Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
12.11.2008 |
Справа № 22-а-857/08 Попередня справа № 2-а-183/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лущеко Л.Г.) від 10.06.08 по справі № 2-а-183/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (вул. Островського, б.3, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)
про визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2008 позовні вимоги задоволені, визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_1у виплаті неодержаної разової грошової допомоги у розмірі 1175,18 грн., зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим зробити доплату ОСОБА_1неодержаної разової грошової допомоги у розмірі 1175,18 грн. (арк.с.30-32).
Постанова суду мотивована тим, що позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни -учасників війни Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993; відповідачем позивачу в 2007 році виплачувалась грошова допомога, яка не відповідає встановленим цим Законом розмірам.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, 17.06.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга на постанову надійшла 26.06.2008, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (арк.с.36-37).
Доводи апеляції мотивовані тим, що підстави для стягнення коштів за минулі роки на виплату недоплаченої щорічної грошової допомоги ветеранам війни - учасникам війни відсутні, оскільки для забезпечення цієї виплати у встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 розмірах необхідно щорічно передбачати значні грошові кошти, але вони державою не виділяються, тому розмір цієї допомоги встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, відповідно до якого позивачу виплачувалась ця допомога.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (арк.с.48-50).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 12.11.2008 (арк.с.53-55).
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 12.11.2008, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.58, 59), відповідач надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представників (арк.с.60), позивач про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, відповідач просить розглянути справу у відсутність його представників, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1(арк.с.7).
Відповідачем позивачу на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» здійснена виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 55,00 грн. (арк.с.22).
28.02.2008 вих.№Л-594 відповідач на заяву позивача від 20.02.2008 повідомив, що рішення питання про здійснення доплати до отриманої щорічної допомоги до 9 травня в розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, можливо при внесенні відповідних змін до бюджетного законодавства України (арк.с.8).
06.05.2008 вх.№7409 позивач звернувся до Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання незаконною відмови Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим у виплаті недоотриманої разової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн., зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим виплатити недоотриману разову грошову допомогу в сумі 1175,18грн. (арк.с.3-5).
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006.
Статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) учасникам війни здійснюється у розмірі 55,00 грн.
Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України»інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема, статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»; пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян -таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно до якого встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.2б рішення).
Аналогічна позиція міститься в рішенні Європейського Суду у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії».
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та нормам міжнародного законодавства.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги учаснику війни до Дня Перемоги є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є ветераном війни -учасником війни, тому має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни, до яких відноситься позивач, - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, враховуючи зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15.03.2007 N 749-V, у 2007 році встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2007 складає 406,00 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню грошова допомога до 9 травня як ветерану війни -учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175,18грн., згідно наступного розрахунку: 410,06грн.(406,00грн. + 4,06грн.) * 3 -55,00грн.
За таких підстав висновок суду першої інстанції про задоволення позову відповідає як нормам національного законодавства, так і міжнародного, тому є правомірним.
Доводи апеляційної скарги про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993, є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спеціальний Закон, тобто Закон України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, має перевагу перед Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), яким встановлені пільги для ветеранів війни, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лущеко Л.Г.) від 10.06.08 по справі № 2-а-183/08 залишити без задоволення.
2. Постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лущеко Л.Г.) від 10.06.08 по справі № 2-а-183/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус