Провадження № 22ц/790/6260/13 Головуючий 1 інст. - Бабенко Ю.П.
Справа№2029/6732/12 Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Кіся П.В., Кружиліної О.А.,
при секретарі - Кузьменко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 9 листопада 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
13.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі ТОВ «Кредекс Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Ф2021/11-06 (А020093) від 16.11.2006 року в розмірі 215 857,30 грн. та судових витрат з судового збору у розмірі 2158,57 грн., посилаючись на наступне.
16 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», яке змінило назву на ПАТ «Кредобанк» (далі Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Ф2021/11-06 (А020093) (далі Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав останньому кредит в сумі 20 100 доларів США на строк до 01.11.2013 року, для здійснення часткової оплати за автомобіль марки «Ford Focus C-MAX».
06.10.2010 року Банк та ТОВ «Кредекс Фінанс» уклали договір про відступлення права вимоги, за яким Банк передав ТОВ «Кредекс Фінанс» портфель заборгованості з відступленням права вимоги, за що ТОВ «Кредекс Фінанс» повинно сплатити Банку 23 101 364,90 грн.
Банк свої зобов'язання за вищезазначеним Кредитним договором повністю виконав, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі та строки, обумовлені вказаним договором, а останній свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість 215 857,30 грн.
Розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» - 218 016 (двісті вісімнадцять тисяч шістнадцять) гривень 02 копійки.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, посилаючись на те, що він не був повідомлений про судові засідання у суді першої інстанції, тобто не приймав участі у справі та не міг надати до суду своїх доказів та заперечень, які мали б значення для об'єктивного та вірного вирішення справи по суті.
Матеріали справи не містять у собі інформації щодо вказаного портфелю заборгованості входила, в тому числі його заборгованість, а розрахунок заборгованості, який міститься в матеріалах справи не відповідає дійсності, в ньому детально не вказано яким чином та за який період часу виникла вказана в розрахунку заборгованість, не відображено що, він здійснював виплати за кредитним договором первісному кредитору, оскільки не був письмово повідомлений ТОВ «Кредекс Фінанс» про заміну кредитора у зобов'язанні. Крім того, у витягу з додатку № 7 до договору відступлення права вимоги від 06.10.2010 року, зазначено, що він має заборгованість за кредитним договором № А020093 від 16.11.2006 року в сумі 164501 гривень 33 копійки, однак, при цьому відсутній акт прийому-передачі Портфеля заборгованостей від Банку до ТОВ «Кредекс Фінанс», що передбачено параграфом 3 зазначеного договору. Він вважає, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № Ф2021/11-06 (А020093) від 16.11.2006 року, оскільки ТОВ «Кредекс Фінанс» не надало з приводу цього доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс» суд першої інстанції вважав встановленим, що внаслідок порушення ОСОБА_1 умов Кредитного договору виникла заборгованість 215 857,30 грн. і ТОВ «Кредекс Фінанс» внаслідок укладання договору про відступлення права вимоги є кредитором за Кредитним договором.
Але з цим висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Згідно ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтями 10, 11, 58, 60, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 509, ч. 1 ст. 510, п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 2 ст. 516, ст. 517, ст. 526, ч. 3 ст. 533, ст.1054 Цивільного кодексу України:
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено:
Відповідно до кредитного договору № Ф2021/11-06 (А020093) від 16 листопада 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Кредобанк» надало позичальнику - ОСОБА_1, кредит в сумі 20100 (двадцять тисяч сто) доларів США на строк до 01 листопада 2013 року, який позичальник зобов'язаний повернути Банку у повному обсязі і в порядку і термін, передбачені цим Договором, щомісячно рівними частинами по 243,00 долара США. Тобто погашення суми заборгованості за договором визначено в іноземній валюті і кредитні правовідносини виникли між Банком та ОСОБА_1 (а.с.4-5).
06 жовтня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» уклали договір про відступлення права вимоги. Відповідно до якого ПАТ «Кредобанк» передало ТОВ «Кредекс Фінанс» частину портфелю заборгованостей роздрібних клієнтів з відступленням права вимоги, а ТОВ «Кредекс Фінанс» було зобов'язано сплатити ПАТ «Кредобанк» відшкодування в сумі 23 101 364,90 гривень (а.с. 9-15).
Аналіз змісту договору про відступлення права вимоги від 06.10.2010 року та положень ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, які визначають підстави виникнення правовідносин між сторонами обумовлені наданням боржникові доказів переходу до нового кредитору прав у зобов'язані.
Всупереч вказаним вимогам закону, судом першої інстанції не взято до уваги, що будь-яких даних, які б свідчили про те, що новий кредитор надав боржнику докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язані, матеріали справи не містять. Також, судом не враховано про можливість виконання боржником свого обов'язку Банку, оскільки ОСОБА_1 не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язані. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором.
Районний суд під час розгляду справи у порушення вимог ст. ст. 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, не виконав всі вимоги цивільного судочинства та ухвалив рішення не з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи, не дав належну оцінку доказам, які були надані з боку позивача та не дослідив взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, який не був повідомлений належним чином про розгляд справи, порушивши при цьому право відповідача на захист.
Як вбачається з договору про відступлення права вимоги, укладеного 06.10.2010 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс», до нового кредитора ТОВ «Кредекс Фінанс» передана лише частина заборгованості, а доказів, що до ТОВ «Кредекс Фінанс» за зазначеним договором перейшло право вимоги саме за кредитним договором № Ф2021/11-06 (А020093) від 16 листопада 2006 року, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1, суду не надано.
У п.1 ст. 2 параграфу 1 Договору про відступлення права вимоги зазначено, що цим банк заявляє і запевняє нового кредитора, що станом на 01 жовтня 2010 року по відношенні до кожного з боржників йому належить право вимоги грошової заборгованості, що виникло з різних договорів, визначених конкретно у Додатку № 1 до Договору.
Проте, Додаток № 1 або витяг з нього, який би мав відношення до кредитного договору № Ф2021/11-06 (А020093) від 16 листопада 2006 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1, позивачем суду не надано.
Позивачем наданий суду витяг з Додатку № 7 до Договору відступлення прав вимоги від 06.10.2010 року про розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Ф2021/11-06 (А020093) від 16 листопада 2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1, має заборгованість за Кредитним договором в сумі 164501 грн. 33 коп. Із зазначеного витягу неможливо встановити, з якого він документу, оскільки він не містить вступної і резолютивної частини, не зазначено, хто його склав і затвердив, а також відсутній акт прийому-передачі Портфеля заборгованостей від ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Кредекс Фінанс», що передбачено параграфом 3 зазначеного договору. Тобто, як на підставу своїх вимог, позивачем не наданий суду Додаток № 7 до Договору відступлення прав вимоги від 06.10.2010 року про розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Так, згідно умов договору відступлення права вимоги від 06.10.2010 р. - відступлення відбудеться після повної сплати ТОВ «Кредекс Фінанс» на користь ПАТ «Кредобанк» відшкодування, на підтвердження чого складається Акт прийому-передачі Портфеля заборгованостей, згідно додатку № 2 до договору (п. 2 параграфу 4).
В матеріалах справи відсутні докази відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» - ПАТ «Кредобанк» суми «відступного». Тобто факт передачі права відступлення поставлено у залежність від повної оплати «відступного», а доказів з приводу цього позивачем не надано.
Таким чином, позивачем не доведено факту відступлення йому Банком права вимоги заборгованості за Кредитним договором.
Висновок суду стосовно розміру заборгованості не можна визнати обґрунтованим, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутній здійснений належним чином розрахунок заборгованості за Кредитним договором, оскільки наданий ТОВ «Кредекс Фінанс» доказ з приводу цього за змістом є довідкою, яка не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням конкретних сум, які були сплачені, періоди, коли ці суми були сплачені, часу виникнення заборгованості, розрахунку нарахованих сум, а також не зазначено за яким курсом проводилась конвертація боргу з доларів США в гривні. Крім того зазначений документ підписаний не позивачем, а банківською установою.
Будь яких інших даних, стосовно виникнення заборгованості ОСОБА_1 саме перед ТОВ «Кредекс Фінанс» за Кредитним договором матеріали справи не містять.
Згідно ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України та відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та у порушення умов договору визначив розмір заборгованості в гривні. Судом не враховано, що відповідно до Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 отримував кредит у доларах США, а не у грошовій одиниці України - гривні, а відповідно до умов п. 4.1 Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати кредит в іноземній валюті - доларах США. Тобто суд ухвалюючи рішення зробив висновок про суму заборгованості зазначену позивачем у гривнях, ґрунтуючись лише на інформації, яка міститься у позовній заяві та не підтверджена жодним належним доказом.
Висновок районного суду стосовно того, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 01.10.2010 року виникла заборгованість: за тілом кредиту - 126 583 грн. 24 коп.; по процентам за користування кредитом - 37 918 грн. 09 коп.; по сплаті пені - 42 770 грн. 35 коп.; 3% річних від суми заборгованості - 8585 грн. 62 коп., а всього 215 857 грн. 30 коп.., не підтверджується доказами.
Таким чином, позивачем, в порушення вимог діючого законодавства, не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.
За відсутності таких доказів у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення районного суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредекс Фінанс».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 9 листопада 2012 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: