Справа №351/800/13-ц
Провадження №22ц/779/1888/2013
Категорія 37
Головуючий у І інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Мелінишин Г.П.
суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.
секретаря: Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Устянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Снятинського районного суду від 31 травня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
В березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась суд з позовом до Устянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивувала тим, що на праві приватної власності її батькові ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Устянської сільської ради та 1/5 частина житлового будинку по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно. Однак, у зв'язку із тим, що Державний акт на право власності на землю виданий 18.02.2003 року після смерті батька, державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом тільки на 1/5 частину будинковолодіння, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку відмовлено. Тому просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Устянської сільської ради
Заочним рішенням Снятинського районного суду від 31 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що право власності на спірну земельну ділянку у спадкодавця ОСОБА_3 виникло на підставі указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року, відповідно до якого кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видавався сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. На підставі даного сертифікату і було розпочато виготовлення державного акту. Однак, у зв'язку із зволіканням працівників Держкомзему державний акт на право приватної власності на землю видано після смерті спадкодавця.
Посилаючись на зазначені обставини просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В засідання апеляційного суду сторони не з'явились будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час смерті ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку, оскільки Державний акт на право власності на землю був виданий після його смерті. А тому спірна земельна ділянка не входить до складу спадщини.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належала земельна ділянка (пай) площею 1,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Устянської сільської ради, та 1/5 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.5,7).
Встановлено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
З матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 склав заповітне розпорядження, згідно з яким належну йому на день смерті долю жилого будинку та надвірних будівель заповів ОСОБА_4 (а.с. 13).
Будь-якого розпорядження щодо спірної земельної ділянки вказаний заповіт не містить.
З'ясовано, що у встановленому законом порядку позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та частково оформила свої спадкові права, зокрема на 1/5 частину дерев'яного житлового будинку №58 з відповідною частиною господарських будівель і споруд, житловою площею 66,2 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1.
На спірну земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину не видано у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.6).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Земельний пай відповідно до указів Президента України: від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» - це умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих державою у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Встановлено, що право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 підтверджувалося сертифікатом, взамін якого видано Державний акт.
На думку колегії суддів, за наявності сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_2 згідно наведених вище положень чинного законодавства України вправі була би успадкувати навіть без виділу цієї частки на місцевості. Однак, оскільки таке виділення паю з видачею державного акту відбулось, хоч і після смерті ОСОБА_3, то об`єктом спадкування є вже не земельна частка (пай), а земельна ділянка, зазначена у виданому державному акті. Постановляючи рішення в даній справі, суд першої інстанції вказані обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не врахував.
Разом з тим, як вбачається з довідки Устянської сільської ради в господарстві по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 та відповідно відкриття спадщини разом із ним проживали дружина ОСОБА_5, син ОСОБА_6, дочки ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_4 (а.с.7).
Відповідно до ст. 1261 СК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За нормами ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено факту відмови інших спадкоємців померлого від спадщини.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які не були залучені до участі в справі.
Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити їх до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Снятинського районного суду від 31 травня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Устянської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Р.Й. Матківський
В.Д. Фединяк