Справа №914/3560/2012
Провадження №22ц/779/1884/2013
Категорія 37
Головуючий у І інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Мелінишин Г.П.
суддів: Фединяка В.Д., Матківського Р.Й.
секретаря: Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Кулачківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулась суд з позовом до Кулачківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивувала тим, що на праві приватної власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належали земельні ділянки площею 0,759 га та 0,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Кулачівської сільської ради. Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась з даних земельних ділянок та іншого майна. Спадкоємцями першої черги за законом стали вона та її батько ОСОБА_4 який вступив в управління спадковим майном. Внаслідок смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина, до складу якої входили спірні земельні ділянки. Після смерті батька спадкоємцем першої черги за законом стала вона. В шестимісячний строк вона подала заяву до державного нотаріуса про прийняття спадщини. Однак у зв'язку з тим, що на спірні земельні ділянки відсутні правовстановлюючі документи їй було відмовлено в оформленні спадщини. Тому просила визнати за нею право власності на земельні ділянки площею 0,759 га та 0,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кулачківської сільської ради.
Заочним рішенням Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що право власності на спірну земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_3 виникло на підставі Указу Президента України « Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року, відповідно до якого кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видавався сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. На підставі даного сертифікату і було розпочато виготовлення державного акту. Однак, у зв'язку із зволіканням працівників Держкомзему видача Державного акту на право приватної власності на землю відбулось після смерті спадкодавця.
Посилаючись на вказані обставини просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явились будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час смерті ОСОБА_3 не набула права власності на спірні земельні ділянки, оскільки Державний акт на право власності на землю був виданий після її смерті. А тому спірні земельні ділянки не входять до складу спадщини.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належали земельні ділянки (пай) площею 0,759 га та 0,18 га, загальною площею 0,94 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Кулачівської сільської ради. Після смерті ОСОБА_3 в управління спадковим майном вступив батько позивача - ОСОБА_4 (а.с.7,9).
Наведені обставини будь-якими письмовими доказами не спростовані та визнані відповідачем.
Встановлено, що у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцем першої черги померлого є ОСОБА_2, позивач по справі. Інших спадкоємців немає.
З матеріалів справи видно, що 12.12.2008 року у встановлений законом строк позивач звернулась до Другої Снятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька. На підставі цього було відкрито спадкову справу за № 338/2008. Снятинською державною нотаріальною конторою для видачі свідоцтва про право на спадщину заявника зобов'язано подати правовстановлюючі документи про належність цього майна спадкодавцеві.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Земельний пай відповідно до Указів Президента України: від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» - це умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих державою у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Встановлено, що право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 підтверджувалося сертифікатом, взамін якого видано Державний акт.
На думку колегії суддів, за наявності сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_3 згідно наведених вище положень чинного законодавства України вправі була би успадкувати навіть без виділу цієї частки на місцевості. Однак, оскільки таке виділення паю з видачею державного акту відбулось, хоч і після її смерті, то об`єктом спадкування є вже не земельна частка (пай), а земельні ділянки, зазначені у виданому державному акті. Постановляючи рішення в даній справі, суд першої інстанції зазначені обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не врахував.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції всупереч вимог статей 212, 214 ЦПК України не встановив, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що за наведених обставин позивач як спадкоємець за законом після смерті батька - ОСОБА_4 має право на спадкування земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Кулачівської сільської ради відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, виданого сільською радою 26 червня 2001 року, серія ІІІ-ІФ №019116, зареєстрованого за № 763.
Постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Снятинського районного суду від 29 травня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Кулачківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 0,759 га та 0,18 га, загальною площею 0,94 га, розташовані на території Кулачківської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: В.Д. Фединяк
Р.Й. Матківський