Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
19.11.2008 |
Справа № 22-а-359/08 Попередня справа № 2-а-15/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.06.2008,
від відповідача: Запорожець Леся Василівна, довіреність №4350/10 від 23.05.2008 ,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Ліморенко І.І.) від 04.06.08 у справі № 2-а-15/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя (вул. 7 Листопада, б.3, м.Севастополь, 99042)
про бездіяльність податкових органів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 11.10.2005 звернувся до Балаклавського районного суду м.Севастополя до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя, в якому просить зобов'язати відповідача внести у його паспорт відмітку про право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру, зберегти за ним раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів (арк.с.3-7).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є настоятелем Храму Святителя Кримського та сповідника Луки, не бажає приймати індивідуальний ідентифікаційний номер, бажає скористатись своїм конституційним правом, зокрема, на свободу світогляду і віросповідання.
Постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26.12.2005 позов задоволено (арк.с.55-57).
Постановою Апеляційного суду м.Севастополя від 13.04.2006 постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26.12.2005 змінено, позов задоволено частково, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м.Севастополя зареєструвати ОСОБА_1в якості платника податків та інших обов'язкових платежів з урахуванням його релігійних переконань (арк.с.76-77).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2007 постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя від 26.12.2005 та постанову Апеляційного суду м.Севастополя від 13.04.2006 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (арк.с.100-101).
18.12.2007 позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просить витребувати від Державної податкової інспекції Балаклавського району м.Севастополя відомості про наявність або відсутність в Державному реєстрі індивідуального ідентифікаційного номеру та загальної інформації щодо нього; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м.Севастополя виключити з Державного реєстру та інформаційного фонду Державного реєстру індивідуальний ідентифікаційний номер та загальні відомості про нього при їх наявності; знищити облікову картку ф.№1ДР, на підставі якої могли бути внесені дані про присвоєння йому індивідуального ідентифікаційного номеру; внести до його паспорту на сторінках 7, 8 або 9 відмітку наступного змісту: «Має право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру», засвідчити її підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя; зберегти за ним раніше встановлену форму обліку податків та інших обов'язкових платежів без застосування електронних носіїв інформації, тобто на паперових носіях інформації (арк.с.108-110).
Постановою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 04.06.2008 позов задоволено частково, зобов'язано Державну податкову інспекцію в Балаклавському районі м. Севастополя не включати до Державного реєстру та інформаційного фонду Державного реєстру індивідуального ідентифікаційного номеру та загальних відомостей про ОСОБА_1., збережено за ОСОБА_1. раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (арк.с.139-141).
Постанова мотивована тим, що позивач вимагав реалізації своїх прав без дотримання процедури, визначеної «Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944, яким передбачено, що суб'єкт звернення має подати до податкової інспекції заяву встановленої форми з наданням відповідних документів, тому вимоги позивача в цій частині суперечать діючому законодавству.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_1, 24.06.2008 звернувся з апеляційною скаргою, позивач просить змінити постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги про внесення до паспорту відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру (арк.с.145-147).
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про внесення відмітки до паспорту позивача про право здійснення будь-яких платежів без індивідуального ідентифікаційного номеру, з посиланням на «Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944, не врахував, що для отримання відмітки щодо індивідуального ідентифікаційного номеру згідно з цим Порядком необхідно заповнити анкету з 38 пунктів, та надати інформацію щодо шлюбу, зміну імені, по-батькові, прізвища з зазначенням номерів відповідних документів, а також номеру свідоцтва про народження, яка є конфіденційною відповідно до статті 32 Конституції України; Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»не передбачений збір додаткової інформації, крім тієї, що потрібна для реєстрації, яка містить 5 пунктів; вважає витребування від нього будь-якої інформації незаконним; крім того, Порядком передбачено при внесенні відмітки щодо індивідуального ідентифікаційного номеру застосування іншого замість ідентифікаційного номеру для накопичення інформації про особу; вважає недопустимою підміну Закону підзаконним актом; в Законі оговорено внесення відмітки відповідним органом, яким позивач вважає органи державної податкової служби; звернуто увагу на те, що суд не повинен застосовувати зазначений Порядок, так як він суперечить нормам Конституції України та Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів».
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1(арк.с.173-175).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 19.11.2008 (арк.с.180-182).
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити по мотивам, викладеним в ній, а також наполягала на незастосуванні «Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944, оскільки він суперечить нормам Конституції України та Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», з проханням врахувати Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»щодо надання оцінки змісту Порядку з точки зору його відповідності Конституції України та Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»; просила застосувати Конституцію України як норму прямої дії.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просить в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України (арк.с.9-10) настоятелем Храму Святителя Кримського та сповідника Луки та має релігійні переконання (арк.с.11).
03.06.2005 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя з заявою про відмову від індивідуального ідентифікаційного номеру у зв'язку зі своїми релігійними переконаннями в порядку Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», в якій просив реалізувати його право альтернативного обліку та сплати податків, зберегти за ним раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів без використання індивідуального ідентифікаційного номеру; не вносити інформацію про нього до Державного реєстру або виключити її, якщо вона була внесена; внести у його паспорт відмітку про право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру (арк.с.14).
Відповідач відмовив в задоволенні заяви позивача (вих.№4784/10 від 07.06.2005) та повідомив, що внесення відмітки про право здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру здійснюється відповідно до «Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944; право на внесення такої відмітки має лише посадова особа органу внутрішніх справ за місцем реєстрації громадянина (арк.с.13).
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», «Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру й офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цього номеру.
Пунктом 1 «Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944 (далі - Порядок), передбачено, що цей Порядок, розроблений згідно із Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»(зі змінами) та Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це орган державної податкової служби. Відмітка вноситься до паспорта громадянина України. Громадяни України, які відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, у разі відсутності в неї ідентифікаційного номера чи його наявності повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форми заяв наведено в додатках 1, 2 до Порядку.
Пунктом 3 Порядку зазначений наступний перелік дій посадових осіб органу державної податкової служби:
Посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком.
У разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу.
Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів щодо достовірності поданих даних.
У термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою № В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою № В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача та органу внутрішніх справ з відповідною заявою та документами, в порядку встановленому діючим законодавством України.
Таким чином, на момент виникнення спору, дії позивача не відповідали вимогам Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», згідно якого для реалізації свого права фізична особа - платник податків та інших обов'язкових платежів зобов'язана дотримуватися процедури та визначеного механізму реалізації норм Закону уповноваженим на це органом, встановленого «Порядком внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України № 602/1226 від 19.10.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 під № 1345/9944, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посадові особи установи відповідача діяли у відповідності до вимог зазначеного Закону та Порядку, тому підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача внести відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру відсутні.
Підстав для застосування Конституції України, як норми прямої дії судова колегія не вбачає, так як суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:
- коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
- коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;
- коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;
- коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Доводи представника позивача щодо невідповідності Порядку статті 32 Конституції України та статті 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів»не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, так як позивачем не надані належні та допустимі конкретні обґрунтування і докази, що підтверджують ці висновки.
Судова колегія підстав цієї невідповідності або суперечності не встановила.
Відповідно частини другої статті 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно статті 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», зміни та уточнення щодо даних, занесених до Державного реєстру під час реєстрації, вносяться державними податковими інспекціями за місцем постійного проживання платників податків та інших обов'язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування, тому до визначення механізму здійснення відмітки в паспорті робили органи податкової інспекції, які проводили державну реєстрацію фізичних осіб - платників податків. Після прийняття Порядку таким органом є орган внутрішніх справ за місцем реєстрації, до якого позивач не позбавлений можливості звернутись у встановленому порядку, надавши тільки ту інформацію, яка є обов'язковою.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 9, частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Ліморенко І.І.) від 04.06.08 у справі № 2-а-15/08 залишити без задоволення.
2. Постанову Балаклавського районного суду м.Севастополя (суддя Ліморенко І.І.) від 04.06.08 у справі № 2-а-15/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Т.Р.Лядова
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус