5

Справа №2-583/11

Провадження № 22ц/779/1920/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Собко В.М.

Суддя-доповідач: Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.,

з участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 351780,06 грн. боргу за кредитним договором за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 14 серпня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк " звернулось до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 18 березня 2004 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 70 000 гривень, з кінцевим терміном повернення кредиту 17 березня 2006 року включно зі сплатою 23,4% річних за користування кредитними коштами. Договором також передбачено, що при порушенні зобов'язання по погашенню кредиту, відповідач сплачує 46,8% річних від суми заборгованості, а за кожний день прострочки пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пунктом 5.7 договору встановлено, що сторони погодили між собою термін позовної давності в п'ять років. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договори поруки від 18.03 2004 року з ОСОБА_3, за умовами яких остання поручається перед Банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі та в межах п'ятирічного строку позовної давності. А в разі невиконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів, поручитель відповідає як солідарний боржник.

Просили задовольнити позов і стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 258 333,14 грн.

27 лютого 2012 року, позивач збільшив позовні вимоги і станом на 02.02.2012 року просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 351 780,06 грн.

Рішенням Снятинського районного суду від 14 серпня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 200 398 гривень 81 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі, а у позові до ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції не враховано того, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Банк умови договору виконав, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 70 000 грн., на умовах визначених сторонами у кредитному договорі. Позичальник умов кредитного договору не виконував. У зв'язку із чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яку він разом із поручителем зобов'язані сплатити. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові до поручителя та зменшуючи розмір стягнення, допомагає відповідачам уникнути відповідальності за договором. Суд безпідставно зменшив розмір відсотків та пені за договором, без подання відповідачами доказів. Поручитель повідомлявся про невиконання умов договору боржником, Банком не пропущено строк звернення до суду відносно поручителя, оскільки в договорі поруки встановлено п'ятирічний строк на звернення до нього з вимогами.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог матеріального і процесуального права. Він не погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором. Банк скористався своїм правом звернення і звернувся з вимогою про стягнення заборгованості шляхом видачі виконавчого напису, тому повторне звернення із позовом до суду є безпідставним. Позивач намагається здійснити подвійне стягнення і за період, що перевищує строк позовної давності, який для стягнення штрафу і пені складає один рік. Також безпідставно банком нараховані відсотки за період з жовтня 2005 року по жовтень 2012 року. Відсотки та пеня, нараховані банком, значно перевищують тіло кредиту і розмір їх суперечить умовам Договору, відповідно до якого Банк має право збільшити розмір відсоткової ставки з 23,4% на 46,8% за умови повідомлення позичальника не пізніше ніж за 10 днів до початку її застосування, а також запропонувати укласти додаткову угоду. У разі не погодження із нею, позичальник повинен сплатити на протязі п'яти днів заборгованість за кредитним договором. Установивши, що позичальник не підписав додаткову угоду до кредитного договору та не був повідомлений про умови кредитора, не здійснював платежі за відсотковою ставкою 46,8 % був не вправі її застосовувати. Його представником подавалась заява про застосування позовної давності, оскільки з березня 2004 року пройшло 8 календарних років, але суд зазначену обставину проігнорував.

Просить рішення Снятинського районного суду від 15.08.2012 року скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає до задоволення, а у задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що відсотки за користування кредитом з позичальника слід стягнути за п'ять років, а також слід відмовити в позові до поручителя у зв'язку із тим, що Банк до нього не заявляв письмової претензії.

Із такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, як зазначено в п. 5.7 договору, укладеного між сторонами, термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафу, встановлено сторонами п'ять років. Строк виконання зобов'язання за договором встановлений 17 березня 2006 року, а позов, заявлений до суду 05.05. 2010 року, тобто до закінчення строку позовної давності, тому у суду підстав для зменшення розміру стягуваних відсотків за кредитним договором не було, оскільки відсотки за кредитним договором є платою за користування кредитними коштами.

Суд безпідставно звільнив від відповідальності поручителя, оскільки як вбачається із матеріалів справи, на адресу ОСОБА_3 23 жовтня 2009 року банком направлявся лист-претензія від 14 жовтня 2009 року про невиконання боржником свого зобов'язання. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. Кредитор і поручитель у п. 11 договору поруки, за згодою поручителя, погодили встановлення строку позовної давності у 5 (п'ять) років. Позов до поручителя заявлений 05.05.2010 року, тобто в межах строку позовної давності який сторони змінили відповідно до вимог ст. 259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, з боржника і поручителя, на користь кредитора слід стягнути солідарно 49398,91 грн. основної заборгованості, 156123,59 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 146 257,56 грн. пені, а загалом 351 780,06 грн.

На виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 року, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для застосування до даних правовідносин вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки відповідачі у місцевому суді не заявляли вимог про зменшення розміру неустойки.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Не погоджуючись із рішенням суду відповідач посилається на вирішення судового спору шляхом звернення позивача із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса. Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий напис повернутий державною виконавчою службою без виконання. Крім того, наявність виконавчого напису не є перешкодою стягувачу для звернення з позовом до суду.

Розмір відсотків та умови їх сплати сторони передбачили у п. п. 4.1, 4.2 Кредитного договору і якихось особливих умов ( направлення претензій укладення додаткових угод тощо) для зміни відсотків вони не передбачили, умовою настання зміни сплати відсотків на 46,8 % було порушення зобов'язань по погашенню кредиту. Такі порушення позичальником були допущені, тому кредитор збільшив розмір відсотків за користування кредитом. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений помісячним розрахунком заборгованості за кредитним договором, саме розміром основного боргу, відсотків за користування кредитом та пені.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержання вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Снятинського районного суду від 14 серпня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 351 780 грн. 06 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_2 1675 грн. і з ОСОБА_3 1675 грн. судового збору на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та по 60 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.В. Бойчук

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк