Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ужгородського міськрайонного прокурора на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Ужгородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління Держкомзему в Ужгородському районі правонаступником якого є Держземагенство в Ужгородському районі Закарпатської області, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Великолазівської сільської ради Ужгородського району, Закарпатської обласної державної адміністрації предявив до Ужгородської районної державної адміністрації, гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позов про скасування розпоряджень голови Ужгородської РДА, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі незаконних розпоряджень голови Ужгородської райдержадміністрації №616 від 10 жовтня 2007 року та №759 від 17 грудня 2007 року ОСОБА_1 було виділено для будівництва та обслуговування жилого будинку земельну ділянку площею 0,0900 га в урочищі Горяни на території Великолазівської сільської ради за межами населеного пункту та видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Право відповідачки на цю ділянку було зареєстровано державним органом.

Посилаючись на те, що зазначені вище розпорядження суперечать вимогам закону, а виданий державний акт не породив виникнення права громадянина на нерухоме майно, прокурор просив задовольнити його вимоги.

Рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить рішення скасувати і ухвалити нове, по суті позовних вимог. Вказує на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Окрім того, суд неправильно застосував матеріальний закон.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції відмовив прокурору у позові пославшись на те, що Ужгородська райдержадміністрація при прийнятті розпоряджень свої повноваження не перевищила, право власності ОСОБА_1 на землю державним актом закріплено обгрунтованно.

З такими висновками, як підставами для відмови у вимогах прокурора, колегія погодитись не може.

По справі є доведеним, що земельна ділянка, відносно якої виник спір, знаходиться у мікрорайоні Горяни на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району.

До вересня 2007 року ділянка перебувала у постійному користуванні радгосп-заводу "Великолазівський", тобто у державній власності.

Розпорядженням в.о. голови Ужгородської районної державної адміністрації №588 від 28 вересня 2007 року земельний масив площею 10,700 га , в т.ч. й спірна земельна ділянка була переведена з постійного користування цієї державної структури в землі запасу Великолазівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 14).

Законність даного розпорядження в судовому порядку до теперішнього часу не перевірена.

Доводи прокурора у засіданні апеляційного суду про те, що по цьому розпорядженню cлід врахувати прецедент по конкретній цивільній справі, а саме по справі за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора, що діяв в інтересах держави в особі управління Держкомзему в Ужгородському районі, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Закарпатської ОДА, Великолазівської сільської ради Ужгородського району до Ужгородської РДА, ОСОБА_3 не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, а саме по справі за позовом що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення у справі, на якому наголошує прокурор, стосується ОСОБА_3, а у даній справі прокурором оспорюється законність правоустановлюючих документів на землю щодо ОСОБА_1.

Отже, ст.61 ЦПК України не може бути застосована да даних правовідносин.

10 жовтня 2007 року райдержадміністрація прийняла розпорядження №616, а 17 грудня 2007 року розпорядження №759, якими надала ОСОБА_1 дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведеної їй 0,0900 га землі у зазначеному вище мікрорайоні та затвердила проект землеустрою цієї земельної ділянки (а.с. 16-24).

29 грудня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №541915 на право власності на земельну ділянку площею 0,0900 га у мікрорайоні Горяни на території Великолазівської сільської ради за межами населеного пункту для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Тоді ж цей акт було зареєстровано в установленому законом порядку (а.с.10).

Після пред'явлення позову прокурором та відкриття провадження у даній цивільній справі Ужгородська районна рада 5 жовтня 2012 року на 11-й сесії 6-го скликання прийняла рішення №303, яким змінила межі села Великі Лази і включила мікрорайон Горяни в межі даного населеного пункту, в т.ч. й спірну земельну ділянку (а.с.69).

Вказане рішення предметом перевірки суду щодо його законності також не було.

Отже, на час розгляду даної цивільної справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції рішення державного органу та органу місцевого самоврядування, якими спірна земельна ділянка переведена спочатку до земель запасу сільської ради , а потім введена до меж цього населеного пункту, незаконними не визнані і не скасовані.

Таким чином, вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування розпорядження №616 та №759 з посиланням на те, що райдержадміністрація всупереч вимог ст.ст.118, 122 ЗК України при їх прийнятті перевищила свої повноваження, є передчасними, а тому до задоволення не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про законність дій райдержадміністрації при прийняті зазначених розпоряджень підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

Такий висновок можливий лише після перевірки законності розпорядження РДА про вилучення ріллі з державної власності та переведення земельного масиву до земель запасу сільської ради, а також після перевірки законності рішення органу місцевого самоврядування про зміну меж населеного пункту.

Окрім того, суд першої інстанції відмовив прокурору у позові, пославшись на ст.140 ЗК України, яка не передбачає такої підстави припинення права власності на землю, як прийняття державним органом необґрунтованого рішення щодо передачі особі землі у власність.

Цей висновок суперечить правовій позиці, яку зробив Верховний Суд України у постанові №6-71цс13 від 11 вересня 2013 року по справі за позовом прокурора Мукачівського району, що діяв в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, Закарпатської обласної державної адміністрації до Мукачівської районної державної адміністрації, гр. ОСОБА_4 про визнання недійним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку. У ній зазначено, що правомочним органом по передачі земель державної власності особам у власність чи користування за межами населених пунктів для усіх потреб крім випадків, визначених ч.ч. 3 та 7 ст.122 ЗК України, є обласна державна адміністрація. Недодержання цих вимог тягне за собою визнання недійсним правоустановлюючого документа на землю, яким є державний акт на право власності на землю, тобто припинення права власності.

Згідно вимог ст.360-7 ЦПК України дане рішення є обовязковим для всіх судів України .

Отже, цей висновок суду першої інстанції, як підстава відмови прокурору у позові, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Таким чином, у вимогах прокурора щодо визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Ужгородської райдержадміністрації №616 та №759, а також визнання недійсним державного акту на землю і скасування його державної реєстрації слід відмовити з підстав наявності чинних розпоряджень в.о. голови Ужгородської райдержадміністрації №588 від 28 вересня 2007 року про переведення спірної земельної ділянки в землі запасу сільської ради та рішення Ужгородської районної ради №303 від 5 жовтня 2012 року про включення спірної земельної ділянки до меж села Великі Лази Ужгородського району.

Викладене вище, в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року змінити.

У вимогах Ужгородського міжрайонного прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Ужгородської районної державної адміністрації №616 від 10 жовтня 2007 року, № 759 від 17 грудня 2007 року, визнання недійсними державного акту на землю серії ЯД №541915 та скасування його державної реєстрації - відмовити з підстав, зазначених у мотивувальній частині даного рішення.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: