31 для продажу, а даний свідок після продажу золотих прикрас ОСОБА_32 передав виручені гроші ОСОБА_13

Виходячи із наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинувачених.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінального процесуального законодавства, що тягнуть за собою скасування чи зміну вироку, про що ставиться питання в апеляційних скаргах, органами досудового розслідування та судом першої інстанції не допущено.

На думку колегії суддів, у мотивувальній частині вироку натуралізація обставин злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, не допущено та доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_12 у вказаній частині безпідставні.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_14 про порушення права на захист ОСОБА_13 протягом досудового слідства та в суді суперечать матеріалам кримінального провадження, із яких випливає, що з моменту затримання ОСОБА_13 був наданий захисник - адвокат ОСОБА_47, а потім його захист здійснювали інші професійні адвокати, всі його клопотання вирішались у встановленому порядку. Той факт, що судом було відмовлено у допиті експерта ОСОБА_48, на думку колегії суддів не є порушенням прав обвинуваченого, оскільки експертиза досліджена судом в повному обсязі, а експерт ОСОБА_48, згідно з повідомленням Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, не зміг прийняти участь у судовому засіданні з об'єктивних причин, викладених в повідомленні (т. 7 а.с. 53).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_13 про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_47 своїх професійних обов'язків під час його захисту колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені матеріалами кримінального провадження. Те, що саме в його присутності обвинувачений давав зізнавальні показання, не свідчить про здійснення адвокатом на нього психологічного тиску. Навпаки, саме адвокат звернувся до прокуратури із заявою про застосування до ОСОБА_13 заходів безпеки. Тому такі доводи колегія суддів розцінює як спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами ОСОБА_12 про те, що він був затриманий 17 листопада 2011 року, оскільки згідно з протоколом його затримання відбулось 18 листопада 2011 року о 21 годині (т. 3 а.с. 1). Слідчі дії з ОСОБА_12 17 листопада 2011 року не відбувались. Перший раз після виявлення трупа він був допитаний в якості свідка лише 18 листопада 2011 року о 19 годині(т. 1 а.с. 213). Підстав та доказів вважати, що він міг бути затриманий 17 листопада 2011 року не має.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини їх вчинення, позитивні дані про особи обвинувачених, їх сімейний стан, як відсутність пом'якшуючих покарання обставин, так й обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість не застосовувати до них довічне позбавлення волі. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Із вироку випливає, що в його мотивувальній частині на аркуші кримінального провадження 109 в томі 5 допущена описка та зазначено, що на досудовому слідстві ОСОБА_13 з моменту його затримання правдиво розказував про обставини, які мали місце 17 - 18 листопада 2013 року, в той час як обставини мали місце 17 - 18 листопада 2008 року. Дана описка підлягає уточненню в порядку ст. 404 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_12 і його захисника ОСОБА_8, обвинуваченого ОСОБА_13 і його захисника ОСОБА_14 залишити без задоволення.

Вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2013 року стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без зміни.

В порядку ст. 404 КПК України уточнити мотивувальну частину даного вироку, зазначивши, що на досудовому слідстві ОСОБА_13 з моменту його затримання правдиво розказував про обставини, які мали місце 17 - 18 листопада 2008 року.

Ухвала вступає в законну силу негайно з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженими - в той самий строк з моменту вручення їм копій ухвали.

СУДДІ:

Євдокимова В.В. Рижова І.В. Балахонов Б.Л.