Справа № 344/11173/13-к

Провадження № 11кп/779/134/13

Категорія ч.3 ст.206 КК України ( в редакції 1960р.)

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О.Б.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Вилки С.С., Ткачук Н.В.,

секретаря с/з Лавриновича С.Я.,

з участю прокурора Рудого О.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора Рудого О.Б. на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2013 року про відмову у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв,язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3,-

в с т а н о в и л а:

вказаною ухвалою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Русів, Снятинського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, працюючого лікарем, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, українця, громадянина України, раніше не судимого, якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.206 КК України 1960 року,-

відмовлено у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м. Івано-Франківська Рудого О.Б. про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.206 КК України (1960 року) на підставі ст.49 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 04.11.1999 року приблизно о 00:00 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у кімнаті АДРЕСА_2 спричинили потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження, в тому числі із застосуванням спеціального пристрою для нанесення тілесних ушкоджень.

Свою ухвалу суд мотивував тим, що хоча обвинувачення ОСОБА_3 було пред,явлено 08.11.1999 року та у подальшому обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, однак внаслідок його ухилення від слідства та оголошення у розшук, провадження неодноразово зупинялось. Останній раз провадження у справі було відновлено 27.06.2013 року, тому перебіг давності зупиняється відповідно до ч.2 ст.49 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв,язку із неправильним застосуванням кримінально-процесуального закону України, а його клопотання повернути в суд першої інстанції на новий розгляд, оскільки ОСОБА_3 не перешкоджав проведенню досудового розслідування, не знав про те, що перебуває у розшуку та не переховувався від органів досудового розслідування, що підтверджується випискою із будинкової книги, копією трудової книги та копією свідоцтва про шлюб (т.1, а.с.78-80). Також просить врахувати відсутність претензій у потерпілих до засудженого.

Заслухавши доповідь судді Томенчука Б.М., доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який просив скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Однак, відповідно до ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилась від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з,явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п,ятнадцять років.

Як слідує із матеріалів кримінальної справи, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ОСОБА_3 було обрано 08.11.1999 року, що підтверджується відповідною постановою, постановою від 10.03.2003 року було відновлено судове слідство (т.1, а.с.28), 26.03.2003 року оголошено в розшук обвинуваченого, матеріали справи виділено в окреме провадження та зупинено досудове слідство. У подальшому, у зв'язку із вказаними обставинами провадження у справі неодноразово зупинялось, а останній раз було відновлено 27.06.2013року (т.2, а.с.39, 47,49).

У матеріалах справи містяться виписка із будинкової книги, копії трудової книги та свідоцтва про шлюб (т.2, а.с. 73-80), на які прокурор покликається в апеляційній скарзі, однак вказані документи не можуть розцінюватись як доказ того, що ОСОБА_3 не переховувався від органів досудового розслідування.

Покликання прокурора на відсутність претензій матеріального та морального характеру у потерпілих, що підтверджується протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 (т.2, а.с.54-55) не є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що відповідно до ч.2 ст.49 КК України у зв'язку із ухиленням ОСОБА_3 від слідства перебіг давності зупинявся, тому обґрунтовано не задовольнив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Рудого О.Б. залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді С.С. Вилка

Н.В.Ткачук

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук