УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 2а-2766/11

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправними та стягнення невиплачених доплат, -

ВСТАНОВИВ

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (надалі за текстом - «Управління») щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії, як пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон №796-XII»).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління та зобов'язано зробити за період з 28.03.2011 року по 22.07.2011 року перерахунок і виплатити позивачеві додаткову пенсію у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з урахуванням раніше здійснених виплат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має правовий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні, отримуючи пенсію як непрацюючий пенсіонер і постійно проживає в м. Біла Церква, Київської області, яке відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За спірний період Управлінням виплачувалась позивачеві доплата до пенсії у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р., а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення Закону № 796-XII та додаткова пенсія в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни у статті 39, 51 Закону № 796-XII.

Відповідно до цих змін громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії у розмірі встановленому Законом № 796-XII, порушив указані права позивача.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми із соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а посилання скаржника на положення постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. є помилковим, оскільки згаданою постановою не може бути звужено зміст та обсяг прав позивача, встановлених Законом.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.