СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
13.11.2008 |
Справа № 22-а-523/08 Попередня справа № 2-а-134/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належим чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим на постанову Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим (суддя Шевченко І.В. ) від 13.06.08 по справі № 22-а-523/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим (вул. Енгельса 3, смт Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Красногвардійського районного суду м. Севастополя від 13.06.2008 року у справі № 2а-134/08 (№ 22а-523/08) за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії позов задоволений. Визнані неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації щодо відмови виплати ОСОБА_1щорічної разової допомоги як інваліду війни 2 групи за 2005-2007 рік у розмірі 7756,00 грн.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять постанову Красногвардійського районного суду від 13.06.2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1року та має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни.
Йому як учаснику бойових дій у 2005-2006 роках було проведено виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 330,00грн., у 2007 році - 360,00грн. .
Згідно ст. 13 Закону України " Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту " інвалідам війни 2 групи повинна надаватись щорічно до 5 травня разова грошова допомога в розмірі 8 - ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наступними змінами до закону, внесеними Законами України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" та "Про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки", мінімальна пенсія у 2005 році з 01 квітня складала 332,00грн., у 2006 році з 01 квітня - 359,00грн., у 2007 році з 01 квітня - 411,00грн.
Рішенням Конституційного суду України за №20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року за конституційним поданням 54-х народних депутатів України щодо відповідності статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частин 2, 3, 4 статті 78 Закону України "Про державний бюджет Україні на 2004 рік" (справа про зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення статті 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", яким у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах "…учасникам бойових дій -120,00грн....".
Як визначено частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухваленні Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини З статті 22 Конституції України, не допускається звуження змісту ті обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових або внесення змін до чинних законів.
Крім того, аналогічне рішення постановив конституційний суд у справі №1-29/2007 від 09 липня 2007 року за конституційним поданням 46-х народних депутатів України щодо відповідності ряду статей Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зокрема, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними положення статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги ветеранам війни здійснюється у розмірі 280,00грн.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо неможливості здійснити позивачу перерахунок суми разової грошової допомоги до 5 травня з тих підстав, що законодавством не визначений порядок здійснення перерахунку (підвищення) відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки право позивача на соціальний захист гарантоване статтею 46 Конституції України, а джерело фінансування визначено статтею 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Поняття мінімальної пенсії за віком визначено статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно норм діючого законодавства України за відсутності закону, регулюючого відповідні правовідносини, необхідно застосувати закон, регулюючий подібні правовідносини, що відповідачем зроблено не було.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд вирішуючи справу "Войтенко проти України" (заява №18966/02) прийшов до висновку, що посилання державних органів на неможливість виконання зобов'язань через відсутність законодавчих заходів є безпідставним.
За таких обставин, судова колегія не може прийняти до уваги посилання, які було викладено відповідачем в апеляційній скарзі про відсутність необхідних коштів на виплату допомоги у розмірах, встановлених Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", як такі, що не мають правового характеру.
Згідно з частиною 2 статті 99 та частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та застосовується за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Отже, як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_1- про порушення свого права у вигляді обмеження виплати як інваліду війни дізнався на початку 2008 року, позов ним пред'явлено 21 квітня 2008 року, тому суд першої інстанції, обґрунтовано на думку судової колегії, визнав, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущений.
Крім того, доказами представленими в матеріалах справи підтверджується, що ОСОБА_1у 2005-2006 роках отримав допомогу у сумі 330,00грн., у 2007 році - 360,00грн., що не відповідає положенням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", отже суд першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства визнав, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, та з відповідача підлягає стягненню 7756,00грн. (за 2005 рік - 2326,00грн., за 2006 рік - 2542,00грн., за 2007 рік - 2888,00грн.).
При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно і правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської державної адміністрації в АР Крим залишити без задоволення, а постанову Красногвардійського районного суду АР Крим від 13.06.08 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з часу проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя О.В.Кучерук
Судді О.В.Дугаренко
В.А.Омельченко