Справа №2/344/1756/2013

Провадження №22ц/779/2529/2013

Категорія 27

головуючий у 1інст. Максимчина Ю.Д.

суддя-доповідач Фединяк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Матківського Р.Й. секретаря Драганчук У.М.

з участю ОСОБА_3 її представника ОСОБА_4

представника ПАТ «Банк Золоті Ворота»

Якубовського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» (далі ПАТ «Банк Золоті Ворота») про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського районного суду від 9 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з указаним позовом і зазначала, що 24 вересня 2008 року між Акціонерними комерційним банком «Золоті Ворота», правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №02/500 Ф згідно якого останній отримав кредит в сумі 200000 грн. з терміном погашення до 23 вересня 2015 року з сплатою 15% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між нею та Акціонерними комерційним банком «Золоті Ворота» 24 вересня 2008 укладено договір іпотеки, згідно якого нею передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що кредитний договір №02/500 Ф укладений 24 вересня 2008 року між акціонерними комерційним банком «Золоті Ворота», правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_7 є фіктивний, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним, просила на підставі ст.234 ЦК України визнати зазначений кредитний договір недійсним.

Рішенням Івано-Франківського районного суду від 9 вересня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, зазначаючи, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2013 року зазначено про фіктивність спірного кредитного договору і зазначені обставини на підстав п.2 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» заперечив вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №02/500 Ф укладений 24 вересня 2008 року між Акціонерними комерційним банком «Золоті Ворота», правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_7 не є фіктивним, оскільки останній за цим договором отримав кошти і розпорядився ними на свій розсуд.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Судом установлено, що 24 вересня 2008 року між Акціонерними комерційним банком «Золоті Ворота», правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №02/500 Ф згідно якого останній отримав кредит в сумі 200000 грн. з терміном погашення до 23 вересня 2015 року з сплатою 15% річних.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №02/500 Ф від 24 вересня 2008 ОСОБА_7 фактично отримав кошти за вказаним договором (а.с.112). Крім цього, факт отримання коштів за кредитним договором не заперечував ОСОБА_8 і підтверджується даними, які містяться у матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Івано-Франківського районного суду від 9 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України країни з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя       В.Д.Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

Р.Й.Матківський