Справа №339/161/13-ц

Провадження №22ц/779/1871/2013

Категорія 19

Головуючий у І інстанції Поляниця М.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Фединяка В.Д., Матківського Р.Й.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору недійсним, повернення внесених коштів та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ТзОВ «АВТО ПРОСТО» на рішення Болехівського міського суду від 31 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору недійсним, повернення внесених коштів та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17 травня 2011 року між ним та ТзОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір №363362, предметом якого є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. На виконання умов вказаної Угоди він сплатив 56 709,147 грн., однак автомобіль не отримав.

Посилаючись на те, що зазначена Угода не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, просив суд визнати угоду, укладену між ним і ТзОВ «АВТО ПРОСТО», недійсною та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти у розмірі 56 709,147 грн., 5000 грн. заподіяної моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Болехівського міського суду від 31 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 56 709,14 грн. сплачених коштів на придбання автомобіля, 5000,00 грн. заподіяної моральної шкоди, 617,09 грн. судового збору та 2300,00 грн. витрат на правову допомогу. Також стягнуто з ТзОВ «АВТО ПРОСТО» в дохід держави судовий збір у сумі 63,79 грн.

На дане рішення ТзОВ «АВТО ПРОСТО» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що діяльність товариства являє собою реалізацію пірамідальної схеми та безпідставно стягнув з ТзОВ «АВТО ПРОСТО» на користь позивача 56 709,14 грн. При цьому судом не взято до уваги, що ТзОВ «АВТО ПРОСТО» надає послуги на підставі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункт 11-1 ч. 1 ст. 4 якого передбачає з 02 червня 2011 року надання такої фінансової послуги, як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Неправильним є і висновок суду щодо стягнення з товариства моральної шкоди, оскільки судом не з'ясовано в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.

Також суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу. При цьому судом не взято до уваги вимоги ст. 84 ЦПК України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» щодо граничного розміру компенсації. Крім того, позивачем не подано доказів, що особа яка надавала послуги є фахівцем в галузі права та має право надавати юридичні послуги.

Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В засідання апеляційного суду представник апелянта не з'явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

ОСОБА_2 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення та стягуючи на користь позивача сплачені ним згідно умов угоди кошти, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, керуючись додатком № 2 до Угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками груп, тобто за кошти учасників системи, але право на купівлю отримують не всі, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить за пірамідальною схемою, при цьому саме одержання автомобіля, який передається у власність учаснику системи до повної оплати, і є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи. Крім того, оскільки відповідач не вкладає власних коштів при формуванні фонду для купівлі товару, а використовує кошти інших клієнтів для надання права на купівлю товару, то, на його думку, це є компенсацією за рахунок коштів інших учасників. Що стосується недійсності угоди, то місцевий суд вважав, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки недійсність правочину встановлена законом і отже визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, такі висновки суду є неправильними, а тому постановлене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

При цьому колегія суддів враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-40 цс13), які є обов'язковими для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідності з цим рішенням (ст.360-7 ЦПК України), згідно яких якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України).

Судом встановлено, що 17 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «АВТО ПРОСТО» був укладений договір №363362, предметом якого є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання Сторонами Угоди, Додатку №1 та Додатку №2, які є невід'ємними частинами Угоди (а.с.7).

Згідно додатку № 1 до вказаного договору ОСОБА_2 мав право отримати автомобіль марки «KIA Cerato» за ціною 156 000,00 грн. (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТзОВ «АВТО ПРОСТО» 65 709,14 грн., що підтверджується рахунками та квитанціями (а.с.109-154).

Згідно з положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах «АвтоТак», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Статтею 2 Угоди передбачено, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Відповідно до ст. 3 Угоди ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до Угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Згідно Угоди між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатку № 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді «Чисті внески» або «Внесок в оплату товару».

Відповідно до розд. 1 Визначення термінів додатку № 2 до Угоди «Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина Цілого чистого внеску».

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «АВТО ПРОСТО» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» за Угодою сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Як передбачено ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував і до спірних правовідносин сторін не застосував.

Згідно додатку № 2 Угоди система «АвтоТак» це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг АВТО ПРОСТО з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою (ст. ст. 5, 6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Враховуючи те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно його діяльність є лелегітимною, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

Помилковим є також і висновок суду про введення позивача в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача. Оскільки такий суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» .

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вбачається з матеріалів справи під час укладення Угоди ОСОБА_2 отримав примірник Угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО».

Статтею 10 Угоди передбачено, що підписання цієї Угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.

Відповідно до п. 13.8 ст. 13 додатку № 2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі «АвтоТак». При цьому в разі розірвання Угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО». Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» про розірвання Угоди.

В засіданні апеляційного суду встановлено, що позивач із заявою про розірвання Угоди в семиденний термін до ТОВ «АВТО ПРОСТО» не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами Угоди.

Таким чином, висновок суду про наявність обману та ознак «пірамідальної схеми» у діях ТОВ «АВТО ПРОСТО» під час укладення Угоди є помилковим і не узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Враховуючи вищенаведене та виходячи з принципу диспозитивності та змагальності сторін колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання договору недійсним.

Оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основного позову, то колегія суддів не вбачає також підстав і для задоволення позову в цій частині.

З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити.

Рішення Болехівського міського суду від 31 травня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання договору недійсним, повернення внесених коштів та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: В.Д. Фединяк

Р.Й. Матківський